Тема 4. Правовий статус засуджених.

Питання для обговорення.

1. Поняття та соціально-правове призначення правового статусу засуджених.

2. Права, законні інтереси та обов’язки засуджених.

3. Кримінальна, матеріальна, дисциплінарна та інші види відповідальності засуджених.

4. Правові наслідки відбування кримінального покарання.

Мета заняття: перевірити, закріпити та поглибити знання курсантів про зміст прав, законних інтересів та обов’язків засуджених як елементів правового статусу засуджених в залежності від виду кримінального покарання з метою забезпечення необхідних умов для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та особисту безпеку.

Загальні положення:

1.Згідно зі ст. 3 Конституції України – людина, її життя і здоров’я, честь та гідність, недоторканість та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка повинна відповідати перед людиною за свою діяльність. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Положення Конституції обумовлюють наявність особливих вимог до нормативно-правових актів, що регламентують правовий статус засуджених. Визначення їх статусу створює гарантію забезпечення законності у діяльності органів і установ кримінально-виконавчої системи України.

Вихідні положення, якими належить керуватися вивчаючи дану тему, містяться у ч. 3 ст. 63 Конституції України, главі 2 (ст. 7-10) Кримінально-виконавчого кодексу України, де мова йде про те, що особи, котрі відбувають покарання залишаються громадянами України, продовжують бути суб’єктами визначених прав, законних інтересів та обов’язків.

Соціально обґрунтована регламентація правового статусу засуджених являє собою важливий інструмент їх правового і морального виховання, повазі до закону, правам і законним інтересам інших осіб.

Правовий статус засуджених у загальному виді можна визначити як врегульовану правовими нормами сукупність наданих їм прав, законних інтересів та покладених на них обов’язків під час відбування покарання.

2. Ч. 3 ст. 63 Конституції України встановлює, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду, тобто на засуджених поширюється більшість прав, свобод і обов’язків людини і громадянина, які передбачені розділом 2 Конституції України.

З цієї конституційної норми випливає і те, що права засуджених можуть обмежуватися тільки законами, а не іншими, у тому числі і відомчими, нормативно-правовими актами. При цьому слід виходити з того, що покарання по суті є заходом примусу і для досягнення його цілей права і свободи засуджених повинні обмежуватися. Ступінь обмежень безумовно залежить від виду покарання – чим суворіше покарання, тим більше обмежень. У зв’язку з цим необхідно знати які зміни настають у громадянських, трудових, сімейних та інших правах засуджених до різних видів покарань. Слід також звернути увагу на те, що недоторканість прав та законних інтересів засуджених забезпечується системою державного та громадського контролю за діяльністю органів і установ виконання покарань.

3.Конкретний вид відповідальності засуджених залежить від характеру скоєного правопорушення. Деякі категорії засуджених, навіть під час відбування покарань, порушують вимоги закону і скоюють різного роду правопорушення, що свідчить про їх негативну поведінку і неефективність застосування до них засобів виправлення. У зв’язку з цим, необхідно знати особливості притягнення засуджених до кримінальної відповідальності за злочини, що скоюються в процесі відбування покарань, приділити увагу злочинам зі спеціальним суб’єктом, котрим є засуджений, знати види дисциплінарних стягнень, що застосовуються до засуджених і порядок їх застосування, визнання засудженого злісним порушником установленого порядку відбування покарання, підстави матеріальної відповідальності і порядок відшкодування матеріальних збитків, заподіяних під час відбування покарання, а також мати уявлення про можливість притягнення засуджених до інших видів відповідальності у процесі відбування покарань.

4. Правові наслідки відбування покарання передбачені ст. 155 Кримінально-виконавчого кодексу України, в якій зазначено, що особи, котрі відбули покарання, несуть обов’язки і користуються правами, встановленими для громадян України, з обмеженнями щодо осіб, які мають судимість. Такі обмеження можуть бути передбачені тільки законом. Однак, треба мати на увазі, що згідно зі ст. 89 Кримінального кодексу України, не всі особи, які відбули покарання, вважаються судимими і це звичайно впливає на їх правовий статус, і на практичну діяльність правоохоронних органів у зв’язку з притягненням їх до відповідальності.

Іншим правовим наслідком відбування найбільш суворого покарання, як за кількістю вироків, так і за кількістю засуджених – позбавлення волі на певний строк є можливість встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, що потребує знання нормативно-правового акту, регламентуючого порядок встановлення і припинення адміністративного нагляду.