- •1. Наслідки міграції капіталів для країн експортерів та країн імпортерів капіталу.
- •2. Сутність Євроринку. Євровалюта.
- •3. Єбрр. Єів.
- •4. Регіональні банки реконструкції та розвитку в Латинській Америці, Азії та Африці.
- •5. Міжнародний рух капіталу як форма мев.
- •6. Міжнародний кредит, його роль в світовій економіці.
- •7. Світовий ринок позичкових капіталів. Світовий грошовий ринок і ринок цінних паперів.
- •8. Проблеми зовнішньої заборгованості у мев.
- •9. Проблема заборгованості і значення іноземного кредиту для економічного розвитку України.
- •10.Мвф, як одна з головних фінансових організацій.
- •13. Група Світового Банку, функції і структура.
- •14. Платіжний баланс,його суть і структура.
- •16. Міжнародні валютні системи.
- •17. Сучасний валютний ринок.
- •18. Механізм валютного регулювання.
- •19. Міжнародні фінансові організації.
- •20. Валютні курси і фактори, що їх визначають. Прямі і непрямі методи регулювання валютних курсів.
- •21. Об’єктивні умови і суть міжнародної економічної інтеграції.
- •22. Етапи міжнародної економічної інтеграції.
- •23. Основні світові центри інтеграційних процесів.
- •24. Інтеграційні процеси між країнами, що розвиваються.
- •25. Економічні наслідки вступу країн в торгово-екон союзу.
- •26. Єс. Сутність та етапи розвитку.
- •27. Проблеми участі України в інтеграційних процесах.
- •28.Інтеграційні процеси в Північній і Південній Америці.
- •29 Інтеграція в Азіатсько – Тихоокеанському регіоні.
- •30. Відносини України з мео
- •31. Основні напрями,форми і суб’єкти зовнішньо –економічних відносин України.
- •32. Сутність і основні напрямки розвитку глобальних економічних процесів.
- •33. Взаємоповязаність та передумови вирішення глобальних проблем.
8. Проблеми зовнішньої заборгованості у мев.
Зовнішній борг – фінансові зобов’язання держави (зовнішні позики та несплачені за них відсотки іноземним кредиторам на певну дату).
Зовнішня заборгованість – фінансові зобов’язання держави перед зовнішніми кредиторами, які підлягають сплаті в установлені терміни.
Однією із складних міжнародних фінансових проблем виступає проблема заборгованості країн, що розвиваються. Надмірне залучення іноземних кредитів країнами, що розвиваються, при послабленні уваги до проблеми раціонального використання отриманих ресурсів, погіршення економічного стану більшості цих держав через світову економічну кризу 1980-1982 рр. тощо – все це різко загострило на початку 80-х років увесь комплекс проблем, пов’язаних із заборгованістю цих країн, створивши ситуацію “кризи боргів”. Причинами кризи також стали – невеликі розміри внутрішніх заощаджень, від’ємне сальдо зовнішньоторговельних операцій; значний імпорт капіталі за відсутності власних ресурсів та інші. До початку 70-х років сума боргу була відносно невеликою і представлена головним чином була кредитами іноземних держав та міжнародних фінансових інститутів (МВФ, СБ та регіональних банків розвитку). Більшість таких позик здійснювалася на пільгових умовах, з низькою відсотковою ставкою і використовувалась на реалізацію конкретних проектів розвитку та оплату імпорту інвестицій і товарів. В кінці 70-х - на початку 80-х років становище змінилося, до процесу кредитування країн, що розвиваються, підключилися комерційні банки. Вони скористалися надлишком “нафтодоларів” країн-членів ОПЕК. Кредити надавалися для покриття дефіциту платіжних балансів і підтримки експортних галузей. За даними Світового Банку нараховується 16 країн з високим рівнем заборгованості: Бразилія, Мексика, Аргентина, Венесуела, Польща.
Значна частина боргів набула репутації безнадійних. Виник “вторинний ринок боргів”, на якому зі знижкою (30% номінальної вартості) оберталися банківські вимоги до боржників. Обсяг торгівлі борговими зобов’язаннями на початку 90-х років перевищив 100 млрд дол.
