NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 440

5.Об’єктивну сторону цього злочину характеризує застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ.

6.Під застосуванням слід розуміти використання вражаючих властивостей зброї відповідно до її цільового призначення як зброї масового знищення. Час і обстановка

їїзастосування не мають значення для кваліфікації цього злочину.

Застосування зброї масового знищення, щодо якої немає спеціальної заборони у міжнародному договорі України, може кваліфікуватися за ст. 438 КК як порушення законів та звичаїв війни (застосування зброї з невибірковим характером дії або такої, що завдає зайвих ушкоджень або страждань тощо).

7.Злочинвважаєтьсязакінченим, колиособавчиниладіяння, передбаченест. 439 КК.

8.Суб’єктивна сторона злочину – умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

9.Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку.

10.У частині 2 ст. 439 КК встановлена відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей (хоча б однієї людини) або інші тяжкі наслідки. Тяжкість наслідків визначається виходячи з конкретних обставин злочину (кількості потерпілих, характеру і розміру шкоди, заподіяної людям, тваринам, рослинам, довкіллю). Суб’єктивнастороназлочину, передбаченогоч. 2 ст. 439 КК, характеризується умислом на вчинення зазначених у ч. 1 цієї статті діянь та умислом або необережністю щодо тяжких наслідків.

11.До осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 439 КК, не застосовуються:

1)амністія (відповідно до ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» в редакції від 2 червня 2011 р. № 3465-VI (ОВУ. – 2011. – № 48. – Ст. 1958)); 2) давність притягнення до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку (відповідно до ч. 5 ст. 49 та ч. 6 ст. 80 КК).

Стаття 440. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення

Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

1.Безпосередній об’єкт цього злочину – безпека людства.

2.Предмет злочину – зброя масового знищення, заборонена міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ.

Такою є бактеріологічна (біологічна), токсинна і хімічна зброя, щодо яких встановлені всеосяжні заборони в обов’язкових для України спеціальних конвенціях: Конвенції про заборону розробки, виробництва і нагромадження запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення від 10 квітня 1972 р. (рати-

фікована Президією Верховної Ради УРСР 21 лютого 1975 р.); Конвенції про заборо-

нурозробки, виробництва, накопичення, застосуванняхімічноїзброїтапроїїзнищен-

991

Розділ XХ. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

ня від 13 січня 1993 р. (ратифікована ВРУ 16 жовтня 1998 р.). Про поняття такої зброї див. коментар до ст. 439 КК.

Предметом цього злочину може бути також ядерна зброя та інша зброя масового знищення, щодо яких передбачена спеціальна заборона в міжнародних договорах України. Зокрема, така спеціальна заборона передбачена в Договорі про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі та під водою від 5 серпня 1963 р. (ратифікований СРСР 25 вересня 1963 р.), Договорі про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 р. (Україна приєдналась до Договору 16 листопада 1994 р.), Договорі про всеосяжну заборону ядерних випробувань від

27 вересня 1996 р. (ратифікований Україною 16 листопада 2000 р.).

3.Об’єктивну сторону злочину характеризують альтернативні дії: розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ.

4.Під розробленням зброї масового знищення розуміють дії з її створення, які передують її виробництву: розроблення теоретичних основ пристрою і дії зброї та їх дослідно-конструкторська перевірка, подібні роботи зі збільшення вражаючих властивостей зброї тощо.

5.Виробництво зброї масового знищення – це дії з безпосереднього створення реальних одиниць такої зброї для практичного використання. Способи виробництва можуть бути будь-якими (промисловий, кустарний тощо).

6.Придбання зброї масового знищення являє собою отримання такої зброї будьяким способом (купівля, обмін, викрадення, прийняття як подарунка або винагороди тощо).

7.Зберігання зброї масового знищення означає контрольоване винним утримання зброї у визначеному ним місці. Зберігання, наприклад, може порушувати заборону розміщувати на дні морів і океанів та в його надрах за зовнішньою межею зони морського дна будь-яку ядерну зброю чи які-небудь інші види зброї масового знищення. Така заборона передбачена Договором про заборону розміщення на дні морів та океанів і в його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового зни-

щення від 7 грудня 1970 р. (ратифікований Президією Верховної Ради УРСР

17 серпня 1971 р.).

