40. Охарактеризувати суспільне - політичне і економічне становище в Західній Україні в 20-з0-ті роки 20 ст.

Після першої світової війни волею країн АНТАНТИ частина українських земель залишилася за межами УРСР. Румунія окупувала Північну Буковину і придунайські землі, під владою Польщі виявилася західна Україна, до складу Чехословаччини ввійшло Закарпаття.

Переважна більшість українців, що складали три чверті населення Західної України, жили в селах. Значна частина з них були безземельними. Більшість населення була неписьменною. У краї було мало українських шкіл, в офіційних документах заборонялося вживати навіть назва "Україна" чи "українець". У 1924 р. був прийнятий закон про усунення української мови з державних і самокерованих установ західної України.

У пошуках кращої долі тисячі українців емігрували в Північну і Південну Америку, в Австралію.

У визвольній боротьбі трудящих західноукраїнських земель брали участь різні політичні сили, що відбивали інтереси різних класів і соціальних груп. Це трудова, радикальна та інші партії. У 1925 р. фракції трудової партії і інші політичні угруповання об'єдналися і утворили Українське національне - демократичне об'єднання /УНДО/ під керівництвом Д. Левицького. УНДО користалося серед українців значним авторитетом. Воно робило ставку на завоювання незалежності України.

У 20-х р., коли в Україні стали помітними успіхи в здійсненні НЕПу, проведення політики українізації, досить значна частина населення західноукраїнських земель виступила за возз'єднання з радянською Україною. На цьому тлі зросла популярність комуністичних партій регіону і їхніх союзників - Української партії праці, Українського селянського робітничого соціалістичного об'єднання й ін., хоча їхній вплив на суспільне -політичне життя було значно менше, ніж УНДО.

Пізніше авторитет комуністів і привабливість ідеї возз'єднання з радянською Україною стали падати в зв'язку зі згортанням політики українізації, колективізації, голодомором, масовими репресіями.

На значну частину українського населення істотний вплив робили різні націоналістичні угруповання, зокрема Організація українських націоналістці /ОУН/, утворена в 1929 р. у Відні й очолена Е. Коновальцем. Свою діяльність вона підкорила антипольській боротьбі, духовному відродженню нації і її історичних традицій, утворенню суверенної української держави. ОУН виступила за трудову приватну власність, підприємництво в промисловості і торгівлі, розвиток кооперації.

Українське Закарпаття, що було під владою Чехословаччини, жило трохи краще. Українські селяни володіли тут земельними наділами. На відміну від Польщі і Румунії тут не проводилася відкрита дискримінація і асиміляція українців. Українська інтелігенція, що емігрувала в Чехословаччину після ліквідації УНР, заснувало в Празі український університет, що готував українські кадри.

Наприкінці 30-х рр. в умовах наростання погрози світової війни й агресивної політики Німеччини а також експансії СРСР, Західна Україна виявилася в сфері політичних інтересів цих держав.