- •Рецензенти:
- •1.1. Педагогіка як наука 11
- •2.1. Дидактичні основи процесу навчання...........71
- •5.2. Виховання в Давньому Римі 247
- •Загальні основи педагогіки
- •1.1. Педагогіка як наука
- •1.1.1. Предмет та завдання педагогіки
- •1.1.2. Основні категорії педагогіки
- •1.1.3. Педагогічні закони і закономірності
- •1.1.4. Виникнення та розвиток педагогіки
- •1.2. Методи педагогічного дослідження
- •1.3.1. Біологізаторські та соціологізаторські концепції розвитку людини. Педологія
- •1.3.2. Фактори розвитку людини
- •1.4. Вікові та індивідуальні особливості розвитку дитини
- •1.4.1. Закономірності розвитку в різні
- •1.4.2. Особливості розвитку і виховання дітей різного віку
- •1.5. Особистість учителя сучасної школи
- •1.6. Педагогічна техніка вчителя
- •1.7. Педагогічний процес як система
- •1.7.1. Цілісний педагогічний процес
- •1.7.2. Діалектика педагогічного процесу
- •1.7.3. Загальні закономірності педагогічного процесу
- •1.7.4. Етапи педагогічного процесу
- •1.8. Педагогічна технологія як
- •1.9. Система освіти в Україні
- •1.9.1. Державна національна програма «Освіта» (Україна у XXI ст.)
- •1.9.2. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти (18.06.96 р.)
- •1.9.3. Закон України «Про освіту» (23.03.1996 р.)
- •1.9.4. Закон України «Про загальну середню освіту» (13.05.1999 р.)
- •1.9.5. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес
- •2.1. Дидактичні основи процесу навчання
- •2.1.1. Історичний екскурс (різноманітні системи навчання)
- •2.1.2. Сутність навчання, його структура та функції
- •2.1.3. Зміст загальної середньої освіти. Функції навчальних дисциплін
- •2.1.4. Закономірності навчання
- •2.1.5. Принципи навчання
- •2.2.1 Активні методи навчання
- •2.3. Види навчання
- •2.3.1. Проблемне навчання
- •2.3.2. Програмоване навчання
- •2.3.3. Індивідуалізоване навчання
- •2.3.4. Модульне навчання
- •2.3.5. Комп'ютерне навчання
- •2.3.6. Дистанційне навчання
- •2.4. Стилі навчання
- •2.5. Технології навчання
- •2.6. Форми організації процесу навчання
- •2.6.1. Загальна характеристика організаційних форм навчання
- •2.6.2. Урок — основна форма організації навчання
- •2.6.3. Інші форми організації навчання
- •2.7. Перевірка й оцінка результатів навчання
- •3.1. Сутність процесу виховання. Принципи виховання
- •3.2. Методи виховання
- •3.3. Виховання особистості в колективі
- •3.4. Моральне виховання
- •3.5. Моральне самовиховання учнів
- •3.6. Естетичне виховання
- •3.7. Розумове виховання
- •3.8. Патріотичне виховання учнів. Формування культури міжнаціональних відносин
- •3.9. Трудове виховання і профорієнтація
- •3.10. Робота з важковиховуваними дітьми
- •3.12. Класне керівництво й учнівський колектив
- •3.14. Сутність гуманістичних відносин у педагогічній діяльності
- •Основні ознаки співробітництва
- •Управління освітніми системами
- •4.1. Теоретичні засадиуправління загальною середньою освітою в україні
- •4.1.1. Рівні загальної середньої освіти
- •4.1.2. Стратегічні завдання та пріоритетні напрями розвитку загальної середньої освіти
- •4.1.3. Система державного управління загальною середньою освітою
- •4.1.4. Заклади системи загальної освіти
- •4.1.5. Шляхи та засоби оновлення функцій управління сучасними закладами загальної середньої освіти
- •4.2. Педагогічний менеджмент як сучасна концепція внутрішкільного управління
- •4.2.1. Основні поняття традиційної теорії внутрішкільного керівництва
- •4.2.2. Основні підходи до визначення сутності поняття «педагогічний менеджмент»
- •4.2.3. Що таке педагогічний менеджмент?
