- •Дніпропетровський університет імені альфреда нобеля
- •Мікроорганізми, їх місце у системі живих істот
- •Класифікація мікроорганізмів
- •1.4. Морфологічні властивості мікроорганізмів
- •Тема 2 фізіологія мікроорганізмів
- •2.1. Фізіологічні властивості мікроорганізмів
- •2.2. Хімічний склад мікробної клітини
- •2.3. Обмін речовин у мікробів
- •2.4. Засоби біологічного окислення, що використовують мікроорганізми
- •Тема 3 мікробіологічні основи екології навколишнього середовища
- •3.1. Мікрофлора повітря
- •3.2. Мікрофлора ґрунту
- •3.3. Мікрофлора води
- •Тема 4 найважливіші біохімічні процеси збудниками яких є мікроорганізми
- •4.1. Класифікація біохімічних процесів, що викликаються мікроорганізмами
- •4.2. Процеси бродіння, їх види
- •Тема 5 патогенні мікроорганізми
- •5.1. Умови виникнення і характеристика інфекційного процесу
- •5.2. Харчові інфекції
- •5.3. Хвороби, що передаються від тварин людям
- •5.4. Харчові отруєння
- •5.5. Харчові токсикоінфекції
- •6.1. Мікробіологія м'яса і м'ясних продуктів
- •6.2. Мікробіологія яєць і яєчних продуктів
- •6.3. Мікробіологія риби і рибних продуктів
- •6.4. Мікробіологія стерилізованих баночних консервів
- •6.5. Мікробіологія молока і молочних продуктів
- •6.6. Мікробіологія плодів, овочів
- •6.7. Мікробіологія зернових продуктів
- •Література
Тема 3 мікробіологічні основи екології навколишнього середовища
План
3.1. Мікрофлора повітря.
3.2. Мікрофлора ґрунту.
3.3. Мікрофлора води.
3.1. Мікрофлора повітря
Проте, що в повітрі вміщуються мікроорганізми, люди знали давно. Довести їх існування в повітрі вперше вдалося Л. Пастеру.
Мікроби розповсюджені нерівномірно. Їх більше в центрі міст і менше на окраїнах.
В повітря мікроби попадають з ґрунту. Чим інтенсивніше рух, тим більше в повітрі зважених частинок, разом з ними і мікробів. Чим далі від житла, тим мікробів стає менше. Там діють ще й фітонциди, тому повітря в окремих місцях буває стерильним.
Повітря-субстрат, непридатний для сприятливого розвитку мікроорганізмів через нестачу в ньому поживних речовин, крапельної вологи і згубного впливу прямих сонячних променів.
Повітря – це середовище через яке передаються патогенні мікроби, що розповсюджуються повітряно-крапельним або повітряно пиловим методом. Дрібні краплі, що знаходяться в зваженому стані, можуть переміщатися струмом повітря на більшу відстань, а потім осідати на поверхню різних предметів. Повітряним шляхом розповсюджуються збудники грипу, туберкульозу, оспи, сибірської язви, пліснявих грибів та інше.
Таким чином, мікроби в атмосфері розповсюджені нерівномірно, а їх склад в загалі визначається середовищем. Тому в приміщеннях необхідно підтримувати чистоту, проводити дезінфекцію, кварцевання , провітрювання.
3.2. Мікрофлора ґрунту
Велика роль мікроорганізмів в формуванні грунту. Завдяки їм він одержує властивості живої системи. Так, наприклад, 1г чорнозему вміщує від десятків мільйонів до декількох мільярдів мікробних клітин при загальній їх біомасі 3-5 т/га. Мікроби в ґрунті розподілені нерівномірно: їх більше в верхніх шарах ґрунту та поблизу рослин. Чим далі від поверхні ґрунту, тим менше мікробів, а на глибині 2-3м їх взагалі не буває.
До складу мікробного населення ґрунту входять: ціанобактерії, плесняві гриби, актиноміцети, мікроби та інші організми.
Водорості - перші мешканці, формуючі ґрунт, що вміщують хлорофіл і розташовані в верхніх шарах ґрунту, де достатньо вологи та світла. До складу водоростей входять пігменти, в зв’язку з чим їх розділяють на синє зелені (ціанобактерії), зелені та діатомові. Вміщення пігментів дозволяє їм за допомогою енергії сонця засвоїти вуглець з повітря, а азот та інші мінеральні речовини – з ґрунту . В глибинних шарах, де відсутнє світло, вони використовують енергію розкладення органічних сполук. Таким чином водорості можуть жити як вищі рослини або як гриби. Живучі в ґрунті водорості(ціанобактерій) синтезують органічну речовину, фіксуючи азот з повітря та тим самим підвищуючи її родючість.
Гриби - безхлорофільні організми, що представлені багаточисленною групою живих істот, що розповсюджені в ґрунті. Базідіоміцети частіше зустрічаються в лісових ґрунтах, де разом з вищими рослинами утворюють грибокорінь. Плісняві гриби найбільш розповсюджені в кислих, що багаті органічними речовинами та добре аерируємих ґрунтах.
Актиноміцети розповсюджені в лужних, добре аерируємих ґрунтах, а також в ґрунтах, що небагаті вологою, але які вміщують достатню кількість органічних речовин. Чисельність актиноміцетів в 1г поверхневого шару ґрунту може досягати декількох десятків мільйонів при їх загальній біомасі 700 кг/га. Актиноміцети руйнують органічну речовину та роблять багату кількість елементів доступними для вищих рослин. Чисельність актиноміцетів більше у поверхневих шарах, з підвищенням глибини, вона зменшується, але менше, ніж інших грибів. На глибині 75 см чисельність актиноміцетів досягає 65%. Серед них багато продуцентів антибіотичних речовин, що дозволяють їм піддержувати рівновагу мікроорганізмів в зоні мешкання.
Грунт може бути передатчиком збудників багатьох інфекцій: сибірської язви, емфізематозного карбункула, ботулізму, стовбняка та інших. Деякі мікроби , особливо бацили, в ґрунті зберігаються протягом довгого часу.
Збудники деяких хвороб не тільки зберігаються, але й розмножуються в ґрунті. Мікробіологічні процеси найбільш інтенсивно протікають в південних ґрунтах: підвищення температури на 10˚С підвищує їх біологічну активність вдвічі. В процесі розкладу органічних речовин здійснюється зміна мікробних асоціацій. Спочатку на рослинних залишках розвиваються гриби та бактерії, далі – бацили та актиноміцети.