8.Збут зброї масового знищення – будь-яке відчуження зброї іншій юридичній або фізичній особі або державі (продаж, обмін, дарування, повернення боргу тощо). Якщо особа придбала зброю масового знищення і, маючи єдиний умисел, без значного розриву в часі намагалась її збути, але в момент збуту була затримана, то такі дії мають кваліфікуватися як один (одиничний) закінчений злочин. За таких обставин розпочаті дії особи щодо збуту придбаних предметів не потребують додаткової кваліфікації як замах назбут, однак враховуються припризначенні покарання як обставина, щохарактеризує ступінь тяжкості вчиненого злочину, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 65 КК.

9.Під транспортуванням зброї масового знищення розуміють переміщення зброї

зодного місця в інше будь-яким транспортним засобом. Транспортування предмета цьогозлочинучерезмитнийкордонУкраїнипозамитнимконтролемабозприховуваннямвідмитногоконтролюдодатковокваліфікуєтьсяякконтрабандазброїзаст. 201 КК.

992

Стаття 441

10.Злочин буде закінченим, коли вчинені будь-які дії, зазначені у ст. 440 КК, хоча

бщодооднієї одиницізброїмасовогознищення. Зберігання зброїмасовогознищення є триваючим злочином і тому самостійне юридичне значення має фактичне закінчення зберігання – з цього моменту починає спливати строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності і стає можливим застосування до неї закону України про амністію. До цього моменту можлива співучасть інших осіб у вчиненні цього злочину.

11.Суб’єктивна сторона цього злочину – прямий умисел.

12.Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку.

13.Незаконні дії з товарами, які можуть бути використані у створенні ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї (див. постанову КМУ від

28 січня 2004 р. № 86 // ОВУ. – 2004. – № 4, ч. 1. – Ст. 167), вчинювані на порушен-

ня порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, кваліфікуються за ст. 333 КК. Умисне сприяння іншій особі в незаконному розробленні та/або виробництві такої зброї шляхом надання зазначених товарів кваліфікується як пособництво у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 27 і ст. 440 КК.

14.Незаконне виготовлення будь-якого ядерного вибухового пристрою чи пристрою, щорозсіюєрадіоактивнийматеріалабовипромінюєрадіаціюіможечерезсвої властивості спричинити загибель людей, шкоду здоров’ю людей, майнову шкоду у великому розмірі або значне забруднення довкілля, кваліфікується як злочин проти громадської безпеки за ст. 2651 КК.

Стаття 441. Екоцид

Масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу, –

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

1.Безпосередній об’єкт цього злочину – екологічна безпека людства.

2.Предметом злочину можуть виступати рослинний або тваринний світ, атмосфера, водні ресурси, інші об’єкти довкілля або екосистема в цілому.

3.Об’єктивну сторону злочину характеризують: масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу.

4.Масове знищення рослинного і тваринного світу означає знищення великої кількості рослин і/або тварин або їх повне знищення на певній території. Наприклад, під час війни у В’єтнамі у деяких районах усе живе практично було знищене хімічними речовинами.

5.Отруєння атмосфери або водних ресурсів – це їх забруднення отруйними або іншими шкідливими для людини, тваринного або рослинного світу речовинами. До водних ресурсів належать як поверхневі води (океанів, морів, рік, озер та інших водних об’єктів), так і підземні води.

993

Розділ XХ. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

6.Під іншими діями слід розуміти інші шкідливі дії щодо тваринного і рослинного світу, атмосфери і водних ресурсів або дії щодо інших природних об’єктів (наприклад, землі та її надр), або щодо навколишнього природного середовища взагалі (наприклад, руйнування озонового шару).

7.Кожнаіззазначених уст. 441 ККдійхарактеризується тим, щовонаможеспричинити екологічну катастрофу. Це має принципове значення для відмежування цього злочину від злочинів проти довкілля (статті 236–254 КК).

Екологічна катастрофа – це особливо тяжкі наслідки, які повинні визначатися

вкожному конкретному випадку з урахуванням певних критеріїв: 1) велика площа території, на якій відбулися несприятливі зміни в навколишньому середовищі; 2) суттєве обмеження або виключення життєдіяльності людини або життя рослин чи тварин на певній території; 3) тривалість несприятливих змін у навколишньому середовищі або їх невідворотність; 4) істотні негативні зміни в екологічній системі, наприклад, зникнення окремих видів тварин або рослин, зміна кругообігу речовин або інших біологічних процесів, які мають значення для екосистеми в цілому.

8.У міжнародному кримінальному праві термін «екоцид» офіційно не застосовується. Цей злочин являє собою порушення заборони навмисного спричинення шкоди природному середовищу із широкими, довготривалими і серйозними наслідками. Така заборона, зокрема, передбачена уДодатковому протоколі Ідо Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. і Конвенції про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого застосування засобів впливу на природне середовище

1976 р.

