4. Форми організації музичної діяльності дошкільників, сучасні підходи, їх характеристика.

Відносяться:

Теорія і практика дошкільної педагогіки визначає такі форми організації музичної діяльності: заняття, використання музики на святах і під час розваг, в ігровій, самостійній та іншій діяльності.

1) Музичні заняття - основна форма організації дітей в яких здійснюється навчання дітей, розвиток здібностей, виховання особистих якостей, формування основ музичної і загальної культури. На заняттях іде активна діяльність педагога і дітей. Головна мета - викликати інтерес до музики і до музичної діяльності. Програма включає розділи слухання, співи, музично - ритмічні рухи, гра на музичних інструментах. Завдання ускладнюються відповідно до віку - послідовність у музичному вихованні. Це безперечно найефективніша форма організації дитячої музичної діяльності. Музичні здібності дитини дошкільного віку виявляються в спільній діяльності з дорослими та іншими дітьми. Педагог правильним підходом, послідовністю методичних прийомів впливає на індивідуальний розвиток кожного безпосередньо через увесь дитячий колектив. При цьому використовується позитивний приклад однолітків, що допомагає слабшому швидше перебороти труднощі. Заняття проводяться за програмою планомірно з усіх видів музичної діяльності. Педагог розподіляє матеріал на кілька занять, організовуючи кожне з них так, що воно є і самостійним і водночас ланкою цілісного педагогічного процесу. Кожне заняття має пов’язуватися з попереднім і наступним. Можна накреслити орієнтовну схему організації навчального процесу: ознайомлення з новим матеріалом, розучування частково засвоєного, закріплення здобутих знань. Відбувається різноманітна зміна діяльності: діти співають, граються, слухають музику. Це створює певні труднощі для педагога, бо він, повинен уміло переключати увагу дітей, настроювати їх на інші переживання в зв’язку із зміною характеру музики. Разом з тим поєднання завдань різного емоційного і фізичного навантаження водночас допомагає керівникові динамічно і різноманітно вести навчання. Організація занять визначається віковими особливостями дітей і відбивається на взаєминах дорослого й дитини, які весь час змінюються. Планомірно ускладнюючи завдання, варіюючи методичні прийоми, педагог організовує заняття так, щоб уже в старшій групі діти навчалися діяти активніше, самостійніше. Враховуючи завдання, що виникають у ході роботи, педагог може застосувати форму індивідуальних занять. Іноді дитина після довгої відсутності губиться, не розуміє, як поводитись в той чи іншій ситуації, виключається із загального колективного ритму дії. В такому випадку доцільні короткочасні (2-3хвилини) індивідуальні заняття, які проводяться після спільного. Педагог з’ясовує причину відставання дитини, пояснює і показує той чи інший прийом у співі, русі, тренує дитину для виконання певного завдання. Варто попрацювати з відстаючими 3-4 рази і вони уже із задоволенням починають активно діяти в колективі. Та педагог і далі не перестає стежити за ним і в міру потреби знову залучає на якийсь час до індивідуального заняття. Можна вдаватися і до занять з невеличкою групою, коли треба допомогти дітям оволодіти тим чи іншим прийомом гри на музичних інструментах, розучити якийсь твір для майбутнього його виконання на святі «по секрету» від інших. Заняття невеликими групами та індивідуальні мають епізодичний характер, проводяться в міру потреби, коли є відповідні умови.

2) Музика у повсякденному житті (слухання музичних платівок, самостійне музиціювання; вправи, ігри, ранкова гімнастика під музику + різні види розваг (тематичні, бесіди, концерти, театральні постанови і спектаклі; хороводи + ранки). Наприклад: розваги присвячені творчості композитора,вечори гумору, ігри-драматизації. Розваги і свята готуються заздалегідь. Пишеться сценарій, проводиться здебільшого у ІІ половину дня.

3) Музичне виховання в сім’ї ( слухання музики, навчання гри на музичному інструменті, самостійне музиціювання).

Всі види доповнюють один одного і збагачують процес музичної діяльності і виховання.