Залучення іноземного капіталу збільшує ресурси економічного розвитку, але зростання зовнішнього боргу породжує проблему його обслуговування, яка включає: амортизацію (виплату основної суми); виплату відсотків.
Загалом, серед загальноприйнятих шляхів подолання проблеми державної заборгованості є такі:
1)Рефінансування держ боргу - погашення основної заборгованості й % за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик.
2)Реструктуризація - на певних умовах відстрочується виплата частки боргу
3)Конверсія
4)Консолідація (передання зобов'язань на нові позики
5)Уніфікація (об'єднання декількох позик в одну)
6)Обмін за регресивним співвідношенням
7)Відстрочка
8)Анулювання (анулювання боргів може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави, тобто банкрутством, або політичними мотивами).
9. Проблема заборгованості і значення іноземного кредиту для економічного розвитку України.
Державний борг є органічною складовою фінансових систем переважної більшості країн світу, дієвим інститутом у механізмі макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії держави. В Україні за роки її незалежності формування боргу відбувалося значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги. Таке фінансування відбувалося, як правило за допомогою зовнішніх позик. Такі тенденції спостерігаються і на сьогодні.
У сучасних умовах глобалізації та бурхливого розвитку соціально-економічних явищ спостерігається значна інтеграція економіки України. Ці процеси безумовно спричинюють поширення кредитних відносин, наслідком яких є існування зовнішнього державного боргу.
У сучасних умовах глобалізації та бурхливого розвитку соціально-економічних явищ спостерігається значна інтеграція економіки України. Ці процеси безумовно спричинюють поширення кредитних відносин, наслідком яких є існування зовнішнього державного боргу. Тож ця тема потребує детального аналізу.
В Україні можна виділити такі причини активних змін у динаміці державного боргу:
- випуск облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів банків та для поповнення Стабілізаційного фонду;
- отримання траншів позики МВФ;
- зміна валютного співвідношення динаміки зовнішнього боргу;
- збільшення витрат споживчого характеру та ін.
Отримання позитивних ефектів залежить від:
- співвідношення між імпортом і експортом капіталу;
- форм залучення іноземного капіталу;
- напрямів використання запозичених коштів;
- збалансованості потоків капіталу з основними складовими економічного механізму та фінансово-кредитної системи держави
В умовах зростання боргового навантаження Україна повинна запроваджувати нові механізми активного управління державним боргом, зокрема:
- обмін боргових зобов'язань держави на акції підприємств, які перебувають у державній власності;
- використання запозичених коштів для фінансування збільшення виробничих потужностей;
- збільшення власних доходів держави;
- збільшення норми інвестування;
- реструктуризація зовнішньої заборгованості та ін.
Однозначного способу розв’язання проблеми заборгованості немає. Будь-яка програма реструктуризації потребує проведення відповідних розрахунків стосовно кожного випадку. При цьому аналіз можливих варіантів має враховувати не лише економічні, а й політичні наслідки певних дій щодо боргу.
Управління державною заборгованістю є одним із ключових факторів забезпечення макроекономічної стабільності в державі. Від характеру врегулювання боргової проблеми залежить бюджетна дієздатність країни, стан її валютних резервів, а відповідно i стабільність національної валюти, рівень відсоткових ставок, інвестиційний клімат, характер поведінки всіх сегментів фінансового ринку. Тому управління державним боргом має бути зорієнтоване на застосування ефективної боргової стратегії, а не базуватися на короткострокових ситуативних орієнтирах. Лише ефективний менеджмент державного боргу є запорукою зростання економіки, інвестиційної привабливості, фінансової стабільності, підвищення кредитного рейтингу держави.
Інвестиційна активність в Україні – важлива передумова розв'язання її соціально-економічних проблем. Обсяг іноземних інвестицій є одним із показників інтегрованості країни у світове господарство, що в сучасних умовах для України є досить важливим. Тому одним з першочергових завдань на сучасному етапі розвитку України є формування сприятливого інвестиційного клімату.