9.Злочинвважаєтьсязакінченим, коливчиненобудь-якеіззазначенихуст. 441 КК діянь, яке могло спричинити екологічну катастрофу. Цей склад злочину має особливу конструкцію, яка відрізняється: 1) від типових формальних складів – необхідністю практичного встановлення крім діяння ще й створення цим діянням у конкретному випадку реальної небезпеки настання наслідків у вигляді екологічної катастрофи; 2) відтиповихматеріальних складів – необов’язковістю настаннятакихнаслідків для визнання злочину закінченим. Спричинення наслідків у вигляді масового знищення рослинногоаботваринногосвіту, отруєнняатмосфериабоводнихресурсів, якевконкретному випадку не спричинило і не могло спричинити екологічну катастрофу, кваліфікується як злочин проти довкілля. Наприклад, забруднення моря, яке спричиниломасовузагибельоб’єктівтваринногоірослинногосвітуабоіншітяжкінаслідки, кваліфікується за ч. 2 ст. 243 КК.

10.Суб’єктивна сторона цього злочину – умисел.

11.Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку.

Стаття 442. Геноцид

1. Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове

994

Стаття 442

її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, –

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

2. Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів –

караютьсяарештомнастрокдошестимісяцівабопозбавленнямволінастрок до п’яти років.

1.Безпосередній об’єкт злочину – безпека існування національних, етнічних, расових і релігійних груп.

2.Потерпілимивідцьогозлочинуможутьбутилишечленинаціональної, етнічної, расової чи релігійної групи.

3.Об’єктивнасторонацьогозлочинухарактеризується якдіяння, спрямоване на повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом: 1) позбавлення життя членів такої групи; 2) заподіяння їм тяжких тілеснихушкоджень; 3) створення длягрупижиттєвихумов, розрахованихнаповнечи часткове її фізичне знищення; 4) скорочення дітонародження чи запобігання йому

втакій групі; 5) насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу. Аналогічне визначення геноциду передбачене в Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 9 грудня 1948 р., а також у ст. 6 Римського статуту міжнародного кримінального суду.

4.Позбавленняжиттячленівнаціональної, етнічної, расовоїчирелігійноїгрупи–

це умисне вбивство всіх або окремих членів групи, вчинене у зв’язку з належністю потерпілогодотакоїгрупи, спричиненетакоюналежністю. Такийсамозв’язокхарактеризує заподіяння членам такої групи тяжких тілесних ушкоджень. Про ознаки умисного вбивства і тяжких тілесних ушкоджень див. коментар до статей 115 та 121 КК, які в цих випадках кваліфікації злочину додатково не застосовуються.

5.Створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, може виражатися у позбавленні її продуктів харчування чи інших життєвоважливихзасобівіснування, обмеженні абопозбавленнімедичноїдопомоги, створенні небезпечних для життя екологічних умов, насильницькому переселенні

внепридатні для проживання місця тощо.

6.Скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі – це насиль-

ницька стерилізація, кастрація або контрацепція, заборона шлюбних союзів між членами однієї групи, примушування до аборту або створення життєвих умов, які сприяють збільшенню кількості вимушених абортів, тощо.

7.Насильницька передача дітей з однієї групи в іншу означає їх передачу в іншу національну, етнічну, расову чи релігійну групу, вчинену всупереч волі батьків або осіб, які їх замінюють, і поєднану з фізичним насильством або з погрозою його застосування (психічним насильством).

8.Кваліфікація геноциду не залежить від того, вчинений він у мирний чи у воєнний час.

995

Розділ XХ. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

9.Злочин вважається закінченим: у перших двох формах – з моменту настання наслідків у вигляді відповідно біологічної смерті та тяжких тілесних ушкоджень, а в іншихформах– коливчиненізазначенідіяння. Однакубудь-якомувипадкурозв’язання цього питання не залежить від того, чи настали фактично наслідки у вигляді знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої.

10.Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел, поєднаний з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи.

11.Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку.

12.Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 442 КК, характеризують альтернативні дії: 1) публічні заклики до геноциду; 2) виготовлення матеріалів із закликами до геноциду; 3) розповсюдження таких матеріалів.

