Основні форми методичної роботи в школі

Індивідуальні форми:

• Самоосвіта: систематичне вивчення літератури, участь у роботі методичних об’єднань, семінарів, конференцій, проведення експериментальних досліджень, підготовку доповідей тощо.

• Стажування: проходять молоді вчителі за місцем роботи упродовж першого року. Мета: набуття практичних умінь і навичок педагогічної діяльності. Керівник закладу призначає для молодого вчителя наставника з числа кращих учителів відповідного фаху.

Колективні форми:

• Відкриті уроки. Мета: підвищення майстерності всіх учителів, упровадження в практику роботи вчителів передового педагогічного досвіду і результатів досліджень педагогічної науки. Обов’язковий аналіз і обговорення.

• Взаємовідвідування вчителями уроків.

• Предметні методичні об’єднання вчителів або предметні комісії – центр методичної роботи, вивчення і втілення досягнень теорії та передового досвіду в практику навчання конкретних навчальних дисциплін. Створюються у великих школах, де один предмет викладають кілька вчителів. Складають плани роботи на рік. Засідання – один раз на чверть.

• Методичні кабінети – знайомлять учителів з досягненнями педагогічної науки і передового педагогічного досвіду. Тут зібрані кращі зразки тематичних та поурочних планів, методичні розробки класних годин, зразки художньої та технічної творчості учнів тощо.

• Семінар-практикум – учителі самостійно опрацьовують педагогічну літературу з обговорюваної проблеми, аналізують власний досвід. Опрацьовані матеріали оформлюють у вигляді рефератів або доповідей.

• Педагогічні читання – мають на меті узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду і проводяться з актуальної педагогічної тематики.

• Науково-практична конференція (районна, обласна, республіканська). З темою конференції педагогічну громадськість знайомлять заздалегідь. Передбачається роботу пленарного засідання та секцій.

• Діяльність шкіл передового досвіду.

• Опорні школи.

• Експериментальний педагогічний майданчик.

Творчі звіти вчителів.

Підвищення кваліфікації, методичної майстерності педагогів відбувається завдяки внутрішкільній системі методичної роботи та навчанню з відривом від основного місця роботи.

Підвищення кваліфікації вчителі проходять один раз на 4-5 років в закладах післядипломної освіти, на факультетах підвищення кваліфікації на базі педагогічних університетів.

Для стимулювання діяльності вчителів щодо підвищення їх професійної кваліфікації, методичної майстерності запроваджено їх атестацію.

Атестація педагогів – комплексна перевірка, що здійснюється спеціальною атестаційною комісією з метою визначення рівня кваліфікації педагога, що дає їм змогу претендувати на присвоєння більш високого кваліфікаційного рівня. Відповідно встановлено кваліфікаційні категорії: спеціаліст, спеціаліст другої категорії, спеціаліст першої категорії, спеціаліст вищої категорії, а також педагогічні звання: старший учитель, учитель-методист.

Питання 64

Планування роботи в школі. Внутрішньошкільний контроль

Внутрішньошкільний контроль спрямований на перевірку адміністрацією школи роботи педагогічного колективу або окремого вчителя з метою визначення рівня відповідності реального стану навчально-виховного процесу вимогам державного стандарту.

Ефективність проведення внутрішкільного контролю підвищується, якщо враховуються вимоги систематичності, об’єктивності, дієвості, компетенції, гуманізації й індивідуалізації.

Змістом внутрішкільного контролю є цілісний педагогічний процес. Тому він повинен бути спрямований на виконання освітніх програм і державних освітніх стандартів, якість знань, умінь і навичок учнів, рівень вихованості їх, стан викладання навчальних дисциплін тощо.

Виділяють два види контролю:

Тематичний контроль спрямований на поглиблене вивчення якого-небудь конкретного питання в системі діяльності педагогічного колективу, групи вчителів або окремого вчителя.

Фронтальний контроль спрямований на всебічне вивчення діяльності педагогічного колективу, методичного об’єднання або окремого вчителя.

