Питання 16

Система дидактичних принципів: науковості, систематичності, послідовності, доступності

Історія дидактики характеризується наполегливим прагненням дослідників виявити загальні принципи навчання і на їх підставі сформулювати найважливіші вимоги, дотримуючись яких вчителі могли б досягти високих і міцних результатів в навчанні школярів. Становлення теоретичних основ дидактики, визначення сутності дидактичних категорій принципів, правил проходило в завзятій боротьбі поглядів.

В сучасній дидактиці склалося положення, що принципи навчання історично конкретні і відображають суспільні потреби. Під впливом соціального прогресу і наукових досліджень, накопичення досвіду роботи вчителів вони видозмінюються, удосконалюються. Сучасні принципи обумовлюють вимоги до всіх компонентів навчального процесу – цілям і завданням, стимулюванню, плануванню і аналізу досягнутих результатів. Принципи навчання виступають в органічній єдності, створюючи деяку концепцію дидактичного процесу, яку можна зобразити як систему, компонентами якої вони є.

Аналіз підручників з педагогіки, виданих за останні п’ятнадцять років, показує, що загальна кількість назв принципів сягає за тридцять, але в кожній праці йдеться здебільшого про 6 – 7 з них. Це означає, по-перше, що принципи навчання не є догматом теорії навчання, вони можуть оновлюватися, уточнюватися, доповнюватися під впливом досягнень педагогічної науки. А по-друге, серед них з певною ознакою можна виділити кілька найважливіших регуляторів навчання.

Простежимо вплив загального розвитку теорії навчання на визначення ролі тих чи інших принципів.

Так, Я.А. Коменський основою теорії навчання вважав принцип природовідповідності навчання, а всі останні принципи навчання виступали в нього в тій послідовності, яка погодиться з принципом природовідповідності. Інакше розглядав їх Ф.А. Дістервег. Він розглядав їх як вимоги до змісту навчання, вчителів, учнів.

К.Д. Ушинський визначав необхідні умови доброго навчання: своєчасність, поступовість, органічність, постійність, міцність засвоєння, ясність, правильність тощо. До дидактичних принципів він також відносив:

1) свідомість і активність навчання; 2) наочність; 3) послідовність; 4) міцність.

В сучасній дидактиці вагомий внесок в розробку принципів навчання внесли І.Я. Лернер, М.М. Скаткін – вони визначили групу принципів формування змісту загальної середньої освіти: відповідність змісту вимогам розвитку суспільства, єдність змістового і процесуального компонентів навчання.

У 80-х роках ХХ століття актуалізувалися питання розвитку активності та само активності учнів. У дидактиці цього часу відомі спроби виділити провідний принцип навчання. Наприклад, Г.І. Щукіна, Т.І. Шамова, які тривалий час досліджували сутність і шляхи активізації учіння, вважали визначальним для всіх ланок освіти принцип активізації пізнавальної діяльності учнів.

Академік Ю.К. Бабанський, творець теорії оптимізації навчально-виховного процесу, запропонував п’ять груп, залежно від сфер їхнього впливу: мета, зміст, форма, методи, аналіз результатів.

Відомий польський дидакт Ч. Купісевич у своїх працях характеризує лише сім традиційних принципів: наочності, доступності, свідомості й активності, систематичності, міцності, оперативності знань, зв’язку теорії з практикою

Українські дидакти А.М. Алексюк і В.І. Помагайба виділяють десять принципів. Порівняно з іншими авторами, вони називають нові принципи – ґрунтовності, емоційності, принцип індивідуальності, якому переважно надається статус самостійного.

Багаточисленні спроби розробити систему дидактичних принципів є в працях дослідників нового часу. Відповідно до логіки навчального процесу (мета, зміст, спосіб організації) О.Я Савченко виділяє такі принципи навчання:

1. Принцип всебічного розвитку особистості.

2. Принцип природовідповідності.

3. Принцип науковості і доступності.

4. Принцип систематичності і послідовності.

5. Принцип взаємозв’язку навчання і розвитку.

6. Принцип мотиваційного забезпечення уроку.

7. Принцип співробітництва.

8. Принцип індивідуалізації і диференціації.

9. Принцип наочності.

10. Принцип міцності і дієвості результатів навчання.

Ми з вами розглянемо загальнопризнані принципи навчання: свідомості і активності, наочності, систематичності і послідовності, міцності, науковості, доступності, зв’язку теорії з практикою.