Тема 3 мікробіологічні основи екології навколишнього середовища

План

3.1. Мікрофлора повітря.

3.2. Мікрофлора ґрунту.

3.3. Мікрофлора води.

3.1. Мікрофлора повітря

Проте, що в повітрі вміщуються мікроорганізми, люди знали давно. Довести їх існування в повітрі вперше вдалося Л. Пастеру.

Мікроби розповсюджені нерівномірно. Їх більше в центрі міст і менше на окраїнах.

В повітря мікроби попадають з ґрунту. Чим інтенсивніше рух, тим більше в повітрі зважених частинок, разом з ними і мікробів. Чим далі від житла, тим мікробів стає менше. Там діють ще й фітонциди, тому повітря в окремих місцях буває стерильним.

Повітря-субстрат, непридатний для сприятливого розвитку мікроорганізмів через нестачу в ньому поживних речовин, крапельної вологи і згубного впливу прямих сонячних променів.

Повітря – це середовище через яке передаються патогенні мікроби, що розповсюджуються повітряно-крапельним або повітряно пиловим методом. Дрібні краплі, що знаходяться в зваженому стані, можуть переміщатися струмом повітря на більшу відстань, а потім осідати на поверхню різних предметів. Повітряним шляхом розповсюджуються збудники грипу, туберкульозу, оспи, сибірської язви, пліснявих грибів та інше.

Таким чином, мікроби в атмосфері розповсюджені нерівномірно, а їх склад в загалі визначається середовищем. Тому в приміщеннях необхідно підтримувати чистоту, проводити дезінфекцію, кварцевання , провітрювання.

3.2. Мікрофлора ґрунту

Велика роль мікроорганізмів в формуванні грунту. Завдяки їм він одержує властивості живої системи. Так, наприклад, 1г чорнозему вміщує від десятків мільйонів до декількох мільярдів мікробних клітин при загальній їх біомасі 3-5 т/га. Мікроби в ґрунті розподілені нерівномірно: їх більше в верхніх шарах ґрунту та поблизу рослин. Чим далі від поверхні ґрунту, тим менше мікробів, а на глибині 2-3м їх взагалі не буває.

До складу мікробного населення ґрунту входять: ціанобактерії, плесняві гриби, актиноміцети, мікроби та інші організми.

Водорості - перші мешканці, формуючі ґрунт, що вміщують хлорофіл і розташовані в верхніх шарах ґрунту, де достатньо вологи та світла. До складу водоростей входять пігменти, в зв’язку з чим їх розділяють на синє зелені (ціанобактерії), зелені та діатомові. Вміщення пігментів дозволяє їм за допомогою енергії сонця засвоїти вуглець з повітря, а азот та інші мінеральні речовини – з ґрунту . В глибинних шарах, де відсутнє світло, вони використовують енергію розкладення органічних сполук. Таким чином водорості можуть жити як вищі рослини або як гриби. Живучі в ґрунті водорості(ціанобактерій) синтезують органічну речовину, фіксуючи азот з повітря та тим самим підвищуючи її родючість.

Гриби - безхлорофільні організми, що представлені багаточисленною групою живих істот, що розповсюджені в ґрунті. Базідіоміцети частіше зустрічаються в лісових ґрунтах, де разом з вищими рослинами утворюють грибокорінь. Плісняві гриби найбільш розповсюджені в кислих, що багаті органічними речовинами та добре аерируємих ґрунтах.

Актиноміцети розповсюджені в лужних, добре аерируємих ґрунтах, а також в ґрунтах, що небагаті вологою, але які вміщують достатню кількість органічних речовин. Чисельність актиноміцетів в 1г поверхневого шару ґрунту може досягати декількох десятків мільйонів при їх загальній біомасі 700 кг/га. Актиноміцети руйнують органічну речовину та роблять багату кількість елементів доступними для вищих рослин. Чисельність актиноміцетів більше у поверхневих шарах, з підвищенням глибини, вона зменшується, але менше, ніж інших грибів. На глибині 75 см чисельність актиноміцетів досягає 65%. Серед них багато продуцентів антибіотичних речовин, що дозволяють їм піддержувати рівновагу мікроорганізмів в зоні мешкання.

Грунт може бути передатчиком збудників багатьох інфекцій: сибірської язви, емфізематозного карбункула, ботулізму, стовбняка та інших. Деякі мікроби , особливо бацили, в ґрунті зберігаються протягом довгого часу.

Збудники деяких хвороб не тільки зберігаються, але й розмножуються в ґрунті. Мікробіологічні процеси найбільш інтенсивно протікають в південних ґрунтах: підвищення температури на 10˚С підвищує їх біологічну активність вдвічі. В процесі розкладу органічних речовин здійснюється зміна мікробних асоціацій. Спочатку на рослинних залишках розвиваються гриби та бактерії, далі – бацили та актиноміцети.