У практиці роботи школи використовуються такі форми контролю: персональний, класно узагальнюючий, комплексно-узагальнюючий.

Персональний контроль здійснюється за діяльністю окремого вчителя, класного керівника, вихователя.

Класно-узагальнюючий контроль спрямований на вивчення факторів, що впливають на формування класного колективу. Перевіряється система роботи вчителів, які працюють в одному класі: як ведеться робота з розвитку пізнавальних інтересів і потреб учнів, індивідуалізації і диференціації навчання, організації навчально-пізнавальної, трудової, художньо-естетичної та інших видів діяльності, яка динаміка успішності, вихованості і т.д.

Предметно-узагальнюючий контроль застосовується у випадках, коли вивчається стан і якість викладання окремого предмета в одному класі або в паралелі класів чи в цілому в школі.

Основні методи внутрішньо шкільного контролю:

- спостереження (відвідування уроків, позакласних заходів з наступним обговоренням);

- перевірка документації (класних журналів, щоденників учнів, планів уроків, особових справ учнів тощо);

- опитування (усне, письмове);

- тестування тощо.

Питання 65

Роль вчительства Миколаївщини у розвитку національної школи

Сучасний етап розвитку України, який характеризується її інтеграцією в світовий простір, потребує створення нової системи освіти, спрямованої на формування освіченої, творчої особистості. Освіта визначається як стратегічна основа розвитку особистості. Пріоритетним напрямом державної політики в розвитку освіти є її особистісна орієнтація.

В центрі всіх змін в освіті завжди стоїть педагог. специфіка педагогічної діяльності полягає в тому, що у процесі її реалізації відбувається комплексний вплив педагога на учня таким чином, щоб забезпечити ефективне навчання, виховання і розвиток нової особистості, створити оптимальне соціальне середовище як проміжну модель стосунків зі світом в цілому, допомогти дитині спрогнозувати свій подальший життєвий шлях.

Школи Миколаївщини за роки свого існування нагромадили багатий педагогічний досвід – джерело розвитку педагогічної науки, підґрунтя зростання професіоналізму, майстерності вчителів-практиків. Новаторський педагогічний досвід учителів Миколаївщини його постійне оновлення зумовлене змінами парадигм освіти, концепцій навчання й виховання, форм і методів практичної діяльності педагогів. Педагогічний досвід знаходить своє втілення в технологіях навчально-виховного процесу.

Головний напрямок роботи вчителів Миколаївщини – реалізація завдань Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, а саме організація особистісно орієнтованого навчання – такого навчання, у якому особистість учня є у центрі уваги педагога, у якому провідна діяльність учіння, а не навчання. Школи працюють над проблемою формування життєвих компетентностей учнів, використання інноваційних технологій навчання.

Пошуковий стиль роботи притаманний педагогічним колективам СЗОШ №6, 15, 38, 42, 53, гімназіям №1, 2, 4, ліцею “Педагог” м. Миколаєва, СЗОШ №5 м. Первомайська, СЗОШ №4 м. Нового Буга, гімназії №2 м. Вознесенська та ін. У цих навчальних закладах широко застосовуються розвивальне навчання, групова навчальна діяльність, програма “Крок за кроком”, технології УДО, створення ситуації успіху, метод проектів, інтерактивні методи навчання та ін. Вчителі цих шкіл (Дитятьєва Л.І., Драч Н.В., Душенко В.О., Алімова С.В.) проводять науково-дослідну роботу, запроваджують освітні технології.

На Миколаївщині є багато педагогів, чий досвід навчально-виховної роботи може бути охарактеризований як передовий педагогічний. Особливо яскраво він проявився у конкурсі “Вчитель року”. Конкурс дозволив виявити на регіональному і державному рівні багато талановитих і результативно працюючих вчителів Миколаївщини. Переможцями Всеукраїнського конкурсу “Вчитель року” у свій час були вчителі з Миколаєва В.І. Шуляр, В.О. Душенко, О.І. Петренко.

