12. Методи і прийоми навчання дошкільників співам.

В методиці навчання співу важлива попередня підготовка вихователя. Він аналізує пісню, вивчає її художні особливості, обмірковує прийоми розучування та послідовність завдань. Процес розучування має два етапи:

1) попереднє ознайомлення дітей з піснею.

2) розучування пісні, коли проводиться основна робота з навчання співочих навичок.

Слід пам’ятати, що вивчивши пісню її слід кілька разів повторити, закріпити її виразне виконання. І основне уміти самостійно застосувати її в практиці. Розучування пісні здійснюється за допомогою таких прийомів:

Прийоми розучування пісні:

1) Виразне виконання пісні.

2) показ окремих співочих елементів.

3) словесні настанови.

Немале значення має міміка, виразна артикуляція та елементарний диригентський жест педагога. Цими загальними прийомами завжди допомагають майстерність та вміння кожного вихователя. Перше знайомство з піснею ми спираємось на яскраве, виразне виконання, щоб заохотити дітей і захопити їх. Перше виконання завжди вимагає зосередженої уваги слухачів. Іноді педагогові допомагає слово про пісню – це може бути невеличка цитата з тексту чи уривок з якогось вірша, які підкреслюють основний зміст пісні.

Розучування пісні оволодівають співочими навичками – це наступний най триваліший період. Пісні бувають різні за ступенем складності – одні засвоюються легко і швидко через повторення, інші- поступово внаслідок вправ, які допомагають подолати мелодичний зворот. Доцільність звертання до тих чи інших прийомів диктується особливостями кожної пісні.У цьому процесі співочими навичками (правильному звукоутворенню, різноманітному використанню дихання, чіткій дикції, чистоті інтонації, злитості співу) відповідають свої прийоми. У роботі над звукоутворенням треба вчити дітей співати природно , легко, дзвінко й співуче, тобто тягнути звук. Наспівність досягається за рахунок протяжного співання голосних звуків. Щоб допомогти оволодіти навичкою легкого, рухливого співу, можна використати показ, ігровий прийом (пограємо на дудочці: ду-ду-ду). Таким чином у дітей (особливо старших розвивається вміння довільно змінювати характер звучання. В роботі над звукоутворенням важливо закріплювати і розвивати співочий діапазон дітей. Спочатку перевіряється обсяг голосу кожної дитини, з’ясовується, кому з дітей важко співати, а тоді продумують різноманітні прийом, наприклад правильно розсаджувати дітей: тих, що мають обмежений діапазон голосу і неправильно співають садять у першому ряду. Тоді педагог має можливість стежити за ними і вчасно прийти на допомогу. Крім того, ті що сидять попереду, чують як співають інші діти.

Навчити дітей дикції педагог насамперед привертає увагу до виразних інтонацій у відповідності з музичним. Діти розуміючи виразність цих відтінків, природно відтворюють потрібну інтонацію, вчити невеличкі співаночки на розвиток дикції.

Стрій – (правильність і чистота мелодичної інтонації) – одне з найважливіших хорових співочих умінь. Усі прийоми мають підкреслювати взаємозв’язок нефальшивого співу і активної діяльності слуху, розвивати у дітей слухову увагу, слуховий самоконтроль. У процесі навчання дітей мол. групи широко використовується ігрові прийоми в зв’язку з руховими реакціями малят, іграшки систематичний показ педагога. Розучуючи поспівку «Півник», педагог вибирає «Ваню» (який спить, поки діти співають) і «Півника» (коли закінчується пісні він кричить: «Ку-ку-рі-ку і будить «Ваню»). Іноді ігрові прийоми пов’язані із вказівкою педагога, які допомагають виховувати співочі навички. В тій же пісні «Півник» дітям пропонують викликати півника і лагідно , протяжно проспівати останній склад. Широко використовуються іграшки , особливо під час розучування пісень, де цьому сприяє літературний текст. Дітям весело і цікаво виконувати пісеньку про зайчика, що сидить перед ними, про мишку, півника. Вони задоволено розмахують прапорцями чи видзвонюють брязкальцями позначаючи таким чином музичний вступ чи кінцівку пісні. В усіх вікових групах потрібен індивідуальний підхід до дітей. Слід перевіряти співочі можливості дітей кілька разів на рік. З цією метою на заняттях використовують різні прийоми: кожній дитині пропонують проспівати куплет пісні: одна дитина виконує заспів, друга – приспів, усі співають по черзі по одній музичній фразі. Для перевірки береться тільки добре знайома і легка пісня. З дітьми, що мають обмежений діапазон (2-3 звуки), а також з тими, що співають неправильно, треба займатися індивідуально, а на заняттях допомагати їм, пропонуючи співати тільки приспів. Методика навчання співу повинна сприяти розвиткові в дитини самостійної діяльності: вибирати потрібну інтонацію у пісні, вчасно починати співати після музичного вступу, вміти виконувати пісню без супроводу. Навчити співати без супроводу дуже важко, але особливо важливо. Розучуючи пісні найкраще пропонувати дітям спочатку співати у супроводі фортепіано, потім без нього, але з допомогою вихователя, і врешті самостійно виконувати пісню без супроводу. Навчаючи дітей співати, пропонують їм невеличкі творчі завдання. Малят 3-4 років можна попросити проспівати свою колискову. Дитині тримати на колінах ляльку і співає (по-своєму «льолі-льолі, а тоді танцює, підспівуючи ля-ля-ля). В постановці творчих завдань завжди дотримуються певної послідовності: На першому етапі – пропонується така імпровізація: проспівати своє ім’я. Кожна дитина відповідно співає по- своєму. Пропонується також імпровізувати мелодію без слів. Наприклад: пісню-зразок виконується дорослим, потім програється музичний вступ і педагог співає без супроводу. Дитина співає в тій самій тональності на складах ля-ля-ля свою створену мелодію. На другому етапі – дітям пропонують так звані музичні запитання і відповіді. Виконуючи пісні-зразки, звертають увагу на характер запитання й відповіді, яка звучить по різному. На третьому етапі – увага дітей звертається на те, що музика може виражати різні почуття, бути то веселою, то сумною. Методика тут видозмінюється: діти після фортепіанного вступу повинні самостійно скласти (проспівати) мелодію на заданий текст, після чого прослуховується музичне закінчення пісні. Методичні прийоми навчання співу зумовлюються загальними виховними завданнями, особливостями колективного й індивідуального співу дошкільників. Педагогічні прийоми пов’язані з послідовним розучуванням пісень і навчання дітей співочим навичкам у різних вікових групах. Використовуючи різноманітніші вправи, це розвиває слух, голос та координацію їх. Формування пісенної творчості проводиться в тісному зв’язку з навчанням. Комплекс усіх методів і прийомів забезпечує становлення співочої діяльності.