- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Розділ і. Лінійна алгебра
- •Тема 1: Матриці. Різновиди матриць. Операції над матрицями. Матриці та їх різновиди.
- •Операції над матрицями.
- •Завдання для розв’язування.
- •Тема 2: Визначники, правила їх обчислення. Властивості визначників. Обернена матриця. Визначники, правила їх обчислення.
- •Властивості визначників.
- •Завдання для розв’язування.
- •Обернена матриця.
- •Тема 3: Ранг матриці. Знаходження рангу матриці.
- •Методом елементарних перетворень.
- •Завдання для розв’язування.
- •Матричний метод
- •Метод Крамера.
- •Завдання для розв’язування.
- •Дослідження та розв’язування систем лінійних рівнянь з невідомими.
- •Розв’язування систем m лінійних рівнянь з n невідомими методом Жордана-Гаусса.
- •Тема 5: Лінійний векторний простір. Лінійно залежні та лінійно незалежні векторні системи, їх властивості. Базис. Розклад за базисом. Лінійний векторний простір.
- •Лінійно залежні та лінійно незалежні векторні системи, їх властивості.
- •Властивості лз векторних систем.
- •Властивості лнз векторних систем.
- •Зауваження. Розділ іі. Аналітична геометрія
- •Тема 6: Метод координат. Елементи векторної алгебри. Найпростіші задачі аналітичної геометрії.
- •Метод координат.
- •Елементи векторної алгебри.
- •Основні означення.
- •Операції над векторами.
- •Умова колінеарності.
- •Скалярний добуток.
- •3. Вектори і перпендикулярні тоді і тільки тоді, коли їх скалярний добуток дорівнює нулю, тобто
- •Завдання для розв’язування.
- •Найпростіші задачі аналітичної геометрії.
- •Завдання для розв’язування
- •Тема 7: Рівняння лінії. Основне означення аналітичної геометрії. Пряма на площині. Рівняння лінії.
- •Пряма лінія.
- •Дослідження загального рівняння прямої
- •Рівняння прямої, що проходить через дану точку паралельно даному вектору (канонічне рівняння прямої).
- •Рівняння прямої, що проходить через дві задані точки.
- •Рівняння прямої у відрізках на осях.
- •Відстань від точки до прямої.
- •Кутовий коефіцієнт прямої. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом.
- •Взаємне розташування двох прямих. Умова паралельності та перпендикулярності прямих.
- •Тема 8: Перетворення системи координат.
- •Паралельне перенесення
- •2. Поворот координатних осей
- •Тема 9: Криві іі порядку.
- •Характеристична властивість точок еліпса
- •Характеристична властивість точок м(х; у) гіперболи.
- •Рівнобічна гіпербола.
- •Характеристична властивість точок параболи (геометричне означення параболи).
- •Завдання для розв’язування.
- •Тема 10: Застосування методів лінійної алгебри та аналітичної геометрії до розв’язування деяких економічних задач.
- •Розділ ііі. Вступ до аналізу
- •Тема 11: Функції. Основні поняття. Послідовності. Границя послідовності. Властивості границі. Функції. Основні поняття.
- •Послідовності.
- •Властивості границі.
- •Властивості нм
- •Арифметичні теореми для збіжних послідовностей.
- •Теореми порівняння.
- •Розкриття невизначеностей.
- •Неперервність функції.
- •Класифікація точок розриву.
- •Властивості функцій, неперервних на замкненому проміжку.
- •Розділ іу. Диференціальне числення
- •Арифметичні теореми. Похідна складеної, оберненої функції. Таблиця похідних основних елементарних функцій. Логарифмічне диференціювання, похідна неявної функції.
- •Похідна неявної функції, логарифмічне диференціювання.
- •Диференціал. Геометричний сенс, інваріантність форми диференціалу. Похідні та диференціали вищих порядків.
- •Основні властивості диференціала.
- •Критерій монотонності, наслідок. Екстремум функції. Необхідна умова екстремума. Перша достатня умова екстремума. Дослідження функцій на монотонність та екстремуми.
- •Опуклість, угнутість, точки перегину. Друга достатня умова екстремума. Асимптоти. Повне дослідження функції.
- •Тема 16: Застосування методів диференціального числення до розв’язування деяких економічних задач.
- •Практичне заняття №1
- •Практичне заняття №4
- •Практичне заняття №6
- •Практичне заняття №8
- •1. Криві другого порядку, їх класифікація.
- •2. Дослідження кривих (зведення до нормальних рівнянь). Основні параметри кривих та їх схематична побудова.
- •Практичне заняття №8
- •Практичне заняття №11
- •Практичне заняття №13
- •Практичне заняття №14 контрольна робота з техніки диференціювання практичне заняття №15
- •Практичне заняття №16
- •Практичне заняття №17
- •Практичне заняття №18
Тема 8: Перетворення системи координат.
До перетворень системи координат відносяться паралельне перенесення та поворот.
Паралельне перенесення
Нехай на площині задана система координат . Зробимо перенесення координатних осей:,. При цьому початок нової системи координат:.
y |
Розглянемо довільну точку , яка в системімає координати, а в–.
|
Перехід від “старої” до “нової”системи координат:
.
Перехід від “нової” до “старої”системи координат:
.
Приклад.
