20. Валютні курси і фактори, що їх визначають. Прямі і непрямі методи регулювання валютних курсів.

валютний курс представляє собою ціну одиниці валюти однієї країни, виражену в певній кількості одиниць валюти іншої країни. Встановлення курсів іноземних валют відповідно до діючих законодавчих норм та практики називається котируванням. Розрізняють котирування пряме та непряме. Пряме котирування – це вираження одиниці іноземної валюти у національній. Непряме котирування – це вираження одиниці національної валюти в іноземній. Конвертованістю валюти називається її здатність обмінюватися на інші валюти. Бувають вільно конвертовані валюти, частково конвертовані і неконвертовані валюти. Вільноконвертовані валюти – це валюти, які вільно обмінюються на грошові знаки інших країн для всієї категорії власників у будь-якій формі у всіх видах операцій без обмежень. Для міжнародних розрахунків використовується повністю конвертована валюта. Неконвертована валюта функціонує у державі, яка забороняє операції з її обміну на інші валюти. Частково конвертована валюта з’являється в тому випадку, коли конвертованість розповсюджується на певні категорії власників даної валюти і окремі види операцій. Часткова конвертованість може мати також регіональний характер, тобто обмежуватись певним колом країн, зокрема, межами певної валютної зони. Валютний курс прийнято здебільшого подавати у двох формах: 1) ціна національної валюти відносно певної іноземної валюти; 2) індекс, що базується на основі кошика (комбінації) валют, які використовуються в торгових операціях з головними партнерами.

21. Об’єктивні умови і суть міжнародної економічної інтеграції.

Міжнародна економічна інтеграція - це процес господарсько-політичного об'єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і розподілу праці між національними економіками, взаємодії їх виробничих структур на різних рівнях і в різних формах. На мікрорівні цей процес іде через взаємодію капіталів окремих господарських суб'єктів (підприємств, фірм) окремих країн шляхом формування системи економічних угод між ними, створення філіалів за кордоном. На міжнародному рівні інтеграція здійснюється на основі формування економічних об'єднань держав і узгодження національних політик. Міжнародна економічна інтеграція означає співробітництво між національними економіками різних країн з частковою або повною їх уніфікацією, ліквідацією бар'єрів у торгівлі між країнами, зближення ринків кожної з країн з метою створення одного більшого, гобто спільного, ринку. Об’єктивними факторами, що визначають інтеграційні процеси у світі, є поглиблення міжнародного поділу праці, розвиток продуктивних сил під впливом загальносвітового за своїм характером НТП, бурхливий розвиток комунікаційних можливостей, об'єктивна необхідність спільного розв'язку глобальних проблем існування людства тощо.

передумовами міжнародної економічної інтеграції виступають:

- якісні зміни в продуктивних силах, викликані сучасною науково-технічною революцією;

- соціально-економічна однорідність національних господарств, близькість рівнів їх ринкової зрілості;

- забезпечення розширення ринку з метою отримання переваг масштабної економіки;

- зовнішньополітичне середовище, яке сприяє соціально-економічному розвиткові країн, що інтегруються;

- географічна близькість країн, що інтегруються;

- спільність проблем соціально-економічного характеру, які стоять перед країнами, що інтегруються;

- цілеспрямована політика держав, зацікавлених у розвитку інтеграційних процесів.

Цілями інтеграції виступають:

- економія на масштабах, яка є закономірним наслідком спеціалізації виробництва та, як результат, збільшення його обсягів, підвищення ефективності та зменшення витрат на одиницю продукції;

- розширення фізичних обсягів ринків, можливостей збуту товарів та підвищення потенціалу виробничої діяльності підприємств;

- безперешкодний вільний рух товарів та чинників виробництва, що дозволяє знижувати непродуктивні трансакційні витрати, які зумовлюються виходом економічної діяльності за межі національних територій;

- створення для країн та суб´єктів підприємницької діяльності додаткових конкурентних переваг у регіональному та світовому масштабах, особливо зважаючи на загострення змагань щодо темпів економічного розвитку, боротьбу за сфери економічного та політичного впливу між окремими країнами та міждержавними утвореннями;

- створення сприятливих умов соціально-політичного розвитку, забезпечення національних інтересів, гарантування безпеки для країн в геостратегічному контексті;

- сприяння структурній перебудові економіки, що є особливо важливим для країн з перехідною економікою