45. Автор сонетів в. Шекспір.

Мистецтво Шекспіра як поета передовсім пов’язане із сонетом, старовинною за походженням формою вірша з 14ти рядків. Шекспірівський сонет (або англійський) мав простішу композицію, ніж італійськофранцузький. Він складався з 3ох чотиривіршів (катренів) та 1го двовірша (дистиха). Перший катрен викладав основну тему сонета, другий давав певний розвиток цій темі, а третій наближав розв’язку. Два останні рядки сонета завершували твір висновком. Але варто зазначити, що англійці, зокрема Шекспір, не завше дотримувались такої композиції. Сонети Шекспіра є світовим шедевром і, безумовно, найвищим досягненням лірики доби Відродження. Літературознавці вважають, що поштовхом до задуму циклу з 154 віршів було знайомство Шекспіра із збіркою сонетів Сідні “Арістофель і Стелла”, котра була опублікована в 1591 р. по смерті автора. Писав свої сонети Шекспір для елітарного кола знайомих, серед яких були титуловані особи. Тому вони не друкувались. Але шанувальники поезії поступово дізнались про них, бо поширювались їх так звані “руко писні” видання. Нарешті — в 1609 р. вони з’явились друком і з того часу стали надбанням світової літератури. сонетів Шекспіра мала присвяту: “Л. Н.”. Ще досі залишається відкритим питання, хто ховається за цими ініціалами. Отже, кількість сонетів у збірці була Шекспіром особисто не визначена. “Скільки всього він їх написав, допоки не відомо, а в надрукованій збірці їх було 154. Більшість з них (1—126) присвячені другові. Слід зазначити, що серед тих сонетів вирізняється 66, котрий міг би бути своєрідним епіграфом до трагедій Шекспіра.

46. Автор трагедій Шекспір.

Трагедії Другий період творчості Шекспіра (1601-1608) характеризується глибоким трагізмом. Трагедія , викликаючи відчуття співчуття і страху, призводить глядачів до морального очищення. Характери у трагедії повинні захоплювати не тільки пристрастю, але і думкою . У творах Шекспіра зображена доля людини в суспільстві, повному жорстокості і егоїзму. Головний герой трагедій - людина високої самооцінки, який вступає в конфлікт зі світом, проходить через жорстокі випробування, відчуває величезні муки, важкі переживання і неминуче гине. Дії трагедій розгортаються не у вузькій сфері приватного життя, а виводить на широкий простір історичних, соціальних конфліктів, охоплює різноманітні явища реалій. В основі конфліктів трагедій Шекспіра лежить ренесансна концепція самодостатність людини, розглядається його здатність відстоювати права. Поступово поглиблюється аналіз психології людини, стимулів її поведінки в житті суспільства. Однією з перших його п'єс стала римська трагедія «Тит Андронік», через кілька років з'явилася п'єса «Ромео і Джульєтта». Однак найбільш знамениті трагедії Шекспіра написані в роки 1601-1608 рр. У цей період були створені чотири великих трагедії - «Гамлет», «Отелло», «Король Лір» і «Макбет», а також «Антоній і Клеопатра» і менш відомі п'єси - «Тімон Афінський» і «Троїл і Крессида». «Ромео і Джульєтту», «Антонія і Клеопатру» і «Отелло» відносять до любовних трагедій. Ці трагедії відрізняються від інших тим, що доля переслідує закоханих не через якогось їх проступку (крім рішення Ромео і Джульєтти вчинити самогубство), але через деякі перепон у світі навколо в них. У цих трагедіях смерть постає майже як вища звершення їх любові, оскільки у трагічному світі любов перемогти не може.