Тема 3. Органи і установи кримінально-виконавчої системи України.

Питання для обговорення.

1. Види і завдання органів і установ кримінально-виконавчої системи України.

2. Управління кримінально-виконавчою системою України.

3. Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими державними органами.

4. Контроль та нагляд за виконанням кримінальних покарань.

Мета заняття: перевірити, закріпити та поглибити знання курсантів про органи і установи кримінально-виконавчої системи України, управління кримінально-виконавчою системою, взаємодію з іншими державними органами, а також контроль та нагляд за виконанням кримінальних покарань.

Загальні положення:

1.Побудова системи органів та установ виконання покарань безпосередньо залежить від видів покарань, які передбачені кримінальним законодавством (ст. 51 Кримінального кодексу України). Виконанням кожного виду покарання займається певний орган або установа, сукупність яких складає кримінально-виконавчу систему (ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України). Таким чином, кримінально-виконавчу систему можна уявити як сукупність органів та установ держави, що здійснюють діяльність з виконання кримінальних покарань, наділені спеціальним статусом та перебувають у відносинах субординації між собою.

Ключовими ознаками органів та установ виконання покарань є:

1. виключний характер діяльності з виконання покарань;

2. здійснення управлінських, адміністративно-господарських та виконавчо-розпорядницьких функцій.

Персонал, який забезпечує діяльність органів та установ виконання покарань, має статус державних службовців.

Органи і установи виконання покарань спрямовують свою діяльність на досягнення цілей, які стоять перед кримінальним покаранням, на досягнення мети і завдань кримінально-виконавчого законодавства.

2.Процес управління передбачає здійснення організуючої, виконавчої, розпорядчої та адміністративно-господарчої діяльності певним органом. Управління кримінально-виконавчою системою, згідно з Законом України „Про державну кримінально-виконавчу службу України” від 23.06.2005 р. та Указом президента України від 31.07.1998 року № 827/98, покладено на Державний департамент України з питань виконання покарань, який є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що безпосередньо реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Департамент має територіальні органи управління – управління (відділи) Департаменту в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі. Ці органи реалізують рішення і накази Департаменту на місцях, в межах своєї компетенції здійснюють поточне керівництво органами та установами виконання покарань у відповідній області (районі, місці), інформують центральний апарат Департаменту про стан органів та установ виконання покарань відповідної території.

До органів виконання покарань віднесена також кримінально-виконавча інспекція, що підпорядкована Департаменту і ним утворюється.

3. Реалізуючи цілі кримінального покарання та завдання, які стоять перед кримінально-виконавчим законодавством, органи і установи кримінально-виконавчої системи взаємодіють з багатьма органами держави, підприємствами та установами. Зумовлено це насамперед тим, що у своїй діяльності вони стають учасниками різноманітних правовідносин, серед яких можна виділити такі:

- кримінально-процесуальні правовідносини – взаємодія з органами дізнання, слідства, суду, прокуратури та служби безпеки України;

- наглядові правовідносини – це взаємодія з органами внутрішніх справ щодо встановлення та здійснення адміністративного нагляду, а також нагляд з боку органів прокуратури за додержанням законів при виконанні судових рішень;

- взаємодія з територіальними органами внутрішніх справ і центрами зайнятості населення з питань підготовки засуджених до звільнення та надання допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні звільненим;

- господарські правовідносини – взаємодія з фізичними та юридичними особами з метою отримання прибутку від господарювання для забезпечення діяльності відповідної кримінально-виконавчої установи.

4. Законність – один з головних принципів діяльності держави. Для її забезпечення в процесі виконання кримінальних покарань здійснюється прокурорський нагляд, згідно з Законом України „Про прокуратуру” від 5.11.1991 року, відомчий контроль, згідно з ст. 23 Кримінально-виконавчого кодексу України, громадський контроль, згідно з ст. 25 Кримінально-виконавчого кодексу України, а також контроль органів державної влади та місцевого самоврядування, згідно з Конституцією України та Законом України „Про уповноваженого Верховної Ради з прав людини”.