2. Дати характеристику основних етапів історії України

Для розуміння процесу української історії, діалектики становлення етносу та нації важливу роль відіграють критерії - упорядники. Таким критерієм розвитку виступає періодизація українського історичного процесу.

Першою спробою загальної періодизації історії України була концепція М.Грушевського, викладена у статті "Звичайна схема руської історії і справа раціонального укладу історії східного слов'янства". Схема розвитку українського історичного процесу знайшла своє втілення на сторінках багатотомної "Історії України - Русі".

Порогом історичних часів для українського народу Грушевський називає IV вік по Христу, а перед тим "про наш нарід можемо говорити тільки як про частину слов'янської групи".

Головним змістом першого періоду історичного життя нашого народу була організація Руської держави, об'єднання її в одне "політичне тіло" та прийняття християнства,

Другий перехідний період - відкривається серединою XIV століття, коли землі України увійшли до складу Великого Князівства Литовського та Польщі. У цей час форми суспільно-політичного життя та побуту піл впливом інших держав змінюються.

Третій період - це період народної боротьби з ворожим суспільно-економічним устрієм. Своєрідною рисою змісту цього періоду є поєднання боротьби національної з релігійною.

Отже, Грушевський виділяє декілька періодів історії України, поєднуючи їх у дві доби - стару (старі часи, княжий та литовсько-польський періоди) та нову (козацький період), які називає тезою та антитезою, що доходять до українського відродження початку XX століття.

У радянські часи такий підхід до періодизації було засуджено. Періодизація історії України, виходячи з моментів політичних, державних, національних, релігійних, зображення історичного розвитку українського народу окремим від розвитку інших народів, особливо російського, була названа антинауковою.

Історичну схему М. Грушевського в основному прийняли і доповнили історики діаспори. Так О. Оглоблин виділяв три основні періоди розвитку українського народу і його держави. Перший період - це княжа державна формація (Київська Русь і Галицько-Волинська держава); другий - козацько-гетьманська держава і третій - модерна українська державність, яка відродилась в 1917-1918 роках.

У сучасній зарубіжній україністиці історію розуміють як серію "культур" ("цивілізацій"), які йдуть одна за одною, або співіснують одна з одною, а в середині цих "культур" розглядають історію як взаємодію різних вікових "поколінь". Ці принципи періодизації загальної історії історики переносять і на періодизацію історії українського народу, формулюючи дві основні ідеї історичного розвитку української нації : ідею європеїзму і ідею української державності.

Проблема періодизації українського етногенезу у сучасній українській історіографії є дискусійною - ще не вироблено єдиних критеріїв її поділу. Деякі історики (Лихолат О.В., Лихолат А.О.) поділяють історію України на три основних періоди, що відповідають характерним етапам буття й соціально-політичним формам розвитку суспільства : найдавніша та середньовічна історія України (до XVII ст.); нова історія України (XVIII-початок XX ст.); новітня історія України (с 1917 по сьогодення).

Інші українські історики (І.Онищенко) періодизацію української історії пов'язують з етапами формування української державності:

- стародавня історія до VI ст.;

- середньовіччя - Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, Литовсько-Руське князівство VII - XV ст.ст.

- ранньоновітня історія - Українська козацька держава XVI - XVIII ст.

- українські землі у складі Російської та Австрійської імперій ХIХ ст.

- Українська революція 1917-1920 рр.

- Радянська Україна 1921-1991 рр.

- Україна незалежна 1991- до теперішнього часу.