12.Цивілізаційний підхід в аналізі стадій господарського розвитку.

З позицій цивілізаційного підходу історія постає як органічна цілісність, котра, своєю чергою, утво¬рюється безліччю великих та малих істор індивідів: циві¬лізацій, формацій, істор культур, етносів, спільнот, осіб. До теорій цивілізацій, або цивілізаційного підходу, належать системи таких мислителів, як М. Данилевський, О. Шпенглер, А. Дж. Тойнбі, П. Сорокін, С. Хантінгтон та інші. Періодизація господарського розвитку суспільств Європ цивілізації обумовлена особливостями предмета і методу історико-екон науки і передбачає виділення загальних стадій у розвитку господарств людства, особливостей господ життя в межах регіональних цивілізацій та його специфіки в суспільствах, що входять до цих цивілізацій. Тобто тільки в єдності трьох істор вимірів розвитку господарств суспільств: 1) за стадіями; 2) за цивілізаційними лініями; 3) за суспільною дискретністю — можна представити наукову періо¬дизацію господарського розвитку.

У розвитку людського суспільства також виокремлюють такі стадії: 1)доцивілізаційну; 2)формування, і розвитку регіональних (локальних) цивілізацій; 3)входження людства в епоху світової (глобальної) цивілізації.

У ХХ ст. у сусп. науках формується теорія цивілізацій і 2 основних їх типи- матеріалістичний та культурно-історичний. При матеріалістичному акцентується увага на вивченні екном та матер вир-ва, способу господарювань і породжених ними відносин. Згідно цього підходу цивілізац. розглядається як певний ступінь роз-ку культури і тим самим протиставляється дикості. Цивілізація – це цілісна сис-ма, яка створюється із сукупною взаємодією соціальної, екон, політич. і культурно-психологічної сис-ми. Культурно-історичний тип або самобутні цивілізації - провідне значення відводиться духовному фактору. Данилевський- засновник. Цивілізацію ототожнює з поняттям "культ-істор тип". Виділяє 13 істор. типів: 1) єгипетський; 2) китайський; 3) ассиро-вавилоно-фінікійсь-кий, халдейський, або давньосемітичний; 4) індійський; 5) іран¬ський; 6) єврейський; 7) грецький; 8) римський; 9) новосемітич-ний, або аравійський; 10) германо-ромаиський, або європейсь¬кий; 11) слов'янський; 12) мексиканський та 13) перуанський Кожний з яких об'єднується подібністю мови, усвідомленням спільності своєї долі і які проходять кілька фаз — від несвідо¬мого періоду через державотворення і розквіт цивілізації до за¬непаду.

Цивілізація – це типи людських спільнот, які викликають певні асоціації в області релігії, архітектури, живопису, звичаїв, нравів-в області культури. Тойнбі стверджує, що існує історія окремих своєрідних та замкнених цивілізацій. Кожна з них проходить в своєму роз-ку такі стадії: 1) виникнення; 2) зростання; 3) надлом; 4) розпад; 5) гине і дає місце іншій цивілізації. Рушійна сила роз-ку цивілізацій – творча меншість, яка є носієм життєвого пориву і тягне за собою „інертну більшість”.

13.Господарство первісного суспільства: типи і форми.

14.Неолітична революція та її вплив на розвиток господарської сфери первісного суспільства.

Стадія роз-ку людства періоду неоліту,за якої відбувається перехід від привласнюючого до виробничого гос-ва називається „неолітичною революцією”. Неолітична революція та перехід до регулярного виробництва матер благ сприяли перевищенню мінімально-необхід­ного рівня споживання і зростанню надлишкового продукту.

Ha межі 10—12 тис. років до н.е. почався перехід від палеоліту до неоліту. Головна ознака переходу в зародженні нового виробничо-відтворювального способу життєзабезпечення, характерними рисами якого були:

• перехід від кочового до осілого господартва;

• перехід від мисливства до тваринництва;

• перехід від збиральництва до землеробства.

Англійський учений Г. Чайлд називав «неолітичну револю­цію» аграрним переворотом, інші дослідники — становленням виробничого господарства.

Неолітична революція та перехід до регулярного виробництва матеріальних благ сприяли перевищенню мінімально-необхідного рівня споживання і зростанню надлишкового продукту. На­явність надлишкового продукту, регулярність його отримання поряд із формуванням осіло-землеробських поселень (стародав­ніх сіл) були поштовхом до змін в організаційно-господарських відносинах первісного суспільства.