3.2.Класифікація суспільного розвитку економічних систем

Важливим підходом до класифікації суспільного розвитку економічних систем є формаційний підхід, розроблений К. Марксом, який трактує рівень розвитку виробничих сил і відповідних йому економічних (виробничих) відносин у якості загального і вищого критерію економічного процесу.

Фундаментальним економічним елементом кожного способу виробництва є панівна форма власності.

З позиції формаційного підходу розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим. Виділяють 5 соціальноекономічних формацій:

1.Первіснообщинний лад

2.Рабовласництво

3.Феодалізм

4.Капіталізм

5Комунізм

Первіснообщинний лад – перша в історії людства соціально - економічна формація, її економічну основу становила суспільна власність на основні засоби виробництва.

У країнах Стародавнього Сходу та Античного Середземномор’я первіснообщинний лад переріс у рабовласницький лад, в країнах Європи- у феодальний лад.

Рабовласницький лад – класова суспільно-економічна формація, сформована на приватній власності на засоби виробництва, коли об’єктом привласнення стає безпосередньо виробник. Примусовий характер праці не викликав у раба зацікавленості у підвищенні її продуктивності,відсутність стимулів до розвитку продуктивних сил призвело до витіснення рабовласницького ладу феодалізмом.

Феодалізм – це суспільно-економічна формація, основу якої становить монопольна власність феодалів чи феодальних держав на землі, й особиста залежність селян від феодалів. Коли розвиток продуктивних сил переріс феодально-виробничі відносини відбувся перехід до капіталізму.

Капіталізм – суспільно-економічна формація, заснована на приватній власності на засоби виробництва і експлуатації найманих працівників.

Марксизм вважає капіталізм найвищою стадією розвитку суспільства із антагоністичним способом виробництва.

Комунізм – найвищий історичний тип суспільно-економічної формації, який являє собою безкласовий суспільний лад з єдиною загальнонародною власністю на засоби виробництва, соціальною рівністю всіх членів суспільства.

Цивілізаційний підхід до класифікації суспільного розвитку ґрунтується на періодизації стадій розвитку в залежності від ступенів індустріального розвитку суспільства (Дж.Гелбрейт, А.Рон, Д.Белл) і виділяє 3 стадії індустріальної цивілізації:

• доіндустріальне суспільство;

• індустріальне суспільство;

• постіндустріальне суспільство.

У доіндустріальному суспільстві переважало сільське господарство і ручна праця.

В індустріальному суспільстві, початок якому поклала промислова революція останньої чверті XVIII-початку XIXст., провідну роль відігравало велике механізоване промислове виробництво.

Постіндустріальне суспільство – це нова, найрозвинутіша стадія людської цивілізації, початок якій поклала науково-технічна революція, що розгорнулася у другій половині ХХ ст. і поступово переросла в сучасну інформаційно-інтелектуальну революцію. У постіндустріальному суспільстві домінують наука, принципово нові види техніки і технології, інформатика, комп’ютеризація, автоматизація і роботизація всіх сфер економіки та управління. У суспільному виробництві на перший план висуваються інтелектуальний капітал, знання, сфера послуг (освіта, охорона здоров’я, культура).

В залежності від моделі господарського механізму економічні системи поділяються на наступні типи:

• традиційні

• ринкові

• командно-адміністративні

• змішані

1.Традиційна економічна система має такі ознаки:

• базується на общинній власності

• використання найпростіших знарядь праці

• виробництво,розподіл та обмін базуються на звичаях, традиціях

• продукт виробляється для потреб самого виробника (відсутній суспільний поділ праці)

• економічний суверенітет виробника необмежений зовнішніми умовами

• між виробничими осередками немає економічних взаємозв’язків

2.Ринкова система (економіка) – це така економічна система, в якій держава здійснює найменше регулювання економічних процесів, а вільна конкуренція та ринкове саморегулювання досягають найбільшого розповсюдження (XVII-XXст.).

Основні ознаки:

• приватна власність на засоби виробництва

• вільне підприємництво

• особистий інтерес – є основним мотивом економічних вчинків (у підприємця – максимізація прибутку, у найманого робітника – заробітна плата; у землевласника – рентна плата та інше);

• “Невидима рука” – яку описав Адам Сміт і яка означає взаємодію попиту і пропозиції, ціни та конкуренції;

• вільна конкуренція – невід’ємна частина ринкової економіки . Багато продавців і покупців кожного ресурсу та кінцевого товару або послуги. Стимул – впровадження нових технологій для зниження витрат;

• мінімальне державне втручання в економіку, яке обмежується захистом приватної власності та формуванням правового середовища діяльності економічних суб’єктів через закони, укази, постанови.