- •Загальна характеристика літератури Середньовіччя.
- •Естетика середньовічної літератури.
- •Середньовічні жанри.
- •Особливості світогляду епохи Середньовіччя.
- •Класифікація та періодизація середньовічної літератури.
- •Література раннього Середньовіччя.
- •Література зрілого Середньовіччя.
- •Релігійна література.
- •Архаїчний епос.
- •Класичний епос.
- •Лицарська лірика.
- •Лицарський роман.
- •Міська література.
- •Народна література.
- •Історія виникнення лицарського роману.
- •Античний цикл лицарського роману.
- •Бретонський цикл лицарського роману.
- •Візантійський цикл лицарського роману.
- •Театральне мистецтво цього часу, його види і жанри.
- •Ідейні основи літератури Відродження.
- •Гуманізм як основа світогляду Ренесансу.
- •Повернення до Античності.
- •Естетика й поетика епохи Відродження.
- •Жанр утопії. Його яскраві представники.
- •Стихійний сенсуалізм.
- •Розквіт мистецтва в епоху Ренесансу.
- •Італійське Відродження. Його періодизація.
- •Данте – перший гуманіст.
- •«Божественна комедія» - філософсько-художній синтез епох.
- •Франческо Петрарка. Сонети, канцони, мадригали.
- •Італійська новела.
- •Класичний сонет.
- •Творчість Джованні Бокаччо.
- •Французьке Відродження.
- •Багатогранна діяльність групи поетів і драматургів «Плеяди».
- •Творчість Франсуа Рабле.
- •«Гаргантюа і Пантагрюель» - енциклопедія життя Франції тогочасної Франції.
- •Прозаїк Мішель Монтень.
- •Німецьке Відродження.
- •Нідерландське Відродження.
- •Іспанське Відродження.
- •Португальське Відродження.
- •Драматургія Фелікса Лопе де Веги, її актуальність.
- •Англійське Відродження.
- •Автор сонетів в. Шекспір.
- •Автор трагедій Шекспір.
- •Автор комедій Шекспір.
-
Ідейні основи літератури Відродження.
Центрами ренесансної культури були молоді міста, де зароджувалися і розвивались якісно нові економічні відносини — буржуазні. Їх стимулювали хрестові походи, які тривали протягом двохсот років і потребували економічного забезпечення у надзвичайних масштабах. У містах утворився новий соціальний стан — бюргерство. Стала утверджуватися нова психологія життя, в основі якої лежала цінність земного буття, земного успіху і слави. Ця нова життєва психологія у своїх головних рисах збігалася з античною і суттєво відрізнялась від середньовічної, в основі якої був страх перед грішним земним життям. У добу Відродження сформувалось нове розуміння людини та сенсу життя, суспільства і краси — гуманізм. Гуманісти почали розглядати світ, людину в ньому, красу не з теоцентричної, а з антропоцентричної точки зору. У середовищі гуманістів в Італії зародилась інтелігенція. Відродження позначене захопленням літературою і культурою античності, що зумовлено схожими світоглядними основами цих епох. Першими популяризаторами усього римського, а потім і грецького стали в Італії Франческо Петрарка та Джованні Боккаччо. Вивчення античності й гуманістичний рух у цілому досягли свого піку у 15 столітті, коли в Італію стали переселятись із захопленої турками Візантії (1453) вчені. Вони принесли з собою знання грецької філософії (Платон), і літератури (Гомер). Серед гуманістів поруч з латинською мовою набула поширення грецька.Характерно, що в часи Ренесансу народжується жанр апофегма — коротке оповідання про репліку чи витівку мудреця, найпопулярнішими персонажами яких були саме античні мудреці. Відродження не можна розглядати як механічну реставрацію античності і повну зневагу до духовного досвіду середніх віків. Треба говорити про історичний синтез античності і середньовіччя, який виразився у поєднанні античного життєлюбства з євангельською етикою духовно змістовного життя. Тому важко провести різку межу між кінцем середніх віків і початком Відродження. Найяскравіше цей синтез проявився у явищі християнського гуманізму, принципи якого сформулював нідерландський вчений Еразм Роттердамський (1466-1536).
-
Гуманізм як основа світогляду Ренесансу.
Центрами ренесансної культури були молоді міста, де зароджувалися і розвивались якісно нові економічні відносини — буржуазні. Їх стимулювали хрестові походи, які тривали протягом двохсот років і потребували економічного забезпечення у надзвичайних масштабах. У містах утворився новий соціальний стан — бюргерство. Стала утверджуватися нова психологія життя, в основі якої лежала цінність земного буття, земного успіху і слави. Ця нова життєва психологія у своїх головних рисах збігалася з античною і суттєво відрізнялась від середньовічної, в основі якої був страх перед грішним земним життям. У добу Відродження сформувалось нове розуміння людини та сенсу життя, суспільства і краси — гуманізм. Гуманісти почали розглядати світ, людину в ньому, красу не з теоцентричної, а з антропоцентричної точки зору. У середовищі гуманістів в Італії зародилась інтелігенція.