- •Рецензенти:
- •1.1. Педагогіка як наука 11
- •2.1. Дидактичні основи процесу навчання...........71
- •5.2. Виховання в Давньому Римі 247
- •Загальні основи педагогіки
- •1.1. Педагогіка як наука
- •1.1.1. Предмет та завдання педагогіки
- •1.1.2. Основні категорії педагогіки
- •1.1.3. Педагогічні закони і закономірності
- •1.1.4. Виникнення та розвиток педагогіки
- •1.2. Методи педагогічного дослідження
- •1.3.1. Біологізаторські та соціологізаторські концепції розвитку людини. Педологія
- •1.3.2. Фактори розвитку людини
- •1.4. Вікові та індивідуальні особливості розвитку дитини
- •1.4.1. Закономірності розвитку в різні
- •1.4.2. Особливості розвитку і виховання дітей різного віку
- •1.5. Особистість учителя сучасної школи
- •1.6. Педагогічна техніка вчителя
- •1.7. Педагогічний процес як система
- •1.7.1. Цілісний педагогічний процес
- •1.7.2. Діалектика педагогічного процесу
- •1.7.3. Загальні закономірності педагогічного процесу
- •1.7.4. Етапи педагогічного процесу
- •1.8. Педагогічна технологія як
- •1.9. Система освіти в Україні
- •1.9.1. Державна національна програма «Освіта» (Україна у XXI ст.)
- •1.9.2. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти (18.06.96 р.)
- •1.9.3. Закон України «Про освіту» (23.03.1996 р.)
- •1.9.4. Закон України «Про загальну середню освіту» (13.05.1999 р.)
- •1.9.5. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес
- •2.1. Дидактичні основи процесу навчання
- •2.1.1. Історичний екскурс (різноманітні системи навчання)
- •2.1.2. Сутність навчання, його структура та функції
- •2.1.3. Зміст загальної середньої освіти. Функції навчальних дисциплін
- •2.1.4. Закономірності навчання
- •2.1.5. Принципи навчання
- •2.2.1 Активні методи навчання
- •2.3. Види навчання
- •2.3.1. Проблемне навчання
- •2.3.2. Програмоване навчання
- •2.3.3. Індивідуалізоване навчання
- •2.3.4. Модульне навчання
- •2.3.5. Комп'ютерне навчання
- •2.3.6. Дистанційне навчання
- •2.4. Стилі навчання
- •2.5. Технології навчання
- •2.6. Форми організації процесу навчання
- •2.6.1. Загальна характеристика організаційних форм навчання
- •2.6.2. Урок — основна форма організації навчання
- •2.6.3. Інші форми організації навчання
- •2.7. Перевірка й оцінка результатів навчання
- •3.1. Сутність процесу виховання. Принципи виховання
- •3.2. Методи виховання
- •3.3. Виховання особистості в колективі
- •3.4. Моральне виховання
- •3.5. Моральне самовиховання учнів
- •3.6. Естетичне виховання
- •3.7. Розумове виховання
- •3.8. Патріотичне виховання учнів. Формування культури міжнаціональних відносин
- •3.9. Трудове виховання і профорієнтація
- •3.10. Робота з важковиховуваними дітьми
- •3.12. Класне керівництво й учнівський колектив
- •3.14. Сутність гуманістичних відносин у педагогічній діяльності
- •Основні ознаки співробітництва
- •Управління освітніми системами
- •4.1. Теоретичні засадиуправління загальною середньою освітою в україні
- •4.1.1. Рівні загальної середньої освіти
- •4.1.2. Стратегічні завдання та пріоритетні напрями розвитку загальної середньої освіти
- •4.1.3. Система державного управління загальною середньою освітою
- •4.1.4. Заклади системи загальної освіти
- •4.1.5. Шляхи та засоби оновлення функцій управління сучасними закладами загальної середньої освіти
- •4.2. Педагогічний менеджмент як сучасна концепція внутрішкільного управління
- •4.2.1. Основні поняття традиційної теорії внутрішкільного керівництва
- •4.2.2. Основні підходи до визначення сутності поняття «педагогічний менеджмент»
- •4.2.3. Що таке педагогічний менеджмент?
- •4.2.4. Характеристика функцій і принципів педагогічного менеджменту
- •4.2.5. Сутність професійної діяльності керівника сучасного навчально-виховного закладу як менеджера освіти
- •4.2.6. Сутність самоменеджменту в професійній діяльності керівника сучасного закладу
- •Нариси з історії педагогіки
- •5.1. Виховання у Давній Греції
- •5.2. Виховання в Давньому Римі
- •5.3. Значення християнства для виховання
- •5.4. Освіта, школи, університет в середні віки
- •5.5. Педагогічна культура епохи Відродження
- •5.6. Педагогічні погляди я.А. Коменського
- •5.7. Педагогічні погляди:
- •Д. Локка, ж-ж. Руссо,
- •Й.Г. Песталоцці, а. Дістервега,
- •Й.Ф.Гербарта
- •5.8. Основні віхи розвитку освіти і педагогічної думки в Україні (х-хіх століття)
- •5.8.1. Освіта і педагогічна думка в Київській Русі до середини XIII століття
- •5.8.2. Становлення педагогічної теорії і практики в Україні в другій половині хіп-хуш століття
- •5.8.3. Вплив соціально-політичних та економічних зрушень на освіту і педагогічну думку України в XIX столітті
- •5.9. Педагогічна система к.Д. Ушинського
- •5.10. Софія Русова
- •5.11. Освіта в Україні у XX сторіччі (1900-1933 рр.)