Публічнимивизнаютьсязаклики, якіповідомляютьсябагатьомособамвїхприсутностіабоіззастосуванням технічних засобів масового інформування (наприклад, виступпо радіо чи телебаченню). Під матеріалами слід розуміти будь-які матеріальні носії інформації: друковануірукописнупродукцію, аудіоівідеокасети, дискети, лазернідискитощо. Поняттям «виготовлення» охоплюються первинне створення матеріалів, внесення змін доних, атакожїхрозмноженнядлярозповсюдження. Розповсюдженняматеріалів– будьякеїхвідчуженняіншимособамаборозміщеннядлясамостійногоознайомленнязними (наприклад, розклеювання листівокіплакатів, розміщеннявІнтернеті).

13.Злочин вважається закінченим, коли вчинена будь-яка дія, зазначена у ч. 2

ст. 442 КК.

14.Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Для виготовлення матеріалів обов’язковою є мета їх розповсюдження.

15.Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку.

16.До осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 442 КК, не застосовується ам-

ністія (відповідно до ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні»

вредакції від 2 червня 2011 р. № 3465-VI // ОВУ. – 2011. – № 48. – Ст. 1958); а до осіб,

які вчинили злочин, передбачений ч. 1 ст. 442 КК, не застосовується давність притягнення до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку (відповідно до ч. 5 ст. 49 та ч. 6 ст. 80 КК).

Стаття 443. Посягання на життя представника іноземної держави

Вбивство або замах на вбивство представника іноземної держави або іншої особи, якамаєміжнародний захист, зметоювпливунахарактерїхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень –

карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

1. Безпосередній об’єкт цього злочину – нормальні міжнародні відносини, що необхідні для співробітництва між державами. Додатковим обов’язковим об’єктом є життя людини.

996

Стаття 443

2. Потерпілимвідцьогозлочинуможебутилишепредставникіноземноїдержави або інша особа, яка має міжнародний захист.

Такий захист передбачений міжнародним правом, зокрема Конвенцією про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом,

утому числі дипломатичних агентів, від 14 грудня 1973 р. Відповідно до цієї Конвенції особами, що користуються міжнародним захистом, визнаються: 1) глава держави,

утому числі кожний член колегіального органу, який виконує функції глави держави згіднозконституцієювідповідноїдержави, главаурядучиміністрзакордоннихсправ, якийперебуваєвіноземнійдержаві, атакожчленийогосім’ї, якійогосупроводжують; 2) будь-який представник чи службова особа держави, чи будь-яка службова особа, чи інший агент міжурядової міжнародної організації, який має право згідно з міжнародним правомнаспеціальний захиствідбудь-якогонападу найогоособу, свободу і гідність, а також члени його сім’ї, що проживають з ним.

Для встановлення кола осіб, які мають міжнародний захист, також мають значення: Конвенція про привілеї та імунітети ООН від 13 лютого 1946 р., Генеральна угода пропривілеї таімунітети РадиЄвропивід2 вересня 1949 р., Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р., Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р., Конвенція про спеціальні місії від 16 грудня 1969 р., Конвенціяпропредставництводержавуїхвідносинахзміжнароднимиорганізаціями універсального характеру від 14 березня 1975 р., Конвенція про охорону персоналу Організації Об’єднаних Націй та пов’язаного з нею персоналу від 15 грудня 1994 р. та інші міжнародно-правові документи.

3.Об’єктивнусторонуцьогозлочинуутворюютьвбивствоабозамахнавбивство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист.

Про ознаки умисного вбивства див. ст. 115 КК і коментар до неї.

4.Злочин вважається закінченим, коли вчинено замах на вбивство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист. Наприклад, таким є момент здійснення з метою вбивства пострілу із вогнепальної зброї, який був невлучним; дійзвикористаннямвибуховогопристрою, якийнеспрацював, тощо. Тобто йдеться про дії, безпосередньо спрямовані на позбавлення життя зазначеної особи. Пропоняттязамахуназлочиндив. ст. 15 ККікоментардонеї. Замахнавбивствослід відрізняти від погрози вбивством, яка кваліфікується за ст. 129 КК.

5.Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умислом і альтернативною метою: 1) впливу на характер діяльності особи, яка має міжнародний захист; 2) впливу на діяльність держави чи організацій, які особа представляє; 3) провокації війни; 4) провокаціїміжнароднихускладнень(зривуміждержавнихпереговорів, розірвання дипломатичних чи консульських стосунків або окремих угод тощо). За відсутності такої метидіяння особикваліфікується якзлочинпротижиттяособи, передбачений ст. 115 КК (закінчений або незакінчений).

6.Суб’єктом цього злочину може бути особа, яка досягла 14-річного віку.

