6.Сучасні напрями економічної теорії

а)Неокласицизм – розвиває теорії (ідеї) класичної політекономії з урахування сучасних умов.

Сутність:

- заперечує необхідність втручання держави в економіку.

- розглядає ринок як саморегулюючу систему здатну самостійно встановити рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Представники: А. Пігу, М. Фрідмен, А. Маршалл.

б)Монетаризм – економічна теорія, згідно якої кількість грошей в обігу є визначальним фактором формування економічної рівноваги та існує прямий зв’язок між зміною маси грошей в обігу, розвитком виробництва та величиною валового й національного продуктів.

Сутність:

- відмова від державного втручання в економіку.

- визначення рівноваги і зміни ВВП.

- приріст грошової маси і монетарної бази координований із темпами зростанням ВВП, динамікою цін і швидкістю обертання грошей.

Зростання товарного

Попиту (ΔQ)

ВНП

(Р*Q)

Приріст грошової

маси (ΔМ)

Динаміка цін (ΔР)

Рис. 1.1 Монетарні важелі регулювання ВВП

7.Кейнсіанство (30р. XX ст.) – обґрунтовує необхідність державного втручання в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання сукупного попиту та інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики.

Рівень

процента

Норми

прибутку

Обсяг

інвестицій

Обсяг виробництва

занятість

Державні

витрати

Рис. 1.2 Кейсіанська концепція стимулювання попиту. “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей ” (Дж. Мейнард Кейнс)

8.Інституціоналізм (інституціально-соціологічний напрям )

Представники: Д. Хікс, П. Самуельсон, Дж. Б’юкенен.

Неокласичний синтез призвів до поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів,руху до змішаної економіки. Дотримуються принципу раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напрямів економічної теорії.

1.3. Економічні закони, категорії, їх кваліфікації і використання

Економічні закони розкривають внутрішню сутність економічної системи. Розвиток економіки (суспільного виробництва) не є випадковим процесом, економічні (господарські) процеси направляються внутрішніми, властивими саме їм законами.

Економічні закони - внутрішньо необхідні, сталі, причинно - наслідкові зв’язки явищ, процесів в економічній системі. Закони проявляються не в кожному окремому явищі, а у вигляді пануючої тенденції і є об’єктивними, проявляються у діяльності людини, мають історичний характер. Тому економічні закони люди не можуть створювати і скасовувати як юридичні, але економічні закони можуть проявлятися через господарську діяльність людей, через їх економічні стосунки.

Економічна категорія - це теоретичне відображення суті існуючих виробничих відносин, економічних явищ (товар, гроші, вартість, капітал).

Закони економіки різноманітні і різнобічні. Серед них можна виділити три групи:

1.загальні економічні закони - діють у всіх способах виробництва і відображають внутрішні, сталі і суттєві зв’язки людини з природою.

-закон зростання продуктивності праці;

-закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил;

-закон усуспільнення виробництва і праці;

-закон зростаючих потреб.

2.специфічні економічні закони діють в межах одного способу виробництва (формації).

- закон планомірного пропорційного розвитку

Основний економічний закон формації виражає найбільш глибинні зв’язки, мету і засоби досягнення цієї мети

3.особливі економічні закони - діють в декількох формаціях (закон вартості, закон попиту і пропозиції, закон грошового обігу).

Загальні економічні закони відображають процес розвитку суспільного виробництва, пов’язують економічну історію суспільства в єдине ціле. Специфічні відрізняють один соціальний ступінь розвитку суспільства від іншого.

Особливі дають можливість з’ясувати специфіку функціонування ринкової економіки.