- •4.2.4. Характеристика функцій і принципів педагогічного менеджменту
- •4.2.5. Сутність професійної діяльності керівника сучасного навчально-виховного закладу як менеджера освіти
- •4.2.6. Сутність самоменеджменту в професійній діяльності керівника сучасного закладу
- •Нариси з історії педагогіки
- •5.1. Виховання у Давній Греції
- •5.2. Виховання в Давньому Римі
- •5.3. Значення християнства для виховання
- •5.4. Освіта, школи, університет в середні віки
- •5.5. Педагогічна культура епохи Відродження
- •5.6. Педагогічні погляди я.А. Коменського
- •5.7. Педагогічні погляди:
- •Д. Локка, ж-ж. Руссо,
- •Й.Г. Песталоцці, а. Дістервега,
- •Й.Ф.Гербарта
- •5.8. Основні віхи розвитку освіти і педагогічної думки в Україні (х-хіх століття)
- •5.8.1. Освіта і педагогічна думка в Київській Русі до середини XIII століття
- •5.8.2. Становлення педагогічної теорії і практики в Україні в другій половині хіп-хуш століття
- •5.8.3. Вплив соціально-політичних та економічних зрушень на освіту і педагогічну думку України в XIX столітті
- •5.9. Педагогічна система к.Д. Ушинського
- •5.10. Софія Русова
- •5.11. Освіта в Україні у XX сторіччі (1900-1933 рр.)
- •5.12. Педагогічні погляди а.С. Макаренка
- •5.13. Педагогічна творчість в.О. Сухомлинського
- •5.14. Педагоги-новатори сьогодення
- •Педагогіка
- •61022, Харків-22, пр. Правди, 7, кв. 31.
3.7. Розумове виховання
Моральні, естетичні та інші якості людини тісно пов'язані з розумовими. Здібність прогнозувати наслідки своєї Дальності і поведінки, самостійно приймати рішення, адекватно оцінювати їх та нести за них відповідальність базується на розумі.
Розумове виховання, в широкому розумінні, — це формування інтелекту, освіченості, життєвого досвіду, вихованості, а у вузькому — розвиток самостійності мислення т* вміння вчитися.
Розумове виховання вирішує такі завдання:
Формування системи базисних знань.
Розвиток усіх видів мислення.
Формування пізнавальних інтересів.
4. Розвиток умінь самоосвіти, тобто вміння вчитися. Будь-який вид мислення здійснюється на основі інформації. Це може бути образна, символьна або словесна інформація, але без неї ніяке «чисте» мислення неможливе, тому що мислення — не переробка інформації за допомогою різноманітних інтелектуальних операцій. Всю інформацію засвоїти неможливо, та й немає такої потреби, адже частина її не має суттєвого значення для розвитку людини; інша частина інформації дуже швидко застаріває. Ще китайський філософ VI-V ст. до н.е. Конфуцій писав, що важливо не стільки знати все, скільки знати головне і вміти розмірковувати.
Крім того, для оперативного і самостійного прийняття оптимальних рішень, важливо мати не багато знань, а мати систему знань, тобто інформацію, ієрархічно впорядковану, в якій розмежовано причини і наслідки, суттєве та другорядне, загальне та часткове тощо.
Тому в процесі розумового виховання школа повинна сформувати в учнів систему базових (нестаріючих) знань про природу, суспільство, людину, техніку, що включає, по-перше, закони та закономірності наук і мистецтв, поняття, терміни, символи, формули, в яких відображені закони; по-друге, засоби використання знань на практиці, алгоритми діяльності, досвід творчої діяльності (перенесення знань та вмінь у нову ситуацію, бачення нових проблем, нових функцій об'єкта, альтернатив, комбінування тощо); по-третє, — факти, що ілюструють закони, твори літератури і мистецтва та емоційно-оцінне ставлення до них.
