- •Загальна характеристика літератури Середньовіччя.
- •Естетика середньовічної літератури.
- •Середньовічні жанри.
- •Особливості світогляду епохи Середньовіччя.
- •Класифікація та періодизація середньовічної літератури.
- •Література раннього Середньовіччя.
- •Література зрілого Середньовіччя.
- •Релігійна література.
- •Архаїчний епос.
- •Класичний епос.
- •Лицарська лірика.
- •Лицарський роман.
- •Міська література.
- •Народна література.
- •Історія виникнення лицарського роману.
- •Античний цикл лицарського роману.
- •Бретонський цикл лицарського роману.
- •Візантійський цикл лицарського роману.
- •Театральне мистецтво цього часу, його види і жанри.
- •Ідейні основи літератури Відродження.
- •Гуманізм як основа світогляду Ренесансу.
- •Повернення до Античності.
- •Естетика й поетика епохи Відродження.
- •Жанр утопії. Його яскраві представники.
- •Стихійний сенсуалізм.
- •Розквіт мистецтва в епоху Ренесансу.
- •Італійське Відродження. Його періодизація.
- •Данте – перший гуманіст.
- •«Божественна комедія» - філософсько-художній синтез епох.
- •Франческо Петрарка. Сонети, канцони, мадригали.
- •Італійська новела.
- •Класичний сонет.
- •Творчість Джованні Бокаччо.
- •Французьке Відродження.
- •Багатогранна діяльність групи поетів і драматургів «Плеяди».
- •Творчість Франсуа Рабле.
- •«Гаргантюа і Пантагрюель» - енциклопедія життя Франції тогочасної Франції.
- •Прозаїк Мішель Монтень.
- •Німецьке Відродження.
- •Нідерландське Відродження.
- •Іспанське Відродження.
- •Португальське Відродження.
- •Драматургія Фелікса Лопе де Веги, її актуальність.
- •Англійське Відродження.
- •Автор сонетів в. Шекспір.
- •Автор трагедій Шекспір.
- •Автор комедій Шекспір.
-
Автор комедій Шекспір.
Шекспір у своїх комедіях наводив мотиви, які зачіпали глядачів за живе, перетворювали їх з сторонніх спостерігачів на учасників загальних веселощів. Велику роль грали в цьому блазні, але не одні вони. Дія комедій була побудована так, щоб залучити публіку в загальну атмосферу святковості. Це - той елемент духовної культури, який був зруйнований буржуазним прогресом. Нова комедія, поступово розвинулася після Шекспіра, змінила напрямок емоцій. Вона зруйнувала єдність сцени і залу для глядачів. Публіка продовжувала сміятися і потім, але сміялася вона інакше. У шекспірівський час глядачі сміялися разом з акторами. Після Шекспірівські часи комедія перестала бути святом, вона стала судилищем. Гуманізм Шекспіра проявляється не тільки в «ідеях», тобто чітко сформульованих принципах щодо тих чи інших явищ життя. Радісне, прекрасне життя - чи є ідея більш висока, ніж ця? Це і висловлюють комедії Шекспіра. У цьому їх вища естетична і найбільша ідейна цінність. Гумор в тому тлумаченні, яке наведене вище, є одне з найважливіших проявів розкутості людини, істинної свободи його особистості, запорука розвитку справжньої людяності. Перефразовуючи Шекспіра, хочеться сказати: той, у кого немає гумору в душі, хто не здатний щиро сміятися, - здатний на грабіж, зраду, хитрість; темні, як ніч, душі його поруху і почуття все похмурі, такому довіряти не можна. Повнота людського існування немислима без радості, іноді навіть такої, яку називають безпричинною, тому що джерелом її є здорова людська натура, не обов'язково вимагає зовнішнього приводу для веселощів і радості. Шекспірівська комедія рясніє грою інтелектуальних сил. Гра інтелектуальних сил - той елемент комедій Шекспіра, який робить їх живими і для більш пізніх століть. Дотепність шекспірівських персонажів, вільних від повчальності, приносить справжнє задоволення. Блазні Шекспіра теж великі любителі пококетувати ідеями. Особливо незрівнянні чудові зразки інтелектуального балагурства, того, що він сам називає вивертанням слів. Гумор шекспірівських жартів часто полягає в тому, що вони показують хибність звичних понять: «слова зробилися справжніми продажними шкурами», - «без слів цього довести не можна, а слова до того збрешилися, що мені огидно доводити ними правду». На бенкеті веселощів і дотепності, який Шекспір створює у своїх комедіях, треба насолоджуватися. Шекспірівська комедія - гра інтелектуальних сил, що дає людині відчуття внутрішньої свободи. У цьому взагалі суть радості, яку доставляє мистецтво. Воно пробуджує дрімаючі духовні здібності, збуджує їх активність, піднімає людину над рівнем буденного існування, дає величезні заряди душевних сил для праці й боротьби. У цьому секрет невмирущої краси комедій Шекспіра.