Виховуючий характер навчання

Ще дидактами минулого було встановлено, що в процесі навчання відбувається не лише розширення обсягу знань, умінь і навичок учнів, але й формування якостей особистості, що процес навчання нерозривно зв’язаний з вихованням. Я.А. Коменський бачив, наприклад, завдання навчання не лише у тому, щоб дати учням знання, але й у тому, щоб сформувати в них комплекс моральних якостей, таких, як справедливість, впевненість, мужність, наполегливість у праці, привчати дітей до корисної діяльності і виконанню правил поведінки.

Виховання поза процесом навчання не могло би забезпечити підростаючому поколінню можливість засвоєння досвіду людства, наукових закономірностей природи і суспільства. Навчання є засобом підготовки учня до життя і майбутньої діяльності.

Принцип науковості

Дидактичний принцип науковості вимагає, щоб у процесі навчання учні оволодівали науково-вірогідними знаннями, які відповідають сучасному розвитку науки, а також, щоб у процесі навчання учні знайомились з науковими методами дослідження. Цей принцип є відмінною особливістю сучасної педагогіки.

Серйозні труднощі виникають у тому, що науково-технічний прогрес випереджає можливості навчання. Вчені підрахували, що потік наукової інформації збільшується у геометричній прогресії у 2 рази кожні 8 – 10 років. В цих умовах перед шкільним навчанням стоїть завдання озброювати учнів основами строго наукових сучасних знань, показавши їх в історичному розвитку.

Розуміння теоретичних положень – істотна ознака науковості пояснення, який визначає характер мисленнєвої діяльності учня. Наукові знання можуть з різною глибиною відображати дійсність, не перестаючи бути науковими. Тому наукове пояснення можливо на всіх етапах навчання, у будь якому класі.

Наприклад, учитель пояснює тему з природознавства у початковій школі “Птахи” і говорить, що восени птахи відлітають у теплі краї. Чому? “Тому що холодно”, - відповідають учні. Чи наукове це пояснення? – “ Адже відлітають не всі птахи, тільки перелітні.” – “ А чому? Чи тому, що їм холодно? Чому спочатку відлітають ластівки, стрижі, а потім качки, гуси?”

Перше судження вчителя менш глибоко відображає дійсність, ніж друге. У другому судженні даються додаткові ознаки, які поглиблюють розуміння явища. Недостатньо глибоке пояснення може привести до порушення принципу науковості.

Принцип систематичності

Науковість навчання неможлива без системи. Кожна наука має властиву їй логіку.

Принцип систематичності в навчанні уперше був обґрунтований Я.А. Коменським, який у своїй “Великій дидактиці” писав: “Як у природі все зачіплюється одне з одним, так і в навчанні необхідно пов’язувати все одне з одним ...”.

На необхідність системи в навчанні вказували Песталоцці, Ушинський і багато інших представників прогресивної педагогічної науки. Підкреслюючи значення системи знань, Ушинський стверджував: “Тільки система, звичайно, розумна, що виходить із самої суті предметів, дає нам повну владу над нашими знаннями. Голова, наповнена уривчастими, безладними знаннями, схожа на комору, в якій все без ладу і де сам господар нічого не знайде, голова, де є тільки система без знань, схожа на крамницю, в якій на всіх ящиках є надписи, а в ящиках порожньо”.

Систематичність у навчанні вимагає, щоб учні оволодівали науковими знаннями, уміннями і навичками у суворому певному порядку, щоб система з’являлась не тільки зовнішньо, у відповідному розташуванні матеріалу, який вивчається, а створювалась у свідомості учня.

Весь навчальний матеріал взаємопов’язаний, послідовний, немає ніяких дрібниць при вивченні будь якої теми, тому перш ніж приступати до вивчення наступної теми, необхідно добре засвоїти попередню.

Система пояснення на уроці також повинна бути ретельно продумана. Це також дійсний фактор розумового розвитку учня відображає систему знань з перших днів перебування в школі, привчає мислити послідовно і обґрунтовано.