2. Вплив на прибуток відпускних цін на реалізовану продукцію (∆р1):

∆Р₁ = N₁р - N_1,0р = Σ р₁q₁ - Σ р₀q₁, , (11.3)

де Σ р₁q₁ – реалізація у звітному році в цінах звітного року;

Σ р₀q₁ – реалізація у звітному році в цінах минулого року;

р – ціна продукції;

q – кількість продукції.

3. Вплив на прибуток змін в обсязі реалізованої продукції (∆Р₂):

∆Р₂ = Р₀k₁ – Р₀ = Р₀ (k₁ - 1), , (11.4)

де k₁ - коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції у відпускних цінах, визначається за формулою:

k₁ = N_1,0 / N₀, , (11.5)

де Р – прибуток, одержаний у минулому році, у цінах і за собівартістю минулого року;

N_1,0 = Σр₀q₁ – реалізація у звітному році в цінах минулого року;

N₀ = Σ р₀q₀ – реалізація у минулому році в цінах минулого року;

p – ціна продукції;

q – кількість продукції.

4. Вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції (∆Р₃):

∆Р₃ = Р_1,0 – Р₀k₁, (11.6)

де Р_1,0 – прибуток, одержаний від фактично реалізованої продукції у звітному році у цінах і за собівартістю минулого року;

Р₀ – прибуток, одержаний у минулому році, у цінах і за собівартістю минулого року.

5. Вплив на прибуток собівартості продукції (∆р4):

∆Р₄ = S_1,0 - S₁, (11.7)

де S₁ – фактична собівартість реалізованої продукції;

S_1,0 – фактична собівартість реалізованої продукції за звітний рік у цінах і тарифах минулого року.

Таким чином, збільшення прибутку можливе за рахунок:

– нарощення обсягів виробництва і реалізації товарів;

– здійснення заходів щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

– зменшення витрат на виробництво продукції;

– кваліфікованого здійснення цінової політики, оскільки на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

– грамотної побудови договірних відносин з постачальниками, посередни­ка­ми, покупцями;

– покращення системи маркетингу на підприємстві, тобто виробляти тільки те, що безумовно буде купуватися, тому потрібно згрупувати свою продукцію за ознакою рентабельності і зосередити увагу на тій продукції, яка є високо­рентабельною;

– удосконалення продукції з середнім рівнем рентабельності, а низько­рентабельну зняти з виробництва;

– організації виробничого процесу таким чином, щоб він був пристосований до швидкої переналадки;

– постійного проведення наукових досліджень аналізу ринку, поведінки спожива­чів і конкурентів.

Ще одним напрямком аналізу ефективності формування фінансових результатів діяльності підприємства є розрахунок показників рентабельності.

Рентабельність (від німецького rentabel – дохідність, прибут­ковість) – це рівень прибутковості, який вимірюється у відсот­ках. Підприємство вважається рентабельним, якщо доходи від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробни­цтва і, крім того, забезпечують прибуток, достатній для нормаль­ного його функціонування.

Основними завданнями аналізу (оцінки) рентабельності є:

• оцінка ефективності діяльності підприємства на поточний момент;

• виявлення зміни рентабельності протягом певного періоду;

• визначення факторів, які вплинули на зміну рентабельності;

• визначення резервів зростання рентабельності.

Рентабельність оцінюють з різною метою залежно від потре­би (зовнішньої чи внутрішньої). Найчастіше рентабельність підприємств оцінюють потенційні інвестори з метою доцільно­сті інвестування коштів. Для державних підприємств така оці­нка може здійснюватися на державному рівні з метою вияв­лення можливостей підвищення рентабельності за наявності негативних тенденцій у державному секторі. На приватних підприємствах оцінку рентабельності з метою прийняття необ­хідних управлінських рішень, направлених на підтримання або підвищення рівня рентабельності, проводять їх власники та ви­конавчі директори.

Основними джерелами інформації для проведення аналізу рентабельності є «Баланс» (ф. 1), «Звіт про фінансові результа­ти» (ф. 2).

Рентабельність підприємства можна оцінити за допомогою системи показників. За даними сукупності показників рентабель­ності оцінюють ефективність звичайної діяльності та її складо­вих: операційної, інвестиційної, фінансової, та відповідності за­вданням фінансової політики.

Аналіз показників рентабельності є важливим для оцінки потенційних можливостей підприємства щодо формування прибутку та оцінки фінансового стану.

Аналіз рентабельності на підприємстві здійснюють за систе­мою показників, використання кожного з яких залежить від хара­ктеру оцінки ефективності діяльності підприємства.

Таблиця 11.3

РОЗРАХУНОК КОЕФІЦІЄНТІВ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

Показник	Формула розрахунку
Рентабельність сукупного капіталу*	ф. 2 р. 170 / ф. 1 р. 640 * 100%
Рентабельність власного капіталу*	ф. 2 р. 220 / ф. 1 р. 380 * 100%
Валова рентабельність реалізованої продукції	ф. 2 р. 050 / ф. 2 р. 035 * 100%
Операційна рентабельність реалізованої продукції	ф. 2 р. 100 / ф. 2 р. 035 * 100%
Чиста рентабельність реалізованої продукції	ф. 2 р. 220 / ф. 2 р. 035 * 100%
Валова рентабельність виробництва	ф. 2 р. 050 / ф. 2 р. 040 * 100%
Чиста рентабельність виробництва	ф. 2 р. 220 / ф. 2 р. 040 * 100%

* - в деяких джерел в знаменнику відповідної формули використовуються середні значення за період

Рентабельність активів (майна) – показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в його активи.

