Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Педагогіка.doc
Скачиваний:
745
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
2.83 Mб
Скачать

2.7. Перевірка й оцінка результатів навчання

Гуманістична концепція освіти в Україні є складовою реформування всієї системи освіти взагалі та загальної середньої зокрема. Вона передбачає переорієнтацію процесу навчання з інформативної форми на розвиток особис­тості людини, на індивідуально-диференційований, особистісно зорієнтований підхід до навчання.

Визначення рівня навчальних досягнень тих, хто на­вчається, набуває особливої ваги в зв'язку з тим, що на­вчальна діяльність повинна давати людині не просто суму знань, а сформувати в неї певні особистісно-соціальні компетенції.

Основними компетенціями, що вимагає сучасне життя, є:

  • політичні і соціальні, пов'язані із здатністю брати на себе відповідальність, брати участь у спільному при­йнятті рішень, урегулюванні конфліктів ненасильни­цьким шляхом, брати участь у функціонуванні та розвиткові демократичних інститутів суспільства;

  • ті, що стосуються життя в полікультурному суспільстві: розуміти несхожості людей, взаємоповаги до їх мови, релігії, культури тощо;

  • пов'язані з володінням усною і писемною рідною та іншими мовами;

- пов'язані з потребою здобувати, аналізувати й застосовувати інформацію, володіти інформаційними технологіями;

- пов'язані з бажанням і готовністю постійно навчатися як у професійному, так і в особистому та суспільному плані.

Контроль або перевірка результатів навчання полягає в установленні рівня засвоєння знань на всіх етапах навчан­ня, у вимірюванні ефективності навчального процесу та успішності навчання.

Контроль є обов'язковим компонентом процесу навчання, він має місце на всіх стадіях цього процесу і забезпечує вирішення таких завдань як: виявлення прогалин у навчанні, корекція процесу навчання, планування подаль­шого навчання, рекомендації щодо попередження неуспі­шності в навчанні та ін. Контроль має освітню, виховну та розвиваючу функції, але головна його функція — діагнос­тична. Вона конкретизується у завданнях залежно від виду контролю.

Види контролю: поточний, періодичний, підсумковий. Поточний контроль — це систематична перевірка засвоє­них знань, умінь та навичок на кожному уроці або оцінка результатів навчання на уроці. Періодичний контроль здійснюється після вивчення окремих розділів програми і при цьому враховуються результати поточного контролю. Підсумковий контроль здійснюється наприкінці семестру або навчального року.

Методи і форми контролю. Метод контролю — це сис­тема послідовних, взаємопов'язаних діагностичних дій учителя й учнів, які забезпечують зворотний зв'язок у про­цесі навчання з метою одержання даних про успішність навчання та ефективність навчального процесу.

До методів контролю належать: методи усного контро­лю, методи письмового контролю, методи практичного контролю, дидактичні тести, спостереження.

Методи усного контролю — бесіда; розповідь учня; пояснення; читання тексту, технологічної карти, схеми; повідомлення про дослід та ін. Основу усного контролю складає монологічна відповідь учня. Усний контроль, як поточний, проводиться на кожному уроці в індивідуальній, фронтальній або комбінованій формі. Використовуються дидактичні картки, ігри та технічні засоби. Активним і більш докладним засобом усного контролю за визначений період навчання є залік та екзамен.

Письмовий контроль (контрольна робота, переказ, твір, диктант, реферат) забезпечує глибоку та всебічну перевір­ку знань і умінь учня. Письмова робота дозволяє учню продемонструвати теоретичні знання та їх практичне за­стосування, ступінь володіння писемною мовою, уміння логічно, адекватно завданню, викладати текст, давати оцінку твору, експерименту, проблемі тощо.

Практичні роботи використовуються в процесі лабораторних практикумів, монтажі апаратів, створенні виро­бів тощо. Частіше цей метод застосовують у професійній школі.

Спостереження, як систематичне вивчення учнів у про­цесі навчання вчитель здійснює з метою виявлення бага­тьох показників, а саме? рівень знань і умінь з предмету, ставлення до навчання, ступінь пізнавальної активності, сві­домості та самостійності мислення тощо.

Дидактичні тести (тести досягнень учня) — це набір стандартизованих завдань за визначеним навчальним матеріалом. Вони повинні відповідати наступним вимогам: валідності, надійності та об'єктивності. Валідність тесту означає, що тест виявляє та вимірює саме ті знання, які ці­кавлять розробника тесту. Надійність тесту означає, що результати будуть подібними в різних умовах його прове­дення. Розрізняють чотири типи тестів. Перший тип тестів перевіряє знання фактів, понять, законів, теорій, тобто всіх відомостей, які треба запам'ятати та відтворити. У цьому випадку вимагаються репродуктивні відповіді. Другий тип тестів перевіряє вміння виконувати мислительні операції на основі отриманих знань. В основному — це рішення типових задач. Третій тип завдань передбачає перевірку вмінь давати самостійну критичну оцінку вивченого. Четвертий — перевірка вмінь вирішувати нові конкретні за­вдання в нетипових ситуаціях.

Оцінка знань учнів.

