Тема 7. Функціональні форми капіталу і доходів

7.1 Торговий капітал і торговий прибуток. Витрати обігу

7.2 Позичковий капітал, позичковий відсоток і форми кредиту

7.3 Акціонерний капітал і акціонерні підприємства

7.1 Торговий капітал і торговий прибуток. Витрати обігу

Торговий капітал являє собою історично першу вільну форму існування капіталу. У формі купецького капіталу він виник задовго до появи промислового капіталу і відіграв значну роль у первісному нагромадженні капіталу. Однак, купецький капітал відносно виробництва був самостійною формою і в якості джерела свого прибутку мав нееквівалентний обмін (купив дешевше – продав дорожче).Торговий капітал є породженням промислового капіталу й виступає як його відокремлена форма.

Торговий капітал – це функціональна форма промислового капіталу, діє у сфері обміну і обслуговує процес перетворення товарної власності у грошову (постійно знаходиться у сфері обміну).

Формула торгового капіталу: Г – Т – Г’

Повніше сутність торгового капіталу розкривається в його функціях.

Функції торгового капіталу:

1. Здійснення торгових операцій

2. Забезпечення руху суспільного капіталу і прискорення його обороту

3. Реалізація втіленої в товарі власності(в т.ч. додаткової вартості)

4. Створення частини додаткової вартості m у формі торгового прибутку

Кторг = Кобігу + витрати обігу

Капітал обігу авансується на купівлю товарів і повертається після його продажу, не набуває виробничої форми і тому не розподіляється на C + V, основні і оборотні фонди.

Форми торгового капіталу:

• Грошово-торгова (обіг грошей при здійсненні торгових операцій)

• Товарно-торгова (обіг товарів в процесі реалізації торгового капіталу, перетворення торгового капіталу в грошовий)

Важливою рисою функціонування і розвитку торгового капіталу за сучасних умов є наявність власних підприємств, торгових монополій, що свідчить про зрощування торгового і промислового капіталу і створення торгово-промислових груп.

Формою зрощування двох форм капіталу є контрактні угоди (80% загального випуску товарів у розвинених країнах).

Другою важливою рисою розвитку торгового капіталу є його часткове поєднання з банківським капіталом. Воно продиктоване залежністю процесу реалізації продукції від отримання кредитів (в США 90% обсягів реалізації товарів здійснюється за рахунок кредитів.)

Третьою важливою рисою є певне поширення у розвинених країнах світу кооперативної торгівлі, створення добровільних об’єднань малих та середніх підприємств, закупівельники яких за пільговими цінами купують товари у промислових компаній і розподіляють їх серед членів об’єднання.

Четвертою особливістю розвитку торгового капіталу є його інтернаціональна міграція на основі якої виникають гігантські торговельні транснаціональні корпорації.

Торговий прибуток

На перший погляд складається враження, що прибуток виникає в процесі купівлі-продажу товару як результат різниці в цінах. Насправді ж ці процеси опосередковують лише реалізацію й привласнення, а не виникнення торгового прибутку. У сфері обігу відбувається лише зміна форм вартості (Т – Г або Г – Т ), а не її створення. Вартість і додаткова вартість утворюються лише у виробництві.

Додатковий продукт m поділяється між промисловими та торговими підприємцями пропорційно обсягу їх капіталів, забезпечує середню норму прибутку на промисловий та торговий капітали.

Механізм одержання – різниця в цінах виробництва і торгівлі.

Торговельний прибуток – це частина прибутку, створена працею найманих робітників у виробництві й привласнена торговельним підприємцем відповідно до закону ціни виробництва, що забезпечує середню норму прибутку функціонуючим капіталам.

Торговельний прибуток складається з двох частин:

1. прибуток, що створюється працею найманих робітників у сфері виробництва і який виступає як поступка промислового підприємця торговельному підприємцю пропорційно їх капіталам;

2. прибуток, створений працею найманих робітників в торгівлі.

Витрати обігу

Торговельні підприємці авансують капітал на купівлю товарів у промисловців так і на організацію їх реалізації. Тому торговий капітал складається з двох частин:

1. капіталу обігу, авансованого на покупку товару;

2. капіталу, авансованого на обслуговування процесу продажу товару.

Ця друга частина капіталу називається витратами обігу.

Витрати обігу поділяються на 2 частини:

• чисті витрати обігу

• додаткові витрати обігу (додаткові витрати виробництва у торгівлі)

Чисті витрати обігу – це видатки, які зумовлені процесом обігу, тобто зміною форм вартості, перетворенням Г – Т і Т – Г.

До них відносяться:

• оплата працівників в торгівлі;

• утримання торговельних приміщень;

• витрати на рекламу й адміністративно-управлінську і господарську діяльність.

Працівники, зайняті безпосередньо продажем товарів, не створюють нової вартості, тому чисті витрати не входять у вартість товару і повинні покриватися за рахунок прибутку.

Додаткові витрати обігу – це витрати, пов’язані із продовженням процесу виробництва у сфері обігу (у торгівлі)

До них відносяться: транспортування, сортування, розфасовка, упакування і зберігання.

Праця, затрачена на ці процеси є продуктивною, тому що вона створює додаткову вартість тим, що надає нової форми створеній у виробництві споживній вартості. Тому ці витрати включаються у вартість товару і покриваються в процесі його реалізації як витрати виробництва.

Торгівля – вид підприємницької діяльності, пов’язаний з купівлею-продажем товарів. Торгівля – це сфера, галузь народного господарства, посередницька ланка між виробництвом і споживанням. Зайнято 15-25% працюючих.

Існують такі форми підприємництва в торгівлі:

• внутрішня – обслуговує господарські зв’язки на національному рівні

• зовнішня – обслуговує господарські зв’язки між національними економіками

• оптова – обслуговує господарські зв’язки через товарні біржі, ярмарки

• роздрібна – обслуговує господарські зв’язки через універсальні та спеціалізовані магазини

Оптова торгівля– процес придбання великих партій товару з метою подальшого використання в виробництві (використовується в промисловості з метою подальшого перетворення для виробництва товарів чи надання послуг).

Роздрібна торгівля – процес обміну товарів на гроші (чи інший еквівалент вираження ціни товару) з метою задоволення потреб споживачів та отримання прибутку. Товари продаються безпосередньо населенню.