Аналіз рентабельності активів здійснюють для оцінки ефектив­ності діяльності підприємства, а також використовують при ви­вченні попиту на продукцію.

На рентабельність активів впливають: оборотність активів; рентабельність реалізованої продукції.

Рентабельність власного капіталу цікавить наявних і потенційних власників і ак­ціонерів. Рентабельність власного капіталу показує, який прибу­ток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця.

Це основний показник, що використовують для характеристи­ки ефективності вкладень у діяльність того або іншого виду.

При оцінці рентабельності про­дажу на основі показників прибутку і виручки від реалізації роз­раховують коефіцієнти рентабельності всієї продукції або окремих її видів. Аналогічно рентабельності капіталу, існує багато показників оцінки рентабельності продажу, різноманіття яких зумовлене вибором того чи іншого виду прибутку. Частіше всьо­го використовують валовий, операційний або чистий прибуток. Відповідно розраховують три показники рентабельності про­дажу.

Операційна рентабельність реалізованої продукції показує рентабельність підприємства після ви­рахування затрат на виробництво і збут товару.

Показник операційної рентабельності є одним із найкращих інструментів визначення операційної ефективності і свідчить про спроможність керівництва підприємства отримати прибуток від діяльності до вирахування витрат, які не відносяться до опе­раційної ефективності. Аналіз цього показника у сукупності з показником валової рентабельності дозволяє сформувати уяв­лення про те, чим викликані зміни рентабельності. Якщо, на­приклад, протягом ряду років валова рентабельність суттєво не змінилась, а показник операційної рентабельності поступово знижувався, то реальна причина прихована, скоріше за все, у зростанні витрат за статтями адміністративних і збутових ви­трат.

Чиста рентабельність реалізованої продукції. У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку перелічених вище показників рентабельності та провести їх порівняння із зна­ченнями аналогічних коефіцієнт­ів по галузі, а також з показни­ками рентабельності конкурентів.

Найчастіше використовують саме показник чистої рентабе­льності реалізованої продукції. Незмінність протягом якого-небудь періоду показника операційної рентабельності з одно­часним зниженням показника чистої рентабельності може сві­дчити або про збільшення фінансових витрат і отримання зби­тків від участі в капіталі інших підприємств, або підвищення суми сплачених податкових платежів. Цей коефіцієнт повністю відображає вплив структури капіталу і фінансування підпри­ємства на її рентабельність.

Валова рентабельність виробництва являє собою відношення і валового прибутку до собівартості продукції й показує, скільки гривень валового прибутку припадає на гривню витрат, що формують собівартість реалізованої продукції.

Чиста рентабельність виробництва показує, скільки гривень чистого прибутку припадає на гривню реалізованої продукції. За аналогією з показниками рентабельності продажів, із двох названих вище показників рентабельності виробничої діяльності більш жорстким тестом прибутковості підприємства є показник чистої рентабельності виробництва, адже при його розрахунку застосовується чистий прибуток підприємства.

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку перелічених вище показників рентабельності та провести їх порівняння із зна­ченнями аналогічних коефіцієнтів по галузі, а також з показни­ками рентабельності конкурентів.

При аналізі коефіцієнтів рентабельності широкого розповсю­дження набула факторна модель фірми «DuPont». Призначення моделі - визначити фактори, що впливають на ефективність роботи підприємства, й оцінити цей вплив. Оскільки існує безліч показників рентабельності, аналітиками цієї фірми обрано один, на їхню думку, найбільш значущий – рентабельність власного ка­піталу. Для проведення аналізу необхідно змоделювати факторну модель коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

В основу наведеної схеми аналізу покладено таку детерміновану модель:

(11.8)

(11.9)

З наведеної моделі видно, що рентабельність власного капіталу і підприємства залежить від трьох факторів першого порядку: чистої рентабельності продажів, ресурсовіддачі та структури джерел і коштів, інвестованих у підприємство. Значущість цих показників пояснюється тим, що вони певною мірою узагальнюють усі аспекти фінансово-господарської діяльності підприємства:

- перший фак­тор узагальнює Звіт про фінансові результати,

- другий – актив балансу,

- третій – пасив балансу.

Розширена формула для визначення впливу чинників на рентабельність власного капіталу має вигляд та включає наступні складові:

- рентабельність реалізації;

- коефіцієнт фінансової залежності;

- частка термінових зобов’язань у валюті балансу;

- коефіцієнт загального покриття (поточної платоспроможності);

- оборотність поточних активів.

(11.10)

де Р – чистий прибуток (ф. 2 р. 220);

А, П – відповідно сумарна вартість активів чи пасивів (ф. 1 р. 280 чи 640);

ВК – власний капітал (ф. 1 р. 380);

V – виручка від реалізації (чистий дохід – ф. 2 р. 035)

ПА – середня вартість поточних активів (ф. 1 р. 260);

ПП – поточні пасиви (ф. 1 р. 620).