11. Навчання гри на музичних інструментах в днз.

Існує певна класифікація всіх музичних інструментів: вони поділяються на струнні, духові та ударні. Такою класифікацією можна скористуватись і щодо дитячих музичних інструментів, незважаючи на певну її умовність.

Струнні – цитри, домри, балалайки та інші інструменти типу народних. Звуки на них виникають, коли дитина торкається струн пальцями чи медіатором (тонка пластинка з пластмаси)

Духові – флейти, саксофони, кларнети, тріоли. «Мелодії» або звуки виникають, при вдуванні повітря у трубу інструмента, а іноді при вдиханні його з трубки.

Клавішно – язичкові – баяни, акордеони, гармонії. Звук виникає, коли натискають на клавішу.

Ударно – клавішні – іграшкові роялі, піаніно. Звук викликає удар молоточка по металевих пластинках, який виникає, коли натискають клавішу.

Ударні – бубони, кастаньєти, трикутники, тарілки, барабани, металофони, ксилофони. Звук виникає при ударі рукою чи паличкою по тілу інструмента, що має властивість звучати.

При комплектуванні оркестру чи ансамблю слід дотримуватися певної пропорції: бажано, щоб були представлені всі групи інструментів – струнні, духові, ударні, ударно – клавішні, клавішно – язичкові. Однак щодо їхнього кількісного співвідношення слід добиватися, щоб інструментів з ніжним, тихим звучанням (цитри, металофони) було більше, бо вони точніші за своїм строєм і звучніше для гри. Щодо ударної і духової груп, а також акордеонів і тріол, то їх має бути менше. Вони звучать соковито, насичено, досить голосно і можуть заглушати цитри, металофони. До того ж грати на акордеонах і тріолах складніше. Дітей в оркестрі розсаджують так, щоб справа від керівника були інструменти, що звучать низько, а зліва – високо: ударні розміщуються позаду, довільно.

В усіх вікових групах у різних формах відбувається спілкування з музичними інструментами. Якщо наймолодші користуються в основному музичними іграшками, то в старших групах діти ознайомлюються з різноманітними інструментами і поступово набувають навичок гри на них. Діти повинні знати: назви інструментів: характер звучання інструментів; правила користування інструментами та зберігання їх; прийоми гри на них; розташування високих і низьких звуків на різних інструментах; назви нот і їхнє місце на пластинках металофонів і клавішах інших інструментів. Діти повинні навчитися: володіти найпростішими прийомами гри на різних інструментах; правильно витрачати дихання, граючи на тріолах, кларнетах, дудочках; знаходити зручну аплікатуру, граючи на акордеоні, баяні, піаніно: приглушувати звучання тарілок, трикутників; правильно тримати руки, граючи на бубоні, барабані, струшуючи кастаньєтами, мара касами: грати в ансамблі, дотримуючись загальної динаміки, темпу; своєчасно вступати в гру і закінчувати її; користуватися елементарними динамічними відтінками; грати індивідуально найпростіші пісеньки, поспівки; привчатися підбирати на слух добре знайомі пісеньки, жартівливі співанки, лічилки, імпровізувати ритмічні і мелодійні поспівки.

У методиці навчання гри на інструментах важливо встановити послідовність виконання різних музичних завдань. Важлива наступність у колективній та індивідуальній роботі: на загальних заняттях і в самостійній грі, святкових виступах і під час розваг.

Доцільно ознайомивши дітей на загальних заняттях із зовнішнім виглядом, припустимо, цтїитри, з основними прийомами гри на ній, розучивши на кількох заняттях 2-3 поспівки, далі передати інструмент у групу. Там під час гри діти вже з власної ініціативи продовжують ознайомлюватися з інструментом, вихователь допомагає їм. Тим часом на загальних заняттях відбувається ознайомлення з іншим інструментом. Поступово діти ознайомлюються з інструментами, що мають звукоряди діатонічні чи хроматичні: металофонами, тріолами, акордеонами, цитрами. Ударна група вимагає меншої затрати часу на ознайомлення з нею.

Прийоми гри залежать від конструкцій кожного інструмента. Насамперед треба встановити правильну початкову позу і положення інструмента відносно дитини. Металофони, цитри найкраще покласти на невеликі підставки на рівні колін того, хто грає. Якщо підставок немає, інструменти можна покласти на коліна. Духові інструменти (до початку гри) також кладуть на коліна. Барабан і бубон тримають на рівні пояса. Дуже важливо навчити правильних прийомів видобування звуків. Граючи на металофоні, молоточок слід тримати так, щоб він лежав на середній частині другого пальця, а великий палець щоб притримував його зверху. Бити треба по середині пластинки і основне – вдарити легко. Кисть при цьому має бути розслабленою.

На початку навчання методичні прийоми керівника спрямовуються, природно, до того, щоб викликати у дитини інтерес до нового для неї виду занять. У характері звучання кожного музичного інструмента можна знайти аналогію з якимось явищем природи – голосами птахів, тварин, мовою людини. На цьому початковому етапі корисно також готувати дітей до координованих спільних дій, розвивати таке важливе для гри в оркестрі відчуття ансамблю. З цією метою організовуються своєрідні ритмічні оркестри. Діти плещуть в долоні, притупують ногою, постукують дерев’яними паличками. І тут прийоми звукоутворення можуть бути різними. Так, якщо вдарять одну об одну долонями з напівзігнутими пальцями, то звук виходить глухуватий; якщо ж ударяти «плоскими» долонями, як у «тарілки», то звук чіткий і дзвінкий.

Корисно привчати дітей , щоб вони сприймали і виразно виконували ритмічні речитативні інтонації голосу. На початку можна показати виразність їх на простих ритмічних примовках, мовних інтонаціях, речитативі.

Дальше навчання проводиться в такій послідовності: спочатку освоюється гра на одному інструменті, потім на другому і т.д. При цьому збільшується обсяг навичок виконання: спочатку ритмічних малюнків, потім мелодії, побудованих на вузьких інтервалах, і нарешті, мелодій, що включають в себе значні відрізки звукоряду та ширші інтервали.

Розучуючи мелодію нескладних п’єс, пісень, по співок, діти повинні подолати дві складності: відтворити ритмічний малюнок і мелодичну лінію. Спочатку, коли освоюються прийоми правильного звукоутворення, педагог пропонує дітям легше завдання – відтворення ритму, розучування ритмічних по співок. Дітям пропонують на металофоні відрахувати шосту пластинку (від початку) – «це нота ля», а тоді зіграти ритмічний малюнок – пісеньку «Небо синє». Педагог акомпанує на фортепіано. Повторне виконання супроводжується колективним співом. На наступних музичних заняттях проводиться індивідуальне опитування: діти виконують цю пісеньку на різних звуках (пластинках), їм називають ноти (їхнє розташування на пластинках діти знають): При цьому треба пам’ятати, що діти можуть й акомпанувати собі на металофоні лише добре вивчену пісню. Розучивши кілька ритмічних по співок, можна перейти до виконання такого завдання – спочатку вчити поспівки, які складаються з близьких інтервалів, а потім з ширших. Методика розучування залишається та ж сама.