57. Проаналізуйте здобутки і втрати української економіки за роки незалежності

19 РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ: ВТРАТИ І ЗДОБУТКИ

Свобода є першим бонусом, що спадає на думку серед нового, отриманого в 1991-му: бути тим, ким хочеш, ризикувати і перемагати; вибирати, де жити і чим заробляти на хліб з маслом; обирати свою ідентичність і практикувати її. Її вираз — мати переконання, відстоювати їх, вільно обирати собі керівників і міняти їх; мати недоторкане житло і право на презумпцію невинності.

Своя, а не чужа держава, котра має наші символи, котра визнає національних героїв (принаймні на місцевому рівні), є також великим здобутком. Якщо порівнювати її з репресивним радянським режимом, наша держава не відбирає у нас майно, не засилає в Сибір, не забороняє бути собою. При всій її недосконалості й неефективності, вона дає нам більше свободи, аніж будь-яка чужа влада в усі часи історії.

1991 рік приніс нам право вільно молитися без наслідків для кар’єри і сім’ї, без викликів в КГБ чи деканат. Свобода совісті для кожного, можливість діяти релігійним конфесіям — велике досягнення Незалежності.

Новим є відчуття власної суб’єктності. Помаранчева революція показала нашу громадянську культуру, класичну для Центральної Європи — такої ж, як Румунія, Болгарія, Угорщина, Словаччина.

Економічні гасла кінця 1980-х також частково здійснилися (порівняймо себе з Північною Кореєю). Люди одягаються і взуваються краще (навіть секонд-хенд — інший рівень якості і асортименту, ніж тоді). Інакше виглядає побут (асортимент книжок, меблів, електроприладів, машин — середньокапіталістичний). Супермаркет неможливо порівняти з жодним радянським гастрономом, а гіпердефіцитні в радянські часи цитрусові тепер доступні кожному. Змінилася якість багатьох речей — від ремонту до відпочинку, і таки в кращу сторону. Ми живемо краще, ніж будь-коли раніше — за Австрії, за Польщі, за німців, за перших і других совітів.

Втрати: люди, заводи, формати

Нестабільність, котра почалася в кінці Союзу, не минула й досі. В порівнянні з брежнєвськими часами, люди втратили визначеність: освіта-кар’єра-пенсія, гуртожиток-комуналка-квартира, стабільність цін і грошової одиниці, зрозумілі правила гри, зрештою.

Ми втратили багато людей. Багатьох зламала недоля, кинувши в алкоголь і наркотики. Багато хто поїхав з України, бо не зумів заробити собі на прожиток — і осів в Канадах чи Італіях. Тяжко сказати, чи вважати втратою тих, хто поїхав до Києва — та буття з рідним краєм на відстані ночі в поїзді все одно не дає змоги бувати частіше, ніж раз-два на сезон.

Зокрема Галичина, по суті, позбулася промисловості після 1991-го. Тяжко сказати, чого тут було більше — невміння керувати чи об’єктивного колапсу технологічно відсталого і неекономного виробництва, — мабуть, і одного, і другого. Зникли цілі проектні інститути (на території одного з них — торгові ятки львівського Краківського базару). Наш край втратив дуже багато робочих місць, і в селах і невеликих містечках люди часто живуть з натурального господарства і заробітчанства. Відійшли в минуле безплатні медицина і освіта. Репетиторство і контрактне навчання (“бюджет” часто є співмірним по затратах), витрати на проживання (далеко не в кожного вузу є гуртожитки) влітають в копійку. Лікування ж може розорити будь-яку людину навіть середнього достатку. Очевидно, за часів СРСР медицина не була надто якісною, а навчання теж було не безплатним, а інколи й просто неможливим без “бузини на городі і дядька в Києві” — але ситуація не була аж так вже сконцентрована на грошах. Після виходу з “українського гетто” з падінням режиму не вдалося створити цілісний контекст культурного життя. Є справді небагато зон, де українська є головною, де її не можна замінити чужим якіснішим однотипним зразком. Домінують формати “пострадянського простору” (музика російською, “вконтактє” і “однокласнікі”).