7.У судовій практиці передбачена ст. 443 КК норма визнається такою, що має перевагу у конкуренції з умисним вбивством особи чи її близького родича у зв’язку звиконаннямцієюособоюслужбовогоабогромадськогообов’язку(п. 8 ч. 2 ст. 115 КК). Разом з тим, коли умисне вбивство зазначених у ст. 443 КК осіб чи замах на нього

997

Розділ XХ. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

вчинені за інших обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115 КК, дії винної особидодатковокваліфікуютьсяізавідповіднимипунктамицієїстатті(див. п. 12 ППВСУ

«Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від

7 лютого 2003 р. № 2). При цьому додаткова кваліфікація за ч. 2 ст. 115 КК можлива навіть за тими пунктами, в яких йдеться про мету вчинення злочину, якщо буде встановлено, що така мета разом із зазначеною у ст. 443 КК метою рівною мірою викликали у винного рішучість вчинити вбивство (див. п. 19 зазначеної ППВСУ).

8. До осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 443 КК, не застосовується амніс-

тія (відповідно до ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» в ре-

дакції від 2 червня 2011 р. № 3465-VI (ОВУ. – 2011. – № 48. – Ст. 1958)).

Стаття 444. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

1.Напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, що вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень –

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2.Погроза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, – караєтьсявиправнимироботаминастрокдодвохроківабоарештомнастрок

дотрьохмісяців, абообмеженнямволінастрокдотрьохроків, абопозбавленням волі на строк до двох років.

1.Безпосередній об’єкт цього злочину – нормальні міжнародні відносини, що необхідні для співробітництва між державами. Додатковими об’єктами можуть виступати власність або здоров’я, воля чи недоторканність людини.

2.Потерпілими від цього злочину можуть бути особи, які мають міжнародний захист. Вони визначаються аналогічно ст. 443 КК (див. коментар до цієї статті).

3.Предметзлочину– службовііжитловіприміщенняосіб, якімаютьміжнародний захист. Перелік основнихміжнародно-правовихдокументів протакий захистнаведений у коментарі до ст. 443 КК.

Службовими приміщеннями визнаються окремі будинки чи їх частини, в яких здійснюєтьсяслужбовадіяльністьосіб, зазначенихуст. 444 КК. Якправило, такіприміщенняофіційнопозначені: маютьпрапор, табличкутощо. Наприклад, цеможебути будинок посольства, консульства, представництва іншої держави чи міжнародної організації тощо. Для визнання службових приміщень предметом цього злочину не має значення, кому належить право власності на них, а також за яким розпорядком здійснюється службова діяльність зазначених осіб та її тривалість.

Житлове приміщення – це приміщення, де постійно чи тимчасово проживає особа, яка має міжнародний захист. Це може бути квартира, будинок, готельний номер тощо. Житловеприміщенняможеналежатизазначенійособінаправівласності, оренди чи на інших підставах, що не впливає на кваліфікацію цього злочину.

998

Стаття 444

4.Об’єктивну сторону цього злочину характеризують альтернативні незаконні дії: 1) нападнаслужбовіабожитловіприміщенняосіб, якімаютьміжнароднийзахист (ч. 1); 2) викрадення таких осіб (ч. 1); 3) позбавлення їх волі (ч. 1); 4) погроза вчинити напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист, викрасти таких осіб або позбавити їх волі (ч. 2).

5.Під нападом слід розуміти дії, спрямовані на негайне досягнення злочинного результату за допомогою насильства або створення реальної небезпеки його застосування. Нападможепоєднуватисязпроникненнямуслужбовічижитловіприміщення, знищенням, пошкодженнямчивикраденнямчужогомайна, завданнямтілеснихушкоджень. Вчинення при нападі іншого злочину, за який у КК передбачено більш суворе покарання, потребуєдодатковоїкваліфікації, наприклад, увипадкуумисногознищення або пошкодження майна при обтяжуючих обставинах, передбачених ч. 2 ст. 194 КК, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121 КК) або вбивства чи замаху на вбивство (ст. 443 КК).

6.Викрадення означає протиправне відкрите або таємне захоплення людини всупереч абопозаїїволею, поєднане зподальшимперевезенням чивіншийспосіб переміщенням її до іншого місця. Таке переміщення не характерне для позбавлення волі, яке виражається лише в позбавленні потерпілого на певний час можливості за своєю волею вибирати місце перебування. Про поняття викрадення людини та позбавлення

їїволідив. також коментар дост. 146 КК. Увипадках вчинення будь-якого зцихдіянь організованою групою або якщо воно спричинило тяжкі наслідки, необхідна додаткова кваліфікація за ч. 3 ст. 146 КК. Дії винного, який спочатку викрав особу, яка має міжнародний захист, із зазначеною у ст. 444 КК метою, а згодом учинив вбивство такої особи з такою самою метою, – кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених статтями 444, 443 і п. 3 ч. 2 ст. 115 КК (див. п. 7 коментаря до ст. 443 КК).