- •5.12. Педагогічні погляди а.С. Макаренка
- •5.13. Педагогічна творчість в.О. Сухомлинського
- •5.14. Педагоги-новатори сьогодення
- •Педагогіка
- •61022, Харків-22, пр. Правди, 7, кв. 31.
2.3. Види навчання
2.3.1. Проблемне навчання
М.І. Махмутов у книзі «Проблеми навчання: Основні питання теорії» вказує на те, що «суть проблемного викладу знань учителем полягає в тому, що замість передачі готових положень (правил, законів) науки вчитель повідомляє фактичний матеріал, дає його опис на фоні систематично створюваних ним проблемних ситуацій, постійно спонукає учнів до часткової або повної самостійної пізнавальної діяльності з установленням й вирішенням навчальних проблем».
Дж. Дьюї пропонує свою концепцію проблемного навчання. Вона включає п'ять етапів вирішення проблеми:
поява відчуття складності проблеми;
виявлення її та визначення:
представлення можливого рішення;
виявлення шляхом умовивідних положень імовірних Рішень;
подальше спостереження й експерименти, які призводять до прийняття або відхилення прийнятого допущення, тобто до висновку, що має позитивне чи негативне судження.
Уоллес запропонував вирішення проблеми за допомогою чотирьох основних фаз: 1) підготовка особистості та Намагання розв'язати проблему; 2) інкубація — період
91
«визрівання» рішення; 3) миттєвий спалах ідеї-рішення; 4) верифікація — перевірка результативності рішення та уточнення нової ідеї.
Узагальнюючи теорії проблемного навчання, Ю. Козелецький пропонує розглядати процес розв'язання проблеми учнями за допомогою трьох фаз:
Створення проблемної ситуації.
Формування гіпотез для розв'язання проблеми.
Перевірка рішення з подальшою систематизацією отриманої інформації.
Проблемна ситуація — це така ситуація, під час якої суб'єкт хоче розв'язати складні для себе завдання, але йому не вистачає даних і він повинен сам їх знаходити. А.М. Матюшкін пропонує шість правил створення проблемних ситуацій.
1. Перед учнями треба поставити такі практичні чи теоретичні завдання, виконання яких вимагає відкриття нових знань і оволодіння новими вміннями.
2. Завдання повинні відповідати інтелектуальним можливостям учнів. Ступінь складності проблемного завдання залежить від рівня новизни матеріалу, викладу та від ступеня його узагальнення.
Проблемне завдання пропонується до пояснення матеріалу, який усвідомлюється.
Проблемними завданнями можуть бути: а) засвоєння; б) формулювання питання; 3) практичні завдання. Проте, не треба ототожнювати проблемне завдання і проблемну ситуацію. Проблемне завдання може призвести до проблемної ситуації тільки в тому разі, коли мають місце всі попередні правила.
Одна й та ж проблемна ситуація може бути викликана різними типами завдань.
Важкою проблемною ситуацією керує вчитель шляхом показу учням причин невиконання певного практичного завдання або неможливості пояснення ними того чи іншого факту.
Формулювання гіпотез є процес евристичного характеру і він відбувається за евристичними правилами (евристиками). Евристичним процесам протистоять процеси алгоритмічні, в ході яких ми користуємося алгоритмами. Найпоширеніше евристичне правило стосується вибору напрямків пошуку. Воно вказує на вибір тих напрямків, які в минулому з найбільшою ймовірністю призводили до розв'язання проблемних ситуацій такого класу. Зрозуміло, що „одержування цього правила в нових ситуаціях, які тільки на перший погляд належать до цього класу, призведе учнів до помилкової установки, що віддаляє від правильного рішення. Іноді відбуваються раптові знаходження рішень. Пояснення цього факту пов'язане з раптовим відкриттям або миттєвим «спалахом» свідомості. Частіше учні користуються такими логічними операціями, як аналіз та синтез, операції, які дуже корисні в ході формулювання гіпотез. Аналіз базується на мисленому віддаленні однієї від іншої одиниць інформації й одночасному виділенні тих елементів, які сприяють конструюванню гіпотези. Синтез базується на поєднанні одиниць інформації, на створенні з конкретних елементів гіпотетичних нових систем або комбінацій.
Перевірка гіпотез вимагає від учнів визначених здібностей, а саме: відчуття проблеми та її виявлення; мислення; оцінка. Перевірка зводиться, певним чином, до оцінки гіпотези та вибору правильного рішення.
Всі згадані вище три фази мають місце як в рішенні проблем типу «відкриття», так й типу «створення», як теоретичних, так і практичних. Означені фази можна використати у всіх способах викладу-навчання, які мають проблемний характер. Ці способи включають «класичний» проблемний метод, за допомогою якого проблема складається на основі аналізу проблемної ситуації, а також відкриття і знаходження рішення та його верифікації за допомогою інших методів, таких, як ділові ігри, метод випадку, ринку умов, мікровиклад або синектика. Синектика — термін грецького походження (syn — разом) — визначає поєднання між собою різноманітних елементів. Синектика (автор В.Гордон) — техніка вирішення проблеми шляхом використання метафор та аналогій з метою генерації творчих ідей.