24.Господарський розвиток Китаю в осьовий час та його економічна думка.

Осьовий час для Китаю пов'язуємо з іменами Конфуція, Лао-Дзи, Мо-Дзи та ін., які жили у VI—IV от. до Р.Х. Екон розвиток Китаю цього періоду мав свої особливості. Ще у II тисячолітті до Р.Х. тут сформувалася жорстка ієрархічна сис¬тема поділу на соц-ні верстви, які залежали від верховного властителя. Представники кожної з верств отримували матер блага суворо відповідно до рангу: розміри житла та якість його оздоблення, одяг, харчування, навіть умови поховання -все було різним, чітко регламентованим залежно від соц-го стану. Надходження до держ скарбниці у вигляді результа¬тів праці селян, ремісників і торговців перерозподілялися між представниками соц-их станів, що істотно гальмувало розви¬ток товарно-грошових відносин. Конфуцій (551—-479 рр. до Р.Х.), зокрема у збірнику «Шицзии», що був ним відре-дагований. Будучи засновником вчення про етику, Конфуцій ви¬сунув таку концепцію: вдосконалення окремої людини веде до вдосконалення суспільства, що, у свою чергу, веде до вдоскона¬лення держави. Ці ідеї були спрямовані на посилення держави; дбаючи про її благо, Конфуцій закликав скоротити розміри податків, на¬лагодити облік і контроль землеробських робіт, залучити трудове населення до виконання своїх обов'язків. Він вважав, що освіче¬ний правитель, будучи «батьком народу», є здатним реально вплинути на рівномірний розподіл багатства суспільства; що у народу буде добробут тоді, коли господар буде вмілим, а праця стане однаково вигідною як за умов «великої спільноти» (селянської громади), так і приватного володіння спадкової аристо¬кратії та не спадкових рабовласників. Застосування металевих, особливо залізних знарядь праці іс¬тотно підвищує рівень виробництва, посилює сусп поділ праці, веде до індивідуалізації ремісничого виробництва. Зростає спеціалізація та професіоналізм ремісників.У III ст. до Р.Х. відбувається об'єднання семи царств у єдину імперію, що означало не лише політичне об'єднання. Перший імператор Цинь Ши-хуанді, або Цинь Шихуан (259—210 рр. до Р.Х.), провів низку реформ, зокрема відмовився від передачі зем¬лі в умовну власність, як це було раніше, і ліквідував привілеї аристократії , чим досяг торжества в Китаї держ форми власності. Адміністр реформа дала йому можливість стати повно-владним володарем країни.Соціальною реформою стало запровадження «Табелю про ран¬ги», за яким перші сім рангів могли мати простолюдини, а по¬чинаючи з восьмого ранги надавали чиновникам за службу. Най-вищими були 19-—20 ранги.Напевно, можна вважати, що реформи Цинь Шихуаиа в осно¬ві мали погляди авторів колективного трактату «Гуань-цзи» (IV—III ст. до Р.Х.), які як головне завдання, подібно до Конфуція, висували проблему «як зробити державу багатою, а на-род задоволеним» через рівномірний розподіл багатства, не до¬пускаючи збагачення торговців та лихварів. Вони також висту¬пали за непорушність станового поділу суспільства, стверджу¬ючи, що без Богом обраних «шанованих» та вищих станів краї¬на не мала б доходів, а також, що так бути не може, щоб «усі були шановані», адже тоді не було б кому працювати. Серед за¬ходів, спрямованих на стабілізацію натурально-господ відносин, найважливішими вони вважали регулювання держа¬вою цін на хліб, а також створення державних запасів хліба, ре¬формування податкової системи .Ще одним реформатором цього періоду був Ван Май, який за¬хопив трон у 9 р. після Р.Х. Він закріпив у Китаї лише два види земельних володінь— державні та селянські, за відсутності ве¬ликої феодальної власності. Він також проголосив заборону раб¬ства, але вона протрималася недовго; а рабство залишалося як патріархальне. На початку І тисячоліття Китай вступає у затяжний період криз і політичної нестабільності. Набіги кочівників погіршува¬ли становище. Але була збережена життєспро-можність китай¬ської цивілізації та її державність, продовжувала свій розвиток економіка.