Розділ I. Загальна частина.

Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права, його предмет, метод та місце в системі права України.

Питання для обговорення.

1. Кримінально-виконавче право України як форма відображення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

2. Предмет і метод кримінально-виконавчого права України і його місце в загальній системі права України.

3. Принципи кримінально-виконавчого права України.

4. Предмет і система курсу кримінально-виконавчого права України.

Мета заняття: перевірити, закріпити та поглибити знання курсантів про засади державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, з'ясувати предмет, метод, поняття кримінально-виконавчого права України і його місце в загальній системі права України.

Загальні положення:

1.Політика держави у сфері виконання кримінальних покарань визначає цілі, принципи, стратегію, напрямки діяльності органів і установ виконання покарань та реалізується в різних формах і насамперед в законодавстві, що регулює діяльність органів і установ виконання покарань. В даний час ця політика закріплена у Кримінально-виконавчому кодексі України, який був прийнятий 11 липня 2003 року Верховною Радою України і набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Суб'єктами формування політики у сфері виконання покарань є Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, а суб'єктами реалізації цієї політики є Міністерство юстиції України, Міністерство оборони України, Державний департамент України з питань виконання покарань, на який покладено завдання безпосередньо реалізовувати єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, а також Державна виконавча служба України.

Поряд з "політикою у сфері виконання покарань" можливе застосування терміна "кримінально-виконавча політика", для визначення практики застосування державного примусу до засуджених, а також визначення найменування галузі наукових знань про виконання покарань.

2.Кримінально-виконавче право України являє собою самостійну галузь права що характеризується власним предметом і методом правового регулювання, а також системою відповідних норм. Але слід зазначити, що норми кримінально-виконавчого права є похідними від норм кримінального права і визначають процедуру виконання і відбування покарань. Вони виконують допоміжну роль у реалізації інституту покарання, визначену матеріальними кримінально-правовими нормами. Поняття покарання, його цілі, види покарань, інші, важливі для процесу виконання і відбування покарань кримінально-правові інститути, які зазначені Кримінальним кодексом України, мають вирішальне значення для визначення предмета правового регулювання кримінально-виконавчого права України.

Кримінально-виконавче право України є сукупністю забезпечених силою державного примусу загальнообов'язкових правових норм, що регламентують порядок і умови виконання і відбування кримінальних покарань, діяльність органів і установ виконання покарань, регулюють весь комплекс правовідносин, які виникають у процесі виконання і відбування покарань.

Слід зазначити, що поняття кримінально-виконавчого права і кримінально-виконавчого законодавства не співпадають, тому що норми кримінально-виконавчого права містяться не тільки у кримінально-виконавчому законодавстві, але і в інших галузях законодавства.

Предмет кримінально-виконавчого права України вбирає в себе предмет кримінально-виконавчого законодавства України і являє собою сукупність однорідних суспільних відносин, що виникають у процесі виконання і відбування кримінальних покарань. В предмет правового регулювання кримінально-виконавчого права і законодавства України насамперед входить діяльність органів і установ виконання покарань, що передбачено п. 14 ст. 92 Конституції України. Крім цього, предмет правового регулювання кримінально-виконавчого права і законодавства України визначається метою і завданнями кримінально-виконавчого законодавства України, зазначеними у ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України:

• регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань;

• визначення принципів виконання і відбування кримінальних покарань;

• визначення правового статусу засуджених, гарантії захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків;

• визначення порядку застосування до засуджених заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки;

• визначення системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності;

• визначення підстав і порядку звільнення від відбування покарань;

• визначення системи нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості у цьому процесі;

• визначення порядку допомоги звільненим від покарання, їх соціальна адаптація.

Методами кримінально-виконавчого права України є сукупність прийомів і засобів впливу на кримінально-виконавчі правовідносини для досягнення мети покарання. В якості основного методу регулювання кримінально-виконавчих правовідносин виступає так званий імперативний метод, який характеризується чіткою регламентацією прав і обов'язків суб'єктів кримінально-виконавчих правовідносин, що не виключає застосування інших методів правового регулювання, передбачених загальною теорією права.

Важливою ознакою самостійності кримінально-виконавчого права України є наявність особливої системи правових норм, що регулює відповідний комплекс суспільних відносин. До системи норм кримінально-виконавчого права України входить Кримінально-виконавчий кодекс України, інші Закони України, а також інші акти законодавства України та чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Кримінально-виконавче право України складає разом з кримінальним та кримінально-процесуальним правом комплекс галузей права, які регулюють боротьбу зі злочинністю. В цьому зв'язку важливого значення набуває місце кримінально-виконавчого права в зазначеному правовому комплексі, його взаємозв'язок і розмежування з кримінальним та кримінально-процесуальним правом.

Кримінально-виконавче право тісно пов'язане з конституційним правом, щодо регулювання правового статусу засуджених, з адміністративним правом, у сфері управління органами та установами, що виконують покарання, проходження служби співробітниками цих установ, застосування ними фізичної сили, спецзасобів та зброї до засуджених, а також з цивільним, сімейним, трудовим та іншими галузями права.

Таким чином, в єдності і взаємозв'язку кримінально-виконавчого права України з іншими галузями права визначається системність права, реалізуються його функції як самостійної галузі права.

3.Кримінально-виконавче право України характеризується тим, що його норми об'єднані у систему єдиними принципами. У загальній теорії права принципи розглядаються в якості основних ідей права, керівних положень правової системи. Роль принципів у формуванні кримінально-виконавчого права і законодавства зумовлено тим, що вони містять у собі ідеальні уявлення про реальну мету кримінально-виконавчої діяльності, відображають природу і сутність даної галузі права, стратегічну тенденцію його розвитку. Сформульовані спочатку наукою кримінально-виконавчого права, принципи, об'єктивуючись у кримінально-виконавчому законодавстві, набувають нормативно-правових характеристик, одержують широке соціально-правове значення. Принципи кримінально-виконавчого права України покликані відігравати значну роль у формоутворенні кримінально-виконавчого законодавства.

Згідно зі ст. 5 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтується на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.

4.Питання про предмет і систему курсу кримінально-виконавчого права України необхідно розглядати з позиції розподілу цієї навчальної дисципліни на загальну і особливу частини. До загальної частини відносяться теми: поняття кримінально-виконавчого права України; його предмет і місце в системі права України; кримінально-виконавче законодавство України; органи і установи кримінально-виконавчої системи України; і правове становище засудженого. До особливої частини відносяться теми: класифікація і розподіл засуджених по видам установ, виконуючих покарання; поняття і правове регулювання режиму; правове регулювання праці, матеріально-побутового і медико-санітарного забезпечення засуджених; організація соціально-психологічної і виховної роботи з засудженими; звільнення засуджених від відбування покарання та їх соціальна адаптація; порядок і умови виконання покарань, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства; порядок і умови виконання покарань, пов'язаних з ізоляцією від суспільства; особливості виконання кримінальних покарань відносно засуджених неповнолітніх; системи виконання покарань зарубіжних країн; міжнародно-правові акти у сфері поводження з засудженими.