9.Етапи розвитку економічної думки.

Екон наука загалом і екон думка зокрема мають дуже давні традиції спроб виділення різноманітних періодів у розвитку як господарської практики, так і безпосередньо екон думки. У розвитку екон думки можна виділити такі основні пері­оди з відповідними напрямами всередині них:

1)докласична еконо думка, яка охоплює економ ду­мку Стародав Сходу (Китай, Індія, Вавилон, Єгипет), антич­ності (стародавні Греція та Рим) та середньовіччя. Також сюди входить екон думка періоду меркантилізму;

2)класична політична економія — В. Петті, П. Буагільбер,школа фізіократів на чолі з Ф. Кене; А. Сміт, Д. Рікардо,Т. Р. Мальтус, Ж. Б. Сей, Ф. Бастіа, У. Н. Сеніор, Дж. Ст. Мілль;

3)альтернативні класичній школі напрями екон думки, або гетеродоксія класичній ортодоксії— історична школа, марк­систська екон теорія та генеза екон концепцій соціал-демократії;

4)неокласичний напрям економічної теорії— виникнення та розвиток маржиналізму: австрійська (К. Менгер, Ф. Візер, О. Бем-Баверк), лозаннська (Л. Вальрас, В. Парето), кембриджська (А. Маршалл) та американська (Дж. Б. Кларк) школи;

5)основні напрями екон думки XX— початку XXI ст. —виникнення та еволюція інституціонального напряму і кейнсіанства, еволюція неокласичного напряму та економ-ий неолібе­ралізм, економічні теорії неоконсерватизму.

10. Методи історії економіки та економічної думки і завдання дисципліни

Принципи цивілізаційної парадигми та особливості об'єкта і предмета історико-економ науки обумовлюють вибір мето­дів її дослідження.

Для «нової економ історії» характерним є використання нових методів екон дослідження: 1) використання статист методів дослідження за допомогою електроно-обчнслювальпих машин; 2)використ екон теорії для вивчення історії економіки; 3)побудова та використання гіпотетичних дедуктивних, у тому числі контрфактичних моделей для пояснення минулого; 4)застосування факторного аналізу, тобто аналізу впливу факторів на виробництво в певні історичні проміжки часу; 5)використання принципу «за інших незмінних обставин».

Методи пізнання та дослідження в історії екон думки грунтуються на їх комплексному та системному використанні. З-поміж основних методів дослідження варто виділити такі:

1)істор метод, що передбачає дослідження генези еко­н думки; урахування еволюційних та революційних теоретико-концептуальних змін; виявлення істор джерел та передумов виникнення і розвитку екон ідей та поглядів; установлення механізму та факторів соціально-екон ди­наміки та її теорет відображення в екон науці;

2)хронологічний підхід — вивчення еволюції екон дум­ки в істор послідовності, а також з'ясування наступності та спадкоємності виникнення та наслідування наукових ідей; 3)проблемно-тематичний підхід у поєднанні з попередніми методами передбачає об'єктивне відображення теоретико-методологічної та концептуальної різноманітності наукових традицій світової екон думки у визначенні структури і логіки на­вчального курсу; 4)метод зіставлення — порівняльний розгляд змісту, струк­тури і методології, позитивної та нормативної теорій різних нау­кових напрямів, течій та шкіл; виявлення на цій основі критеріїв їх класифікації та типологізації; 5)міждисципл-інарний підхід до пізнання еволюції екон науки в загальному контексті сусп розвитку, який полягає в урахуванні впливу досягнень точних, природничих та сусп-их дисциплін; також установлення впливу численних позаеко­н, у тому числі інституціональних факторів (соціальних явищ, права, етики, індивід. та соціальної психології, куль­тури, традицій та ін.), на розви­ток екон думки та теорії; 6)принцип єдності позитивного та нормативного аспектів еко­н науки, що полягає в безпосередній спрямованості теоретич­них досліджень на здійснення екон політики, практичних за­ходів зі стабілізації економіки та сприяння екон зростанню; 7)аналітичний метод, що дозволяє дослідити внутрішню сут­ність явищ та їх теоретичне відображення в наукових підходах різних напрямів та шкіл; 8)каузальний метод — розкриття причинно-наслідкових зв'язків досліджуваних етапів еволюції екон думки, теорет напрямів та шкіл; 9)функціональний метод як виявлення та дослідження функ­ціон екон залежностей ринкових факторів, їх фор­малізація та адекватна графічна і матем інтерпретація різними напрямами екон теорії; 10) неопозитивізм та прагматизм — вивчення екон теорією суспільних та соціально-еконо процесів такими, якими вони постають у реальній екон дійсності та госпо­д практиці; 11)соціальний позитивізм— розгляд екон наукою соціаль­но-екон явищ такими, що піддаються реформуванню та вдос­коналенню, визнання ідей спонтанної та керованої суспільної еволюції.

Поряд із переліченими і традиційними для суспільних наук методами абстракції, аналізу та синтезу, логічним та історичним та іншими методами, центральне місце в ній посідають систем­ний аналіз та генезис.Системний аналіз передбачає розгляд кожного об'єкта як цілісного утворення, що має складну внутрішню структурну будову. Між його елементами виникають прямі та зворотні зв'язки. Ціле і його властивості більше за суму якостей усіх складових. У функціонуванні системи вирішальне значення має головний зв'я­зок, що визначає напрям її розвитку. Невизначеність причинно-наслідкових залежностей у точках біфуркації обумовлює необ­хідність розглядати взаємодію як основну форму зв'язків у межах системи тощо. Генезис передбачає поєднання істор та теорет аспектів дослідження фактів господар життя суспільства. Факти і явища розглядаються в істор зв'язку за допомо­гою виділення в них сутнісних сторін і тенденцій та знаходження залежностей між ними, що відображаються в ланцюгу понятій­них перетворень, який поєднує ці факти і явища. Генезис — це такий спосіб аналізу, що здійснюється з позицій цілісності госпо­дарства суспільства та на засадах певної наукової парадигми. У ньому органічно поєднуються два боки предмета історико-екон науки — історизм фактів і їх теоретичне відобра­ження.