Найсуттєвіше завдання розумового виховання — Де розвиток усіх видів мислення. До них належать: діалектичне мислення — вміння бачити явища і процеси з різних боків, розуміти єдність протилежностей, виявляти тенденції їх розвитку;
логічне мислення — вміння оперувати інформацією за допомогою законів логіки, визначати поняття, розмірковувати, доводити, робити висновки;
абстрактне мислення — передбачає вміння залишати осторонь несуттєві, другорядні ознаки та виділяти суттєві, загальні у багатьох об'єктах, процесах, формувати абстрактні поняття і оперувати ними;
наочно-образне мислення — оперування художньо-естетичними або просторовими образами;
узагальнене мислення — характеризується вмінням знаходити загальні принципи або способи дії;
теоретичне мислення — здібність до засвоєння знань високого рівня узагальненості, наукове розуміння суті та механізмів дії явищ і процесів, уміння встановлювати закономірності, тобто суттєві зв'язки між явищами;
індуктивне (від часткового до загального) та дедуктивне (від загального до часткового) мислення;
алгоритмічне мислення — вміння працювати за інструкцією, суворо дотримуючись послідовності операцій.
Можна виділити й інші види мислення, але одним з найголовніших, найважливіших завдань школи є розвиток в учнів уміння здійснювати мислительні операції (аналіз, порівняння, класифікація, виділення суттєвого, узагальнення, моделювання, систематизація, прийняття рішень або Умовивід тощо). Розумове виховання полягає не в абстрактній вимозі «думайте, діти!», а у використанні для засвоєння знань та вмінь усіх мисленнєвих операцій, поступово від найпростіших (наприклад, порівняння контрастного) До складних (самостійне вирішення проблем) на кожному уроці (від математики до музики). До інтелектуальної культури відносять також уміння відповідати, розповідати, розв'язувати задачі, мовну та математичну, а в наш час— і комп'ютерну грамотність та культуру; розвинуту пам'ять.
Формування пізнавального інтересу теж дуже важливе для розумового виховання, оскільки розвиток інтелекту, самостійності мислення, формування системи знань можливі тільки у процесі пізнання. Якщо дитина вчиться тільки з престижних мотивів, або щоб уникнути неприємностей, вона не досягає максимально можливих для неї результатів.
Пізнавальний інтерес — це спрямованість особистості на сам процес пізнання, від якого вона одержує емоційне задоволення, а не тільки на результат. Дитина, в якої є пізнавальний інтерес, виходить за межі заданого у школі, пізнає більше, стає самостійнішою і здатною до творчості. Тому не слід, у гонитві за механічним запам'ятовуванням великої суми знань, залишати учня інтелектуально не підготовленим до сучасного життя.
Для того, щоб реалізувати пізнавальний інтерес, освоїти нові знання, оволодіти професією, не відстати від вимог часу у своїй спеціальності, необхідною є самоосвіта, тобто вміння самостійно вчитися, оволодіти пізнавальними та навчальними вміннями, а саме: читати і писати з достатньою швидкістю, слухати і конспектувати; працювати з літературою (комп'ютером), знаходити необхідну інформацію, складати план, тези, реферувати; викладати, аргументувати, захищати свої думки усно та письмово, спостерігати, зосереджуватися, бути уважним, використовувати мнемонічні прийоми для запам'ятовування; планувати, своєчасно контролювати та оцінювати свою роботу; організовувати свій робочий час і робоче місце.
Здійснюючи розумове виховання, необхідно розглядати навчальне пізнання, як цілісний процес, що включає мотиви, емоції, почуття, вольові якості і мислення. Навчальний процес передбачає атмосферу співробітництва, толерантності, доброзичливості. Навчання повинно йти попереду розвитку (Л.С. Виготський), тому навчально-виховний процес, має бути не тільки репродуктивним, а й проблемно-пошуковим» творчим. Для цього необхідно навчити учнів описувати явища, усвідомлювати суперечності, формулювати проблеми» висувати гіпотези, вибирати оптимальне рішення.
Розумове виховання повинно здійснюватися не тільки на уроках математики чи природничих наук, а на кожному уроці з будь-якої дисципліни, наприклад, у мистецтві треба вміти аналізувати художні твори, порівнювати засоби художньої виразності, жанри, узагальнювати і виділяє суттєве при визначенні стилів.
Розумове виховання закладає базу для подальшого розвитку суспільства.