Гуманізація освіти потребує також удосконалення сис­теми оцінювання знань тих, хто навчається. З метою забезпечення ефективних вимірників якості навчальних досягнень учнів Колегія Міністерства освіти і науки України прийняла рішення про впровадження, починаючи з 2000-2001 навчального року, у середній загальноосвітній школі (крім школи 1 ступеня) 12-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів.

12-бальна шкала оцінювання побудована з урахуванням зростання рівня особистих досягнень учня, а не ступеня його невдач, тобто критерії оцінювання ґрунтуються на позитив­ному ставленні, при якому оцінки не поділяються на позитивні і негативні. Оцінювання навчальних досягнень учнів з урахуванням критеріїв оцінювання має для кожного пред­мета свої специфічні особливості, але залежно від ступеня компетентності учня розрізняють такі чотири рівні навчальних досягнень: низький (рецептивно-продуктивний); середній (репродуктивний); достатній (конструктивно-варіатив­ний); високий (творчий).

Під оцінкою знань, умінь та навичок треба розуміти процес порівняння досягнутого учнями рівня оволодіння ними з еталоном, що представлений навчальною програмою.

Основними функціями оцінювання навчальних досяг­нень учнів є такі:

  • контролююча, яка передбачає встановлення рівня досягнень окремого учня (класу, групи), дає змогу вчи­телю своєчасно планувати й коригувати роботу та ме­тодику вивчення наступного матеріалу;

  • навчальна, яка передбачає таку організацію оціню­вання навчальних досягнень учнів, коли його про­ведення сприяє вдосконаленню підготовки учня, групи чи класу;

  • діагностична, яка є основою діяльності вчителя, спря­мованої на встановлення причин труднощів учнів, виявлення прогалин в їх знаннях та вміннях тощо;

  • виховна виявляється не тільки у меті та змісті за­вдань, але й у методиці їх реалізації вчителем, у на­ступному коментуванні й оцінюванні робіт.

Основною структурною одиницею кожного навчально­го предмета є тема, передбачена навчальною програмою. За тематичного оцінювання кожна оцінка, яку отримує Учень, має бути результатом опанування ним конкретної теми. Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів є одночасно засобом систематизації й узагальнення знань, воно спонукає учнів до глибшого і міцнішого засвоєння основних положень конкретної теми.

Перед початком вивчення чергової теми всі учні мають бути ознайомлені з: тривалістю вивчення теми (кількість уроків); кількістю і тематикою обов'язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями атестації, якщо вона проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтовними завданнями (задачами); терміну і форми проведення тематичної атестації; умовами оцінювання.

Завдання для саморозвитку

1. Серед запропонованих розділів курсу «Теорія навчання (дидактика)» виберіть ті, які, на вашу думку, треба доповнити. Розробіть матеріал для доповнення, вкажіть використані джерела.

  1. Дайте характеристику одному із розділів запропонованого курсу дидактики. Вкажіть всі характерні озна­ки: інформативна повнота, доступність викладу, ефектив­ність способу подання інформації тощо.

  2. Зробіть висновки про тенденції розвитку процесу навчання в сучасному перебігу подій.

  3. У чому полягають принципові відмінності запро­понованих у курсі технологій навчання від традиційної технології, тієї, що постійно використовується?

  4. За якими провідними критеріями здійснюється про­цес навчання?

Рекомендована література

  1. Богданова І.М. Модульний підхід до професійно-пе­дагогічної підготовки вчителя: Монографія. — Одеса: Маяк, 1998. — 284 с.

  2. Бордовская Н£., РеанАЛ. Педагогика: Учебник для вузов — СПб: Издательство «Питер», 2000. — 304 с. (Се-рия «Учебник нового века»).

Історія педагогіки / За ред. М.С. Гриценка. — К-, 1973

  1. Лихачев Б.Т. Педагогика1. Курс лекций: Учеб. посо-бие для студентов пед. учеб. заведений и слушателей ИПК и ФПК. — М.: Юрайт, 1998. — 464 с.

  2. Новьіе педагогические и информационньїе техноло-гии в системе образования:Учеб. пособие студ. пед. ву­зов и система повьіш. квалиф. пед. кадров /Е.С. Полат, М.Ю. Бухаркина, М.В. Мойсеева, А.Е. Петров / Под ред. Б.С. Полат. — М.: Издательский центр «Академия», 2000. — 272 с.

  3. Оконь В. Введение в общую дидактику. — М.: Вьісш. школа, 1990. — 382 с.

  4. Практикум з педагогіки: Навч. посібник / За заг. ред. О.А. Дубасенюк та А.В. Іванченка. — К.: ІСДО, 1996. — 432 с.

  5. Подласий И.П. Педагогика. Новий курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. — Кн.1: Общие основи. Процесе обуче-ния. — 576 с.

9. Педагогика. Учебное пособие для студентов педаго-гических вузов и педагогических колледжей / Под ред. П.И. Пидкасистого. — М.: Педагогическое общество Рос-сии, 1998. — 640 с.

10. Андреев А.А., Солдаткин В.И. Дистанционное обучение: сущность, технология, организация. – М.: Издательство МЭСИ, 1999. – 196с.

ТЕОРІЯ ВИХОВАННЯ