6.4 Заробітна плата, її сутність, форми, системи

Заробітна плата – грошовий вираз вартості товару «робоча сила» (ціна товару «робоча сила») Заробітна плата – грошова винагорода за визначену працю. Заробітна плата – ціна робочої сили.

Вартість робочої сили (як специфічного товару) визначається спеціально необхідними витратами на її відтворення (належного рівня освіти, кваліфікації) та відповідними витратами на утримання сім'ї.

Сутність заробітної плати: 1. Заробітна плата виражає відносини між власником засобів виробництва і найманими робітниками.

2. За формою заробітна плата проявляється як оплата всієї праці найманого працівника.

3. По суті заробітна плата – це перетворена форма вартості й ціни робочої сили.

Оскільки робоча сила є товаром, то її ціна регулюється співвідношенням попиту і пропозиції. Форми й системи заробітної плати є необхідним елементом організації оплати праці. Вибір раціональних форм і систем заробітної плати має важливе соціально-економічне значення для кожного підприємства. Основні форми заробітної праці: - погодинна; - відрядна. Погодинна заробітна плата – це оплата вартості робочої сили за її функціонування протягом певного робочого часу (години, дня, тижня, місяця). Застосовується на підприємствах з високим рівнем комплексної механізації і автоматизації, де переважає суворо регламентований технологічний режим.

Відрядна заробітна плата – оплата вартості робочої сили залежно від виробітку за одиницю часу, залежить від кількості виробленої продукції. Застосовується, якщо є можливість вимірювати кількість праці обсягом виробленої продукції.

Розрізняють також номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата – дохід від продажу робочої сили. Не відображає зміни цін товарів та послуг. Реальна заробітна праця – фактичний рівень заробітної плати, з урахуванням цін. Кількість товарів і послуг, які робітник може придбати на свій номінальний заробіток.

6.5 Зайнятість. Причини та види безробіття

Зайнятість населення – це сукупність економічних, соціальних, правових, національних та інших відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участі у суспільно–корисній діяльності, яка приносить йому трудовий дохід.

Безробіття – форма відносного перенаселення (люди не можуть знайти роботи для забезпечення умов існування).

Типи безробіття: 1.Фрикційне (тимчасове) - пов'язане з пошуками або очікуванням роботи (нової). 2.Структурне (технологічне) – неспівпадання структури попиту, на робочу силу, з її пропозицією. Структура робочої сили не співпадає зі структурою робочих місць. 3.Циклічне (кон’юнктурне) – в періоди кризи, і пов’язане з загальним низьким попитом на робочу силу, це особливе економічне і соціальне зло: (злочинність, психічні хвороби.)

Природний рівень безробіття складає суму фрикційного і структурного безробіття (2-3%). Повна зайнятість – це кількість безробітних = кількість вільних робочих місць.

Рівень безробіття = (безробітні/робоча сила)*100%

Робоча сила = населення – непрацездатні Непрацездатні це: - особи до 16 років; - ті, хто знаходяться у спеціалізованих закладах (психічні лікарні, тюрми) - пенсіонери, непрацездатні інваліди. Також існують: - частково зайняті; - частково безробітні;

- застійне безробіття (жебраки, злодії - в офіційну статистику їх не включають);

- приховане безробіття – офіційно мають роботу, але вони або зовсім не мають, або мають недостатню заробітну платню, щоб нормально існувати (Україна - 33%).

Методи протидії безробіттю:

• Активні:

1. Регулювання ринку праці (для уникання диспропорції);

2. Розширення виробничого потенціалу, створення робочих місць;

3. Професійна освіта, перекваліфікація безробітних;

4. Стимулювання малого підприємництва;

Для розширення виробничого потенціалу і створення нових робочих місць необхідно:

• Зниження податків і % по кредитам для підприємств;

• Стимулювання попиту;

• Стабілізація умов для господарської діяльності (господарське законодавство);

• Розробка потужних загальнонаціональних програм (громадські роботи, шляхи, житлове будівництво - при активному Держбюджеті).

• Пасивні:

• Скорочення пропозиції робочої сили (дострокове оформлення пенсій);

• Дроблення робочого часу і кількість робочих місць між більшою кількістю робітників (неповний робочий день);

• Відпустки без оплати.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке капітал? Дайте характеристику основних концепцій капіталу. Загальна формула капіталу.

2. Охарактеризуйте конкретні форми існування капіталу. 3. Проаналізуйте розбіжності між основним і оборотним капіталом. 4. Дайте визначення і назвіть основні складові інтелектуального, людського і соціального капіталів. 5. Що таке кругообіг капіталу і які його три стадії? 6. Визначте сутність промислового капіталу. У яких функціональних формах він існує? 7. У чому містяться відмінності різних складових основного капіталу? Що таке обіг капіталу? Чим він відрізняється від кругообігу? 8. Визначте сутність оборотного капіталу. Чим він відрізняється від капіталу обігу? Що таке оборотний капітал? 9. Як ви розумієте фізичний і моральний знос капіталу? Які форми морального зносу вам відомі? 10. Що таке амортизація основного капіталу і які методи амортизації вам відомі? 11. Що таке час обігу капіталу та які його складові? 12. Як час обігу капіталу впливає на ефективність його функціонування? 13. В чому сутність робочої сили як товару? 14. Чим визначається споживна вартість і вартість товару «робоча сила»? 15. Дайте характеристику основних форм і систем заробітної плати. Порівняйте їхню ефективність. 16. Чим відрізняється номінальна заробітна плата від реальної? 17. Що таке повна зайнятість? За яких умов вона досягається?