Питання 9

Учитель у сучасній школі. Структура педагогічної діяльності.

Особистість, яка організує і організує навчально-виховний процес в школі, це вчитель. Вчитель – це людина, яка має спеціальну підготовку і професійно займається педагогічною діяльністю. Учитель-вихователь продовжує справу батьків у напрямі духовного, інтелектуального розвитку та становлення особистості. Без праці вчителів зупинився б розвиток суспільства. В.О. Сухомлинський, звертаючись до вчителів, писав: «У наших руках найбільша з усіх цінностей світу – Людина. Ми творимо Людину, як скульптур творив свою статую з безформного шматка мармуру: десь у глибині цієї мертвої брили лежать прекрасні риси, які потрібно добути, очистити від усього зайвого».

Головна функція вчителя – управління процесами навчання, виховання, розвитку, формування. Управління, як основна педагогічна функція розпадається на конкретні педагогічні дії: постановка мети, діагностування, прогнозування (передбачення результатів своєї діяльності), проектування, планування.

Вимоги до вчителя – це система професійних якостей, які визначають успішність педагогічної діяльності і вимоги як до особистості. Вимоги як до професіонала: педагогічні здібності (організаторські, дидактичні, комунікативні, дослідницькі, науково-пізнавальні). Педагогічні здібності (талант, покликання, задатки) вважаються важливою передумовою успішного оволодіння педагогічною професією. Важливими професіональними якостями педагога є працездатність, дисциплінованість, відповідальність, організованість, наполегливість, підвищення свого професійного рівня.

Вимоги, як до особистості: любов до дітей, почуття національної самосвідомості, гідності, дисциплінованість, відповідальність, чесність, справедливість, доброта, повага, чуйність, емпатійність, гуманне ставлення до людей, тактовність та ін.

Структура педагогічної діяльності вчителя.

В структурі педагогічної діяльності вчителя виділяють: діагностичну, орієнтаційно-прогностичну, конструктивно-проектувальну, організаторську, інформаційно-пояснювальну, комунікативно-стимулюючу, аналітико-оцінну, творчо-дослідницьку види діяльності.

Діагностична діяльність спрямована на вивчення здібностей, виявлення рівнів моральної, розумової, фізичної, естетичної вихованості учнів.

Орієнтаційно-прогностична діяльність спрямована на забезпечення учнів знаннями, розвиток їхніх здібностей, можливостей, рівня засвоєння навчального матеріалу. Цей вид діяльності дає вчителю можливість вибору оптимальних форм і методів навчання і виховання учнів.

Конструктивно-проектувальна діяльність проводиться з огляду на наявні умови навчання і виховання учнів, їхні інтереси й потреби; власний досвід і майстерність. Учитель підбирає конкретні педагогічні завдання, планує індивідуальну роботу з учнями.

Організаторська діяльність пов’язана із залученням учнів до наміченої роботи. Для цього вчитель повинен уміти визначати конкретні завдання, зацікавити учнів запланованою роботою.

В інформаційно-пояснювальній діяльностіучитель виступає головним джерелом наукової, світоглядної й морально-естетичної інформації.

Комунікативно-стимулююча діяльність пов’язана з тим впливом, який педагог чинить на учнів як професіонал і як особистість.

Аналітико-оцінна діяльністьпов’язана з аналізом завершеного навчально-виховного процесу.

Творчо-дослідницька діяльність відбувається у творчому використання загальновідомих педагогічних й методичних ідей і творчого використання маловідомих технологій та методик навчання.

Питання 10

Поняття педагогічної майстерності, її структура та рівні. Майстерність учителя іноземної мови на уроці

Педагогічна майстерність– це досконале, творче використання вчителем професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого є створення оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості вихованця, забезпечення високого рівня інтелектуального розвитку, виховання кращих моральних якостей, духовного збагачення вихованців. Педагогіка потребує від учителя здійснення професійної діяльності на рівні майстерності, оскільки виховує найцінніше у світі – Людину. З цього приводу К.Д. Ушинський писав: «Усяка практична діяльність, що прагне задовольнити вищі моральні і взагалі духовні потреби людини, тобто ті потреби, які належать виключно людині і становлять виключно риси її природи, - все це мистецтво. У цьому розумінні педагогіка буде, звичайно, вищим із мистецтв, бо вона прагне задовольнити найбільшу з потреб людини і людства – їхнє прагнення до вдосконалення у самій природі: не до вираження довершеності на полотні або в мармурі, а до вдосконалення самої природи людини – її душі і тіла, а вічно передуючий ідеал цього мистецтва є довершена людина».

Педагогічна майстерність – це дарована природою якість. Майстерності можна і треба вчитися. «Мистецтво вихователя не є якимось особливим мистецтвом, що вимагає таланту, - зауважував А.С. Макаренко, - але це спеціальність, якої треба навчитися, як треба навчити лікаря його майстерності, як треба навчити музиканта».

Процес становлення педагогічної майстерності вчителя-вихователя включає низку аспектів: морально-духовні цінності, професійні знання, соціально-педагогічні якості, психолого-педагогічні уміння, педагогічна техніка.

Майстерність учителя іноземної мови проявляється в умінні вчити на уроці. Досвідчений педагог намагається, щоб учні засвоїли програмний матеріал саме на уроці, для нього домашнє завдання – це спосіб поглиблення, закріплення, розширення знань. Секрет успіху вчителя-майстра – в умінні керувати діяльністю учнів. Він як би диригує всім процесом набуття знань, спрямовує працю учнів на самі важкі і складні вузли змісту.

Ще один важливий показник майстерності – уміння активізувати учнів, розвивати їх здібності, самостійність, допитливість, заставляє дітей думати на уроці.

Уміння ефективно проводити виховну роботу в процесі навчання, формувати у школярів високу моральність, почуття патріотизму, працьовитості, самостійності – ще один елемент педагогічної майстерності вчителя іноземної мови.

Майстерність – результат тривалої праці вчителя над собою.