5. Міжнародний рух капіталу як форма мев.

Міжнародний рух капіталу - це приміщення і функціонування капіталу за рубежем, насамперед з метою його самозростання.

Основною причиною й передумовою руху капіталу є відносний надлишок його в певній країні та відносна нестача в іншій, тобто пере нагромадження капіталу. У цьому випадку з метою одержання підприємницького прибутку або відсотка він вивозиться за кордон. Серед основних причин міграції капіталу можна також виділити: різну граничну продуктивність капіталу, зумовлену процентною ставкою (капітал рухається звідти, де його продуктивність низька, туди, де вона висока); прагнення фірм до міжнародної диверсифікованості своєї діяльності; наявність митних бар'єрів, які заважають імпорту товарів і тим самим підштовхують закордонних постачальників до ввозу капіталу для проникнення на ринок; стабільну політичну обстановку та в цілому сприятливий інвестиційний клімат у країні.

Міжнародний рух капіталу стимулюють такі фактори: міжнародна промислова кооперація, вкладення ТНК у закордонні дочірні компанії; економічна політика промислово розвинених країн, що спрямовується на залучення значних обсягів капіталу для підтримки темпів економічного зростання, рівня зайнятості населення, розвитку передових галузей промисловості; економічна політика країн, що розвиваються, які прагнуть шляхом лібералізації інвестиційного клімату залучити іноземний капітал до свого економічного розвитку; ведення міжнародними організаціями політики лібералізації міжнародного інвестиційного простору, розробка універсальних норм інвестиційного співробітництва; міжнародні угоди про усунення подвійного оподатковування доходів і капіталів між країнами, що сприяють розвитку торгівлі й залученню інвестицій.

Етапи виникнення і розвитку процесу міжнародного руху капіталу:

I – етап зародження вивозу капіталу (з кінця XVII – початку XVIII вв. до кінця XIX вв.). Цей процес носив обмежений і випадковий характер, а також винятково однобічний (з метрополій у колонії).

II – етап вивозу капіталу (з кінця XIX – початку XX вв. до середини XX в.). В міру твердження у світовому господарстві капіталістичних виробничих відносин процес вивозу капіталу став здійснюватися як між промислово розвитими країнами, так і між промислово розвитими і країнами, що розвиваються. Цей процес став типовим, повторюваним і характерним явищем.

III – етап міжнародної міграції капіталу ( із середини 50-60-х років XXв. по дійсний час). Вивіз капіталу здійснюють не тільки промислово розвиті країни, але і багато хто що розвиваються і були соціалістичні. Країни одночасно стають і експортерами й імпортерами капіталу. Експорт капіталів викликає значні по обсягах зворотні рухи капіталів у вигляді відсотків на кредити, підприємницького прибутку, дивідендів по акціях.

(тут можна розповісти 1 питання)!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

6. Міжнародний кредит, його роль в світовій економіці.

Міжнародний кредит - міждержавний рух капіталу в формі надання валютних і товарних ресурсів на умовах зворотності, строковості та платності.

Як економічна категорія він виражає відносини між кредиторами та позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики разом із відповідними відсотками.

Принципи міжнародного кредиту:

• атрибутивні (обов'язкові): зворотність; терміновість (строковість); платність.

• варіативні (необов'язкові): цільова обумовленість; забезпеченість; плановість.

Функції міжнародного кредиту: мобільний та ефективний перерозподіл фінансових коштів та матеріальних ресурсів між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення міжнародної економіки; стимулювання зовнішньоекономічної діяльності країн; сприяння інтенсифікації процесів накопичення капіталів, надання можливості окремим країнам або долати внутрішні наявні ресурсні обмеження, або вирішувати проблему перенагромадження капіталу і падіння його прибутковості; коригування ціни капіталу - світової ставки відсотка; прискорення процесів капіталізації через зменшення термінів реалізації товарів і послуг у національних економіках та в міжнародній економіці в цілому; зниження витрат обігу і виробництва (наприклад, за допомогою впровадження нового придбаного в кредит імпортного ресурсозаощадливого обладнання, зменшення відсотків за залучені кредитні ресурси тощо).

Підсумковий позитивний ефект міжнародного кредиту проявляється у створенні передумов для зростання валового глобального продукту, стимулювання його реалізації та прискорення світового обігу капіталу.

Негативні наслідки міжнародного кредитування: кредит поглиблює диспропорції, які вже є в економіці країн - позичальниць, оскільки сприяє розширенню виробництва в найбільш прибуткових галузях і посилює прірву між ними та тими галузями, до яких він не залучається; міжнародний кредит служить економічним механізмом для вилучення коштів у країн-позичальниць. Вони втрачають значну частину доходів від перекачування процентів і дивідендів за кордон, що пригнічує сукупний попит та внутрішнє виробництво; надмірне залучення зовнішніх позик, їх неефективне використання може породжувати загрози для макроекономічної стабільності, оскільки підвищується вразливість національної фінансової системи до дії зовнішніх шоків. Нарощування зовнішньої заборгованості супроводжується підвищенням валютних ризиків, ризиків рефінансування боргу і провокує боргову кризу; розвинуті країни часто використовують міжнародний кредит з метою створення вигідної для себе економічної й політичної ситуації в країнах-імпортерах. Якщо останні стають на шлях непокори, то кредитори вдаються до їх кредитної дискримінації чи блокади.