22. Етапи міжнародної економічної інтеграції.

Зона преференційної торгівлі – зона з пільговим торговельним режимом, коли дві або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами. Найбільш показовим історичним прикладом такої форми інтеграції є преференційна система Британського співтовариства (з 1932 р.), що об'єднувала 48 держав.

Зона вільної торгівлі - пільгова зона регіонального типу, у межах якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля країн, які входять у гаку зону. Зони вільної торгівлі сприяють зростанню внутрішньої, а на цій основі і взаємної торгівлі країн-членів. Найрозвиненішою з таких зон є Зона вільної торгівлі промисловими товарами в Європі.

Митний союз - спільна митна територія двох і більше країн з повною ліквідацією мит у взаємних відносинах і з єдиним митним тарифом відносно третіх країн. Мета створення митного союзу: полегшити торгівлю країн-учасниць і, в той же час, не створити додаткових перепон у торгівлі з третіми країнами. ВТО дуже ретельно слідкує за дотриманням цього положення серед своїх членів.

Спільний ринок - об'єднання національних ринків декількох країн в єдиний великий ринок з вільним переміщенням у його межах капіталів, товарів, послуг і робочої сили.

Економічний союз - об'єднання національних економік декількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики.

Для досягнення повної економічної інтеграції необхідно не просто узгодження, а проведення практично єдиної економічної політики, яка потребує уніфікації законодавчої бази з таких напрямів: а) податкового, що передбачає ідентичні рівні податків у всіх країнах, що входять до угруповання; б) стандартизації (наприклад, для консервантів, що входять до складу продуктів харчування, вимог щодо токсичності вихлопних газів, розміру обладнання) в) спільних правил техніки безпеки; г) трудового (правила прийому на роботу та звільнення, єдиний пенсійний вік); е) відношення до різних форм злиття та поглинання фірм; є) антимонопольного; ж) правил створення і реєстрації нових фірм

23. Основні світові центри інтеграційних процесів.

На сьогоднішній день в світі налічується близько 40 міжнародних економічних об'єднань. На їх частку припадає понад 2/3 ВВП планети, основна частина товарообігу та інвестицій. Однак з них можна виділити три основні центри інтеграції: Західну Європу, Північну Америку і Азіатсько-Тихоокеанський регіон. ^ Для першого з них - європейського - характерно бурхливий розвиток інтеграційних процесів на заході Старого континенту після Другої світової війни, коли виникли дві великі угруповання: Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) і Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ). До середини 90-х рр.. ЄЕС (з 1993 р. Європейський союз - ЄС) фактично поглинув свого конкурента - ЄАВТ, який зберіг у своєму складі лише чотири держави: Ісландію, Ліхтенштейн, Норвегію та Швейцарію. Що стосується Східної Європи, то демократичні перетворення в колишніх соціалістичних країнах призвели в 1991 р. до розвалу що існував тут з 1949 р. під егідою СРСР інтеграційного блоку Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ). У 1990 р. Польща, Угорщина та Чехословаччина утворили «Вишеградську трійку», а після розпаду Чехословаччини її перейменували в «четвірку». З 1.03.1993 р. в рамках цього угруповання набуло чинності Центральноєвропейський угоду про вільну торгівлю (СЕФТА), що передбачає поступове взаємне зниження мит. Незабаром до них приєдналися Румунія і Словенія. Вересня 1995 р. СЕФТА придбала статус відкритої організації. У 2004 році всі члени СЕФТА вступили в ЄС. ^ Другим за значенням центром міжнародної інтеграції є північноамериканський регіон. Тут з 1.01.94 р. набула чинності угода між США, Канадою і Мексикою про Північноамериканську асоціацію (зоні) вільної торгівлі (НАФТА). Згідно угоди протягом наступних 15 років майже всі торговельні та інвестиційні бар'єри між країнами-учасницями НАФТА повинні бути ліквідовані, а митні збори - відмінені. Питання про політичну інтеграцію не розглядається. Угода передбачає скасування обмежень у торгівлі товарами та послугами, вироблення механізму врегулювання конфліктів, лібералізацію інвестиційного клімату у відношенні один одного. Відмінною особливістю НАФТА порівняно з європейською моделлю є асиметричність інтеграційних процесів у Північній Америці: Канада, і Мексика орієнтуються переважно на США, і при цьому слабо інтегровані між собою. ^ Третій центр - азіатсько-тихоокеанський, який перевершує інші за розмірами території, населення і ресурсів. Однак на шляху інтеграції тут стоїть безліч перешкод: різний рівень економічного розвитку країн АТР, значні етнокультурні відмінності, вантаж взаємних політичних претензій, включаючи неврегульовані територіальні та конфесійні конфлікти. На сьогоднішній день в басейні Тихого океану діють кілька великих субрегіональних економічних угруповань (Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Форум Тихоокеанських островів (ФТО), Австралійсько-Новозеландський торгову угоду про поглиблення економічних зв'язків (АНЧЕРТА) та ін), що також стримує формування загальної організації держав, що лежать по берегах найбільшого з океанів світу. Найбільш успішно в даному регіоні діє ^ Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), яка була створена 8.08.1967 р. і включає 10 країн: Бруней, В'єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, М'янма, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни; спостерігач - Папуа-Нова Гвінея, консультативні учасники - Китай, Росія. Мета - підтримка економічного, соціального і культурного співробітництва між державами Південно-Східної Азії. АСЕАН прагне захищати свої колективні інтереси у відповідь на створення великих і потужних економічних угруповань у розвинених країнах шляхом створення зони вільної торгівлі. Формально у 1989 р. була створена організація, що отримала назву: ^ Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), об'єднує 21 країну, які мають різний рівень економічного розвитку. АТЕС являє собою міжурядовий форум регіону, який має формально консультативний статус, не оформлений юридичними документами. У його рамках виробляються регіональні правила ведення торгівлі, інвестиційної та фінансової діяльності, відбуваються зустрічі галузевих міністрів і експертів з питань співробітництва у різних галузях. Всі рішення приймаються на основі консенсусу. АТЕС передбачає створення зони вільної торгівлі шляхом поетапного зниження митних тарифів усередині неї і лібералізації інвестиційної сфери до 2020 року (для ПРС - до 2010 р.). Азіатсько-Тихоокеанська інтеграція базується на асиметричності зовнішньоекономічних зв'язків країн-членів (країни блоку АСЕАН більш тісно пов'язані з економікою США, Японії, НІСамі цього регіону) і проявляється, перш за все, на мікрорівні у формі освіти МНК і ТНК

Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) — це геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 краïн, розташованих в Південно-Східній Азіï. Організація була створена 8 серпня 1967 року Філіппінами, Малайзією, Індонезією, Сінгапуром і Таїландом, які прийняли Бангкокську декларацію. Пізніше до них приєднались Бруней, Камбоджа, Лаос, М’янма та В’єтнам. Проте сам союз було закріплено на папері у вигляді Договору про друбжу та співробітництвов АСЕАН в Південно-Східній Азіï лише в 1976 році на Балі. Метою асоціації було оголошено прискорення економічного розвитку та соціального прогресу в краïнах-учасницях, захист миру та стабільності в регіоні, а також надання краïнам-учасницям змоги мирного розв'язання спірних питань.