Принцип доступності

Принцип доступності навчання інколи називають принципом наростаючої складності. Щодо реалізації його Я.А. Коменський сформулював кілька правил: у навчанні треба йти від близького до далекого, від простого до складного, від відомого до невідомого. Для досягнення доступності важливо враховувати пізнавальні можливості дітей, рівень їх попередньої підготовки.

Здійснення доступності навчання зв’язано з врахуванням індивідуальних можливостей учнів. наприклад, учні зі слабкою пам’яттю потребують спонукання до більш часткового відтворення знань, до повторення пройденого матеріалу. Доступність не означає навмисного полегшення навчання. Плідна навчальна робота не може проходити без високої розумової напруженості учнів, без прагнення до перемагання труднощів. К.Д. Ушинський писав, що мріяти легко і приємно, а мислити, міркувати – важко. Педагог попереджав про небезпеку легкої або як він називав “потешающей” педагогіки, яка руйнує характер людини у самому зародженні, говорив, що навчання повинно вимагати від учнів уміння серйозно трудитися. Надзвичайно легке навчання, яке не вимагає від учнів розумової напруги, гальмує їх просування уперед, викликає в них втрату інтересу до навчання.

З іншого боку, непосильні труднощі в навчальній роботі можуть привести до розчарування, втрати впевненості у своїх силах.

Принцип зв’язку навчання з життям

Полягає у використанні на уроках життєвого досвіду учнів, розкритті практичної значимості знань, застосуванні їх у практичній діяльності; в участі школярів у громадському житті. Відповідно до нього, наукові положення в навчально-виховному процесі повинні підтверджуватися конкретною педагогічною практикою.

Питання 17

Характеристика принципів наочності, свідомості та активності, забезпечення міцності знань, умінь і навичок

Принцип наочності навчання уперше обґрунтував Я.А. Коменський, висунувши вимогу навчати людей пізнавати самі речі, а не тільки чужі свідчення про них. У “Великий дидактиці” він обґрунтував “золоте правило” навчання: ”Все, что только можно представлять для восприятия чувствами, а именно: видимое – для восприятия зрением, слышимое – слухом, запахи – обонянием, подлежащее вкусу – вкусом, доступное осязанию – путем осязания”. Учений закликав до того, щоб люди привчалися брати свої знання, наскільки це можливо, не з книжок, а від неба і землі, від дубів і буків. Ці ідеї були реалізовані ним у підручнику “Світ чуттєвих речей у малюнках”.

Виняткову роль наочності не раз підкреслював К.Д. Ушинський: “Дитя мислить формами, фарбами, звуками, відчуттями взагалі”, тому навчання має “будуватися не на абстрактних уявленнях про слова, а на конкретних образах безпосереднього сприймання дитини”.

Наочність підвищує інтерес учнів до знань і робить процес навчання більш легким. Багато важких теоретичних положень при вмілому використанні наочності стають доступними і зрозумілими для учнів. З цього приводу К.Д. Ушинський говорив: “Вчити дитину будь-яким невідомим їй словам, і вона буде довго і даремно мучитися над ними; але зв’яжіть з малюнками двадцять таких слів і дитина засвоїть їх швидко... Спробуйте одну і ту ж подію розповісти двом дітям однаково здібним: одному за допомогою малюнків, іншому – без малюнків, і ви оцінити все значення наочності для дітей”.

У сучасній школі принцип наочності також зберігає своє важливе значення, оскільки забезпечує чуттєву основу сприймання, запобігає формальному засвоєнню невідомих явищ і понять, є економним засобом передачі значного обсягу інформації. У випадках, коли живе спостереження неможливе, використовується їх зображення у різних формах (малюнках, схемах, символах, макетах тощо).

Використання наочності потрібно підпорядковувати конкретній меті, розвитку самостійності й активності учнів з урахуванням їх вікових особливостей. Вона має бути змістовною, естетично оформленою, відповідати психологічним законам сприймання, не повинна містити нічого зайвого і не викликати додаткових асоціацій.

Принцип міцності знань

Принцип міцності і дієвості результатів навчання має виняткове значення, адже вони фундамент освіти людини. Без міцно сформованих умінь і навичок з будь якого предмета подальше навчання якщо й можливе, то пов’язане з великими труднощами і для самих учнів і для вчителів.

К.Д Ушинський говорив, що вчителі звикають дуже багато “насипати в голови учнів”, мало турбуючись про те, що з “насипаного залишилось. Якщо учні забувають менш, ніж вчать, то в голові щось залишається, якщо ж вони забувають стільки, скільки вчать, тоді “збитки з прибутком збігаються, а в касі нічого не залишається, крім все забувати швидко і нічого не засвоювати міцно”.

Основні шляхи досягнення міцності знань: формування позитивних мотивів навчання, диференціація вимог до рівня запам’ятовування того чи іншого матеріалу залежно від його значення, спонукання до логічного смислового опрацювання і інформації, раціональне повторення. Знання міцніше, коли діти активно сприймають матеріал, самостійно його засвоюють у різноманітних вправах. Дуже сприяють цьому і опора на образні уявлення і стимулювання інтелектуальних почуттів. Те, що захопило, схвилювало, як правило, краще запам’ятовується.

Ефективним є своєчасне використання пам’яток, таблиць, інструкцій, зорових опор, які допомагають учням поступово, без перевантаження запам’ятовувати нові способи дії.