7.Під погрозою у ч. 2 ст. 444 КК слід розуміти погрозу вчинити негайно або вмайбутньому будь-які дії, зазначені уч. 1 цієїстатті, – напасти наслужбові абожитлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист, викрасти таких осіб або позбавити їх волі. Сутність погрози полягає у залякуванні адресата погрози. При кваліфікації основне значення має факт зовнішнього вираження погрози як реальної, тобтотакої, якоїслідпобоюватись, іприцьомунемаєзначенняте, чимавнамірвинний фактично реалізувати погрозу та чи мав він таку можливість. Погроза може бути виражена у будь-якій формі і будь-яким способом доведена до потерпілих або держав чи організацій, що вони представляють. Про поняття погрози див. також коментар до статей 129 та 195 КК.

8.Злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-які зазначені у ст. 444 КК дії. Позбавлення волі потерпілих (у тому числі те, яке вчинюється після їх викрадення) є триваючим злочином і тому самостійне юридичне значення має фактичне звільненняпотерпілих– зцьогомоментупочинаєспливатистрокдавностіпритягнення особи до кримінальної відповідальності, а до цього моменту можлива співучасть інших осіб у вчиненні цього злочину.

9.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і альтернативною метою: 1) впливу на характер діяльності особи, яка має міжнародний захист; 2) впливу на діяльність держави чи організацій, які особа представляє;

999

Розділ XХ. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

3) провокації війни; 4) провокації міжнародних ускладнень (зриву міждержавних переговорів, розірвання дипломатичних чи консульських стосунків або окремих угод тощо). За відсутності такої мети діяння особи кваліфікується як злочин проти особи або власності.

10.Суб’єктом цього злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку.

11.До осіб, які вчинили незаконне позбавлення волі або викрадення людини (в тому числі тієї, що має міжнародний захист), не застосовується амністія (відповід-

но до ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» в редакції від

2 червня 2011 р. № 3465-VI (ОВУ. – 2011. – № 48. – Ст. 1958)).

Стаття 445. Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала

НезаконневикористаннясимволікиЧервоногоХреста, ЧервоногоПівмісяця, Червоного Кристала, крім випадків, передбачених цим Кодексом, –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або арештом на строк до шести місяців.

(Стаття 445 в редакції Закону України № 1675-VI від 22 жовтня 2009 р.)

1.Безпосередній об’єкт цього злочину – міжнародний правопорядок у сфері використаннясимволіки ЧервоногоХреста, ЧервоногоПівмісяця, ЧервоногоКристала.

2.Предметом злочину може виступати символіка Червоного Хреста, Червоного ПівмісяцяабоЧервоногоКристала(утомучисліМіжнародногорухуЧервоногоХреста та Червоного Півмісяця).

Такою символікою визнаються: 1) емблеми Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала – зображення відповідно: а) червоного хреста на білому тлі; б) червоного півмісяця на білому тлі; в) червоної рамки у формі квадрата на білому тлі, що стоїть на одній із своїх вершин; 2) назви – слова «Червоний Хрест», «Червоний Півмісяць», «Червоний Кристал» і 3) розпізнавальні сигнали – спеціальні міжнародно визнані допоміжні сигнали (світлові, радіо-, електронні). Зазначені емблеми, назви і сигнали використовуються як захисні та розпізнавальні знаки для позначення осіб, рухомого та нерухомого майна відповідно до Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 р., Додаткових протоколів до них та Закону України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала в Україні» від 8 липня 1999 р. № 862-XIV (ВВР. – 1999. – № 36. – Ст. 316).

3.Об’єктивнусторонуцьогозлочинухарактеризуєнезаконневикористаннясимволіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала, крім випадків, передбачених КК.

4.Длявстановлення незаконності використання символіки уконкретному випадку необхідно звертатися до інших нормативно-правових актів, зокрема, до Закону України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного КристалавУкраїні» від8 липня1999 р., Женевських конвенцій прозахистжертввійнивід 12 серпня 1949 р. та Додаткових протоколів до них (Протокол І та Протокол ІІ – від

1000