Питання 66

Болонський процес як крок до євроінтеграції вищої освіти України

Процес європейської інтеграції дедалі помітніше впливає на всі сфери життя держави, не оминув він і освіти. Україна чітко визначила орієнтири на входження в освітній та науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності у контексті європейських вимог.

Європейський вибір у розвитку України зумовлений історичними, економічними та соціальними чинниками.. Його суть полягає у виборі шляху розвитку в напрямку європейської цивілізаційної моделі, що дає можливість досягти прогресу в усіх сферах життєдіяльності суспільства і держави. Європейський вибір України – це одночасно і рух до стандартів демократії, інформаційного суспільства, соціально орієнтованого ринкового господарства.

Оскільки процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, базове значення у них повинна відігравати освіта. Сфера освіти та навчання ще донедавна на рівні Україна – ЄС не розвивалася, а залишалася в полі зору місцевих, регіональних та національних ініціатив. У листопаді 2002 р. Україна подала пропозиції ЄС щодо подальшого розвитку співробітництва у цьому напрямку для розгляду в рамках відповідного підкомітету.

Україна та Євросоюз співпрацюють з метою підвищення рівня загальної освіти та професійної кваліфікації в Україні, що передбачає:

- удосконалення системи вищої освіти та системи підготовки в Україні згідно з сучасними вимогами;

- співробітництво між навчальними закладами, фірмами;

- мобільність для вчителів, випускників, молодих учених і дослідників;

• навчання мова країн ЄС;

• підготовку журналісті та викладачів.

Розвиток транскордонного співробітництва та розширення міждержавних стосунків з країнами-учасниками ЄС та країнами-кандидатами на вступ до ЄС сприятиме підвищенню ефективної реалізації ними практичних завдань щодо впровадження європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, поширенню власних освітніх здобутків у Європейському Союзі, а також зростанню в Україні європейської культурної ідентичності та інтеграції до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього і науково-технічного середовища.

Процес європейської інтеграції дедалі помітніше впливає на всі сфери життя держави, не оминув він і вищої освіти. У 1997 р. під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, які існують у системі вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни, в тому числі і Україна. Згодом ці країни сформулювали принципи Болонської декларації, які в повному обсязі мають бути впроваджені у 2010 році.

Починаючи з 1998 року, європейське освітнє співтовариство активно консолідується задля реалізації освітньої концепції Болонського процесу: формування на перспективу загальноєвропейської системи вищої освіти, названою Зоною європейської вищої совіти, яка ґрунтується на спільності фундаментальних принципів її функціонування. Численні різнорівневі зустрічі, робочі наради, конференції країн-учасниць Болонського процесу дозволили сформулювати ключові позиції щодо створення єдиного Європейського освітнього і наукового простору:

1. Введення двоциклового навчання. Запропоновано ввести два цикли навчання: здобуття академічного ступеня (від 3-ох до 4-ох років) і отримання упродовж другого циклу ступеня магістра або докторського ступеня.

2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити в усіх національних системах освіти технологію обліку навчальної роботи у кредитах. За основу рекомендується прийняти EСТS (європейська система пере зарахування кредитів (залікових одиниць трудомісткості)), концепції “навчання впродовж життя”.

3. Контроль якості освіти. Передбачається створення акредитацій них агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка визначатиметься не тривалістю або змістом навчання, а тими знаннями, уміннями і навичками, що отримали випускники.

4. Розширення мобільності. Виконання попередніх пунктів сприятиме істотному розвиткові мобільності студентів.

5. Забезпечення працевлаштування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання і уміння випускників мають знаходити практичне застосування.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із пріоритетів у рамках Болонського процесу має бути залучення в Європу якнайбільшої кількості студентів з інших регіонів світу.

7. Важливість соціального аспекту Болонського процесу. Збільшення конкурентоспроможності повинно відповідати меті покращення соціальних характеристик загальноєвропейського простору вищої осві