Рівняння деякої лінії має вигляд . Яким буде рівняння цієї ж лінії після переносу початку координат у точку.
Розв’язування.
2. Поворот координатних осей
Початок координат залишимо на своєму місці, а вісі повернемо на деякий кут .
Перехід від „нових” до „старих” координат точки :
Перехід від „старих” до „нових” координат точки : |
Тема 9: Криві іі порядку.
Розглянемо загальне рівняння ІІ степеня з двома змінними і :
, де . (9.1*)
Завжди можна підібрати кут , на який потрібно зробити поворот системи координаттак, щоб у новій системі рівняння(9.1*) не містило добутку (тобто). Тому далі розглядаємо рівняння
, де . (9.1)
Дослідимо три можливі випадки:
І. Еліптичний: (тобто коефіцієнти приі одного знака).
ІІ. Гіперболічний: (коефіцієнти приі різного знака).
ІІІ. Параболічний: (тільки одна із змінних входить до рівняння у другому степені).
І. Еліптичний випадок (). Виділяючи повні квадрати по обох змінних, рівняння (9.1) зводимо до вигляду:
(9.2)
Продемонструємо цей процес на конкретному прикладі:
а) згрупуємо змінні:
б) винесемо за квадратні дужки коефіцієнти при , :
в) доповнюємо до повних квадратів:
г) розкриємо (лише квадратні) дужки і приведемо до вигляду (9.2):
.
Повернемося до рівняння (9.2). Це рівняння може визначати на площині різні множини точок, тому розглянемо всі можливі випадки:
1. Якщо ,і– одного знака, то діленням обох частин рівняння(9.2) на дістанемо:
або .
Позначимо ,. Тоді рівняння(9.2) набуває вигляду:
–нормальне рівняння еліпса.
Можна показати, що дане рівняння визначає на площині:
а) у випадку – еліпс, витягнутий вздовж осі(див. рис.1):
y
В1 M(x;
y)
a b
А1 А2 a
y0 y=y0 0' F1 F2
b c c
B2
x0
x 0
x=x0 Рис.1
|
Параметри еліпса: центр – ;– велика вісь (або– велика піввісь);– мала вісь (або– мала піввісь);– фокуси, які лежать на великій осі і розташовані на відстанівід центра; ексцентриситет, який визначається як відношення міжфокусної відстанідо великої осіі для еліпса;– вершини еліпса.
Характеристична властивість точок еліпса
Сума відстаней від будь–якої точки еліпса до двох даних точок – фокусів (або сума фокальних радіусів,) є величина стала, яка дорівнює великій осі еліпса, тобто.
Зауваження. Характеристичну властивість точок еліпса можна прийняти за його геометричне означення.
Зазначимо, що у попередньому конкретному прикладі маємо саме такий випадок (;;– одного знака), тому рівняння зводиться до такого нормального рівняння еліпса:
або .
О
y x
= 5
x 0
1 В1
2,8 2,8 y
= –1,5
А1 А2
1 2,6 2,6 0' F1 F2
Рис.2 В2
|
б) у випадку – еліпс, витягнутий вздовж осі.
Наприклад: ;еліпс;
; ;;;
; ;
–нормальне рівняння еліпса (рис.3)
1,4 1,4 1,7 1,7 1 х y 0 х
= –1 F1 F2 Рис.3 |
Параметри: центр ; –мала, а – велика півосі; відстань від центра до фокусів ; ексцентриситет . |
в) у випадку еліпс перетворюється в коло з центромрадіуса.
Наприклад:
y
нормальне рівняння кола. (рис.4) Параметри: центр ; радіус. |
y
= 2
x 0
x
= 4 Рис.4 |
2. Якщо в рівнянні (9.2) і– різних знаків, то немає точок площини, координати яких задовольняли б рівняння. У цьому випадку кажуть, що рівняння визначаєуявний еліпс.
Наприклад: ;еліпс.
; ;
; ;
; .
Дістали рівняння, ліва частина якого набуває при будь–яких тільки невід’ємних значень. Отже, рівняння визначає порожню множину точок –уявний еліпс.
3. Якщо , то рівняння(9.2) набуває вигляду:
,
і визначає єдину точку –вироджений еліпс.
ІІ. Гіперболічний випадок .
Аналогічно еліптичному випадку загальне рівняння (9.1) приводиться до вигляду (9.2):
.
1. Якщо , то, поділивши обидві частини рівняння(9.2) на або (–), дістанемо одне із двох рівнянь:
–нормальні рівняння гіперболи.
Можна показати, що ці рівняння визначають на площині:
а) – гіперболу з дійсною віссю, вершинами і фокусами – на прямій(див. рис.5)
y
M
(x, y)
B1
b
F2 F1 O’ y
= y0
A1 A2 a a
b
B2
x
0 x
= x0
Рис.5 |
Параметри: центр ;– дійсна,– уявна півосі; вершини; фокусизнаходяться на прямійна відстанівід центра; ексцентриситет – відношення міжфокусної відстанідо дійсної осі –, який для гіперболи; асимптоти – прямі (діагоналі так званого „основного прямокутника”), що визначаються рівняннями.
Нагадаємо, що пряма єасимптотою лінії , якщо при прямуванні точки по лініїу нескінченність відстань від цієї точки до асимптотипрямує до нуля.