2.Структура мусульманського права

Розкриваючи структуру мусульманського права необхідно зазначити, що система мусульманського права вцілому відрізняється від інших правових систем світу. Це стосуються як системи джерел права, юридичної термінології, так і структури права, яку складають специфічні галузі, інститути та норми, що сформувалися в різний час.

Структура мусульманського права досить своєрідна, тут ми не зустрічаємо поділу права на публічне і приватне, як в правових системах романо-германського типу, або на загальне право і право справедливості, як в системах англо-саксонського типу. Однак, в мусульманському праві існує певна інтеграція однорідних норм у відповідні комплекси (галузі).

Мусульманське право, в значній мірі – це приватне право, яке історично сформувалося в процесі упорядкування відносин власності, обміну, сімейних відносин, а такж приватних немайнових зв”язків. Його основу складають правила поведінки, орієнтовані на релігійні принципи та релігійно-моральні критерії.

В якості галузей мусульманського права виділяють: 1) право особистого статусу, яке регулює сімейні, спадкові та інші відносини; 2) деліктне (кримінальне) право, яке закріплює заходи кримінально-правової відповідальності; 3) цивільне право (муамалат), яке регулює відносини власності: володіння, користування та розпорядження. Крім зазначених основних галузей правова доктрина виділяє ще декілька галузей мусульманського права, а саме: 1) галузь “владних норм” – систему норм, які регулюють сферу державно-правових, адміністративно-правових та фінансово-правових відносин; 2) судове право – систему норм, які регламентують порядок формування, функціонування та компетенцію органів правосуддя; 3) міжнародне право – систему норм, які стосуються відносин з іншими державами, відносин мусульман з представниками інших релігій, а також правового становища різних категорій населення в залежності від їх відношення до ісламу і т.д.

В кожній із зазначених галузей мусульманського права юридичні норми тісно переплетені з релігійними нормами.

Розглянемо більш детально основні галузі мусульманського права.

Право особистого статусу. В межах цієї галузі досить чітко розрізняються норми, які утворюють такі інститути як шлюб, розлучення, заповіт, наслідування “за законом”, опіка, обмеження правоздатності та ряд інших. Зазначені відносини мають важливе значення для повсякденного життя людини незалежно від її соціального становища. Саме тому “особисте і сімейне право, які містять норми ритуальної і релігійної поведінки, завжди вважались найважливішими в шаріаті” [6.с.323]. Коран приділяє цим питанням найбільшу, після власне релігійних приписів, увагу і присвячує їм біля 70 віршів, багато з яких фіксують відразу декілька правил поведінки (особливо детально в ньому регулюються питання спадкування). Виходячи з цього можна зробити висновок, що вплив Корану по цим питанням традиційно є суттєвим.

Деліктне (кримінальне) право – ця галузь мусульманського права покликана забезпечити захист п”яти основних цінностей ісламу, а саме: віри, життя, розуму, продовження роду та власності. Оскільки зазначені цінності визначені ісламом, то посягання на них є злочином, тобто воно розглядається як заборонене Аллахом діяння, за яке він безумовно карає.

Мусульманська правова доктрина виробила ряд класифікацій злочинів. В основу більшості з них покладено два критерії: 1) рівень визначеності покарання і 2) характер інтересів та прав, які порушуються цими злочинами. Найбільше поширення отримала класифікація у відповідності з якою злочини поділяються на три групи: хадж, кісас і тазир.

До злочинів групи „хадж” входять найбільш небезпечні діяння, що посягають на „права Аллаха” (тобто інтереси всієї мусульманської общини), і які тягнуть за собою покарання однозначно визначені Кораном або Сунною. До цієї групи входять такі злочини: крадіжка, перелюбство, розбій, вживання спиртних напоїв, бунт, зрада ісламу.

До злочинів категорії „кісас” входять протиправні діяння за споєння яких призначається визначена санкція, яка має назву „кісас”, що означає заподіяння злочинцю шкоди рівної наслідкам його діяння. Основними злочинами цієї категорії є вбивство і тілесні ушкодження незворотнього характеру.

До злочинів групи „тазир” входять протиправні діяння, які посягають на „права Аллаха” або на приватні інтереси, за скоєння яких в джерелах не визначена конкретна міра покарання і вона може змінюватись з урахуванням об’єктивної або суб’єктивної сторін діяння. До таких злочинів, зокрема, належать: невиконання деяких релігійних обов’язків, порушення зобов’язань за угодами, шахрайство, чаклунство, порушення правил поведінки в громадських місцях та інші. Міри покарання за скоєння зазначених діянь досить різноманітні, до них можна віднести: усний осуд, позбавлення волі, штраф, тілесні покарання, смертну кару та інші.

Підставами для застосування „тазиру” є зізнання злочинця, показання свідків. На відміну від „хаджу” і „кісасу”, „тазир” може застосовуватись і до неповнолітніх.

Цивільне право (муамалат) утворюють приписи, які стосуються питань власності, угод та їх забезпечення, виконання зобов’язань і т.п., тобто ця галузь упорядковує цивільно-правові відносини. Це, зокрема, знаходить свій прояв у тому, що за Аллахом визнається верховне право на будь-яке майно. Крім того, з посиланням на волю Пророка, забороняється розглядати землю і воду в якості об’єктів власності.

Мусульманське право не знає торгового права в якості самостійної галузі, хоча і приділяє увагу різним формам комерційних об’єднань.