6. Завдання, ,зміст і методика навчання сюжетно-тематичного ліплення в дошкільному навчальному закладі.

Ліплення – це вид образотворчої діяльності, в якому дитина за допомогою м’яких зображувальних матеріалів (глини, пластиліну, пластику, легомаси, тіста та ін.) створює об’ємні образи повної або часткової тривимірності, що мають висоту, ширину, товщину. Сюжетне ліплення проводиться з дітьми старших груп,хоча підготовча робота розпочинається ще в попередніх групах. Ліпимо ті предмети,яку є не відірвані від землі,а також окремий певний сюжет.

Завдання і зміст розвитку в процесі занять з ліплення: Розвиток емоційного сприймання предметів Пізнання властивостей та зображувальних можливостей матеріалів для ліплення Стимулювання інтересу Стимулювання виявів ігрової та моральної мотивації ліплення Розвиток перцептивних дій, тактильних відчуттів, окоміру, дрібної мускулатури пальців рук, естетичних почуттів, образної пам’яті, уяви Виховання допитливості, зосередженості, самостійності, витримки, охайності Оскільки у дітей середнього дошкільного віку розвивається здатність розуміти взаємозв’язки між предметами, з’являється можливість вводити елементарне сюжетне ліплення. Спочатку воно має характер спільного ліплення педагога з дітьми, коли дорослий виліплює найбільший і найскладніший предмет теми, а діти – менші і простіші («Курка з курчатами»). Далі діти можуть об’єднувати у спільні тематичні композиції індивідуально виліплені предмети («Пташиний двір»). Наприкінці року дітей індивідуально можна зацікавити ліпленням парних сюжетних композицій за казками «Колобок», «Заєць і Їжак». Сюжетне ліплення відкриває для дитини великі можливості діяти самостійно, реалізувати особистий зоровий і художній досвід, приймати власні рішення, розповідати про свої задуми і художній досвід, приймати власні рішення, розповідати про свої задумі і їхню реалізацію. Разом з тим сюжетне ліплення сприяє вдосконаленню якості зображення окремих предметів та оволодінню специфічними засобами художньої виразності в передачі сюжету (взаємодія персонажів композиції, їхнє розміщення на підставці)

7. Завдання, ,зміст і методика навчання дітей дошкільного віку декоративного ліплення в дошкільному навчальному закладі.

Декоративне ліплення збільшує можливості дітей в образотворчості тим, що збагачує зображальні техніки новим оригінальним способом оздоблення предметів, об’ємних форм, окреслює для дитини нові способи для самореалізації в соціумі через виготовлення соціально цінних артефактів дитячої субкультури. Декоративне ліплення як предметна діяльність – це створення дітьми посуду, декоративних пластин – кахлів, прикрас, скульптур за мотивами народних іграшок, виготовлення сувенірів-оберегів. Це виліплення за допомогою стеків, наліплювання , штампів різних предметів.За технологією декоративного ліплення дитина може оздобити предмет орнаментом геометричного та рослинного характеру (як рельєф, барельєф та контррельєф). Дошкільня може наліпити орнамент або прокарбувати його на тлі виробу, наприклад посуду або скульптурної іграшки.Процес декоративного ліплення визначається за двома головними етапами: виготовлення предмета і його декорування. У декоративному ліпленні діти працюють з глиною, пластиліном, воском, тістом.У молодшому – середньому віці діти ліплять простий посуд з нескладним декоруванням, прикраси (намисто), декоративні пластини із глини і кольорового тіста. Діти старшого дошкільного віку виконують більш творчі і витончені роботи. Наприклад, цуценя-кошик, сільничка-качечка, подарункова скринька; оберіги, сувеніри. Перед такими заняттями педагог розглядає разом з дітьми кілька варіантів таких предметів, організує ігри для розвитку творчої уяви і фантазії, пропонує зробити ескіз-малюнок майбутнього виробу і заохочує до втілення задуму, реалізації творчого проекту.З дітьми старшого віку виготовляють декоративні пластини. Таку назву має своєрідна керамічна картинка. Її виконують у техніці барельєфу або заглибленого рельєфу. Педагог пропонує дітям зробити малюнок на папері. Подальші спільні дії супроводжуються обговоренням або конкретною інструкцією: «Папір з малюнком накладаємо на заздалегідь підготовлений пласт глини. Стекою переносимо контур малюнка на глину і вирізуємо. Отримане зображення наліплюємо на други пласт глини». Педагог моделює «ситуацію відкриття», в якій діти самі здогадуються, як можна зробити «картину».