Тема 10. Порядок і умови виконання покарань, пов’язаних з ізоляцією засуджених від суспільства.

Питання для обговорення.

1. Загальний порядок виконання і відбування покарання у виді арешту. Особливості виконання арешту.

2. Організаційно-правові основи виконання відбування покарання у виді обмеження волі.

3. Виконання і відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військослужбовців.

4. Загальні положення виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі. Особливості виконання позбавлення волі на певний строк і довічного позбавлення волі.

5. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми.

Мета заняття: перевірити, закріпити та поглибити знання курсантів про порядок і умови виконання і відбування кримінальних покарань пов’язаних з ізоляцією засудженого від суспільства, а також особливості відбування покарання у виді позбавлення волі жінкам і неповнолітнім.

Загальні положення:

1. Покарання у виді арешту, відповідно до ст. 60 Кримінального кодексу України, полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції в арештних домах. Засуджені до арешту військослужбовці відбувають покарання на військових гауптвахтах.

Слід мати на увазі той факт, що на сьогодні арештні доми функціонують на базі слідчих ізоляторів, де виділені локальні участки для організації арештних домів.

Порядок і умови виконання арешту регулюється главою 12 Кримінально-виконавчого кодексу України і розділом 3 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. А військослужбовці відбувають арешт згідно з Інструкцією про порядок і умови відбування арешту військо службовцями, затвердженій Наказом Міністра Оборони України № 81 від 26.02.2002 р.

2.Згідно зі ст. 61 Кримінального кодексу України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні засудженого в кримінально-виконавчих установах відкритого типу (виправних центрах) без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці.

Слід мати на увазі, що обмеження волі є альтернативним покаранням позбавленню волі. Закон вказує на те, що обмеження волі передбачає тримання засуджених без ізоляції від суспільства. Проте, при обмеженні волі засуджений теж ущемляється в певних правах і свободах, але в своїй сукупності вони не створюють такої ізоляції, як при позбавленні волі, оскільки засуджені до обмеження волі мають більше можливостей спілкування з соціальним середовищем, в тому числі і з тим, в якому вони перебували до вчинення злочину. У зв’язку з цим, кількість засуджених до обмеження волі постійно збільшується.

Порядок і умови виконання й відбування покарання у виді обмеження волі регулюється главами 3, 13 Кримінально-виконавчого кодексу України, Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та відомчою Інструкцією Державного департаменту України з питань виконання покарання.

3.Порядок та умови виконання і відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військослужбовців строкової служби встановлюється главою 14 Кримінально-виконавчого кодексу України та Положенням про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України № 139/94 від 5 квітня 1994 року і покладається на дисциплінарні батальйони.

Необхідність регулювання процесу виконання і відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні окремим нормативно-правовим актом, викликана наявністю спеціального суб’єкта – військослужбовця строкової служби.

Організаційну структуру і чисельність дисциплінарного батальйону визначає Міністр Оборони України. Він же здійснює контроль за додержанням вимог військових статутів, Кримінально-виконавчого кодексу України та Положення про дисциплінарний батальйон.

До засуджених військослужбовців, які тримаються в дисциплінарному батальйоні, застосовуються основні засоби виправлення і ресоціалізації, визначені законодавством, а також з ним проводиться військове навчання.

4.Згідно зі ст. 63 Кримінального кодексу України покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщення його на певний строк або довічно до відповідної кримінально-виконавчої установи. Після визначення виду колонії, не пізніше десятиденного строку з дня набрання законної сили вироком суду, засуджені до позбавлення волі направляються до виправних або виховних колоній під конвоєм.

У виховних колоніях створюються дільниці карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; соціальної адаптації, у виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки створюються дільниці карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю; соціальної реабілітації, а у виправних колоніях максимального рівня безпеки дільниця соціальної реабілітації відсутня. Вказані дільниці ізолюються одна від одної. Законом передбачені відповідні критерії для тримання засуджених в різних дільницях, що дає можливість змінювати умови тримання засуджених в залежності від їх поведінки.

При характеристиці покарання у виді довічного позбавлення волі слід зазначити, що цей новий для вітчизняної практики виконання покарань захід державного примусу свідчить про гуманізм у сфері застосування покарань та поводження із засудженими. Запроваджений режим довічного позбавлення волі створює умови для запобігання можливої деградації особи через багаторічну ізоляцію від суспільства, відповідає вимогам справедливості при застосуванні покарання, бо певним чином відображає спів розмірність злочину та кари. Протягом щонайменше 20-ти років засуджені до довічного позбавлення волі мають зазнавати відповідних право обмежень.

Порядок та умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі врегульовано главою 22 Кримінально-виконавчого кодексу України, Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а також іншими відомчими нормативно-правовими актами ДДУ з ПВП.

5.Відповідно до ст. 18 Кримінально-виконавчого кодексу України жінки відбувають покарання у виді позбавлення волі у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з загальними або полегшеними умовами тримання і колоніях середнього рівні безпеки. Відбування покарання у виді довічного позбавлення волі для жінок передбачено не у виправних колоніях максимального рівня безпеки, а у виправних колоніях середнього рівня безпеки, що свідчить про реалізацію принципу гуманізму відносно засуджених жінок.

Суттєвих відмінностей між триманням у виправних колоніях чоловіків і жінок стосовно оснащення, харчування, лікування, основних вимог режиму немає, однак закон враховує фізіологічні, психологічні та інші особливості засуджених жінок, виділяючи жінок – інвалідів, хворих на туберкульоз, пенсіонерів, вагітних і т.п. Як правило, саме цим категоріям жінок дозволяється працювати за їх власним бажанням з урахуванням висновків лікарської комісії, продукти харчування і предмети першої необхідності вони можуть придбати не тільки за гроші, зароблені в колоніях, але і за гроші, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу. Закон передбачає цілу низку полегшених умов тримання для жінок, які необхідно знати.

6.Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. На сьогодні це 11 колоній, 10 із яких виконують покарання стосовно неповнолітніх осіб чоловічої статі (ч. 2 ст. 11, ст. 19 Кримінально-виконавчого кодексу України).

За даними ДДУ з ПВП у виховних колоніях тримається близько 3 тисяч засуджених неповнолітніх.

Діяльність виховних колоній регламентовано Кримінально-виконавчого кодексу України, відомчими наказами, інструкціями і розпорядженнями ДДУ з ПВП, іншими нормативними актами, що стосуються прав неповнолітніх.

Головною метою виправлення і ресоціалізації засуджених неповнолітніх є формування у них почуття відповідальності, гідності, надання якнайбільше можливостей для свідомого відновлення підлітка у суспільстві після відбування покарання. Для досягнення цієї мети у виховних колоніях діє комплексна система заходів, спрямована на забезпечення відповідних умов життя, зміцнення соціально-корисних зв’язків із рідними, громадськістю.