- •Кримінально-виконавче право України
- •2008 Загальні методичні рекомендації.
- •Розділ I. Загальна частина.
- •Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права, його предмет, метод та місце в системі права України.
- •Питання для самоконтролю:
- •Рекомендована література:
- •Тема 2. Кримінально-виконавче законодавство України.
- •Питання для самоконтролю:
- •Рекомендована література:
- •Тема 3. Органи і установи кримінально-виконавчої системи України.
- •Питання для самоконтролю:
- •Рекомендована література:
- •Тема 4. Правовий статус засуджених.
- •Питання для самоконтролю:
- •Рекомендована література:
- •Розділ II. Особлива частина
- •Тема 5. Класифікація і розподіл засуджених по видам установ, виконуючих покарання.
- •Питання для самоконтролю:
- •Завдання:
- •Рекомендована література:
- •Тема 6. Поняття і правове регулювання режиму в місцях позбавлення волі.
- •Питання для самоконтролю:
- •Завдання:
- •Рекомендована література:
- •Тема 7. Правове регулювання праці, матеріально-побутового і медико-санітарного забезпечення засуджених.
- •Питання для самоконтролю:
- •Завдання:
- •Рекомендована література:
- •Тема 8. Організація соціально-виховної роботи з засудженими.
- •Питання для самоконтролю:
- •Завдання:
- •Рекомендована література:
- •Тема 9. Порядок і умови виконання покарань, не пов’язаних з ізоляцією засуджених від суспільства.
- •Питання для самоконтролю:
- •Рекомендована література:
- •Тема 10. Порядок і умови виконання покарань, пов’язаних з ізоляцією засуджених від суспільства.
- •Питання для самоконтролю:
- •Рекомендована література:
- •Тема 11. Звільнення засуджених від відбування покарання та їх соціальна адаптація.
- •Питання для самоконтролю:
- •Рекомендована література:
- •Тема 12. Міжнародні стандарти поводження із засудженими і виконання кримінальних покарань у закордонних країнах.
- •Питання для самоконтролю:
- •Рекомендована література:
- •Контрольні питання до іспиту (заліку) з дисципліни
Тема 2. Кримінально-виконавче законодавство України.
Питання для обговорення.
Поняття, мета і завдання кримінально-виконавчого законодавства.
Принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань.
Історія, етапи і фактори розвитку кримінально-виконавчого законодавства України.
Структура, види і джерела кримінально-виконавчого законодавства України.
Мета заняття: перевірити, закріпити та поглибити знання курсантів про систему кримінально-виконавчого законодавства України його мету і завдання, дію кримінально-виконавчого законодавства у просторі і часі, а також принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань.
Загальні положення:
1. Під кримінально-виконавчим законодавством у широкому значенні розуміється система нормативно-правових актів, що містять норми кримінально-виконавчого права. Це нормативно-правові акти органів влади і управління (джерела), які регулюють весь комплекс суспільних відносин, що виникають з приводу та у процесі виконання й відбування кримінальних покарань та застосування до засуджених засобів виправлення і ресоціалізації.
Базовим джерелом і юридичною основою розвитку законодавства, у тому числі і кримінально-виконавчого, є Конституція України.
Основним законом, що регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань, є Кримінально-виконавчий кодекс України, який був прийнятий Верховною Радою України 11 липня 2003 р. та набув чинності з 1 січня 2004 р.
Згідно зі ст. 2 Кримінально-виконавчого кодексу України, кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України.
2. Роль принципів у формуванні кримінально-виконавчого законодавства зумовлена тим, що вони містять у собі ідеальні уявлення про реальну мету кримінально-виконавчої діяльності, про результат цілеспрямованих зусиль адміністрації органів та установ виконання покарань щодо виправлення і ресоціалізації засуджених. Сформульовані спочатку наукою кримінально-виконавчого права принципи, об’єктивуючись у кримінально-виконавчому законодавстві (ст. 5 КВК України), виходять за межі сучасних наукових уявлень, набувають нормативно-правових характеристик і одержують широке соціально-правове значення.
3. Вивчення питання про історію, етапи і фактори розвитку кримінально-виконавчого законодавства України пов’язане, насамперед, з періодизацією історії розвитку кримінально-виконавчого законодавства в Україні, знанням основних нормативних актів, прийняття яких збігалося з тим чи іншим періодом, а також історією утворення і розвитку установ виконання покарань в Україні. Треба мати на увазі, що прийняття нормативно-правових актів у сфері виконання покарань в різні періоди нерозривно пов’язані з відповідними факторами розвитку кримінально-виконавчого права України.
4. Норма кримінально-виконавчого права – це модель належної поведінки суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин і являє собою основний елемент галузі права, його перший рівень. Другий рівень складає комплекс норм, що регулюють відповідну групу суспільних відносин (наприклад, при виконанні позбавлення волі). Таке об’єднання норм другого рівня складає відповідний інститут кримінально-виконавчого законодавства, а сама галузь права складає третій, найвищий рівень його структури. У зв’язку з цим, необхідно знати структуру, види і джерела норм кримінально-виконавчого законодавства України для можливого застосування на практиці.