51. Проаналізуйте причини, зміст і результати української державної політики в соціальній сфері.

Сподівання більшості населення України на економічне процвітання, підкріплені оцінками західних експертів, були однією з головних причин голосування за незалежність на референдумі.

Однак, роки незалежності принесли багатьом розчарування. Добробут погіршувався. Екологічні проблеми, незадовільний стан охорони здоров'я і соціальної сфери призвели до скорочення населення у державі.

Соціально-економічна ситуація в Україні значно загострилася після того, як Росія на початку 1992 р. запровадила лібералізацію цін. Це призвело до їх різкого підвищення і напливу грошової маси з Росії та інших держав колишнього СРСР в Україну. Запровадження з 10 серпня 1992 року українських купонів багаторазового використання лише деякою мірою пом'якшило ситуацію.

Стрибок цін на різні товари коливався у межах від 3 до 50 разів. Підвищення заробітної плати, стипендій та пенсій не компенсувало значного зниження життєвого рівня населення. Особливо постраждали від «лібералізації» малозабезпечені верстви.

У таких умовах Україні довелося робити перші реальні кроки до ринкової економіки. Щоб зламати неефективну командно-адміністративну систему господарювання, необхідно було роздержавити економіку, зробити її багатоукладною. Економіка перебуває у стані глибокої кризи. Виступаючи у Верховній Раді України з програмою соціально-економічних реформ, Президент Л. Кучма констатував фактичний провал аграрної політики.

Сільське господарство і досі є найбільш невпорядкованою сферою економіки.

Правда, указ Президента України від 3 грудня 1999 р. «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» був тим стимулом, що прискорив приватизацію землі. Згідно з офіційною статистикою, в Україні фактично не залишилось ні колгоспів, ні колективних сільськогосподарських підприємств (КСП).

Серед причин катастрофічного стану господарського життя спеціалісти називають наступні. Структура виробництва в Україні була підпорядкована імперським інтересам.

Лише третина виробничо-технологічних циклів промисловості брала початок і завершувалась у республіці.

Науково-технічна і технологічна відсталість української важкої промисловості, її величезна енергоємкість призвели до низької конкурентоспроможності продукції. Ресурси нафти, газу, лісу і дешевого вугілля внаслідок інтенсивної експлуатації в часи СРСР майже повністю вичерпались. Негативно позначились на економіці України її повна залежність від кредитно-фінансової політики Росії, збереження «прозорих» кордонів.

Важке економічне становище не дає можливості реалізувати декларовані соціальні програми. Рівень життя основної маси населення продовжує падати, не зменшується заборгованість держави з заробітної плати.

52. Проаналізуйте, як реалізується на практиці основні конституційні права українських громадян

Можна навести такий перелік особистих прав і свобод людини і громадянина, закріплених у відповідних статтях Конституції України:

• рівність перед законом (ст. 24 Конституції України);

• право на життя (ст. 27 Конституції України);

• повага до честі та гідності (ст. 28 Конституції України);

• вільний розвиток особистості (ст. 23 Конст итуції Ук р а ї н и );

• достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України);

• недоторканність особистості (ст. 29 Конституції України);

• свобода (ст. 29 Конституції України);

• недоторканність житла (ст. 30 Конституції України);

• безпека (ст. 32 Конституції України);

• вільне пересування та вибір місця проживання (ст. 33 Конституції України);

• свобода світогляду (ст.ст. 11, 35 Конституції України);

• право на правову допомогу (ст.ст. 29, 59 Конституції України);

• захист своїх та чужих трудових прав та свобод (ст. 44 Конституції України);

• право на захист свого та інших людей життя і здоров’я від протиправних посягань (ст. 27 Конституції України);

• охорона законом особистого та сімейного життя (ст. 32 Конституції України);

• вільний вступ до шлюбу (ст. 51 Конституції України);

• таємниця листування, телефонних розмов та телеграфних повідомлень (ст. 31 Конституції України);

• право на розвиток національної самобутності (ст.ст. 53, 11 Конституції України);

• право на судовий захист та оскарження свого затримання (ст.ст. 29, 32 Конституції України).

Серед наведеного переліку особистих прав на найбільшу увагу заслуговують права людини на життя і повагу до її гідності, права на свободу і особисту недоторканність, права на недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, права на невтручання у сімейне й особисте життя, тому що серед особистих прав вони розуміються як фундаментальні, природні права людини.