27. Дати оцінку революції 1905-1907рр. І її впливу на Україну

У 1905-1907рр. в Росії вибухнула І буржуазно-демократична революція. Головними причинами революції були протиріччя в економіці, політиці, суспільному житті, пов'язані з залишками феодальних відносин. Поміщицьке землеволодіння, абсолютна монархія, відсутність конституційних демократичних свобод заважали подальшому розвитку капіталізму. В багатонаціональній Російській імперії національне гноблення затримувало розвиток народів, їхню культуру та самосвідомість.

Початком революції стали події 9 січня 1905 року в Петербурзі За наказом уряду була розстріляна 150-тисячна мирна демонстрація, учасники якої намагалися передати царю петицію про свої потреби. Звістка про це викликала хвилю обурення населення, яке піднялось на боротьбу проти самодержавства.

Під натиском повсталого населення царська влада пішла на поступки і Маніфестом 17 жовтня проголосила громадські свободи та права, створення законодавчого органу - Державної Думи. Російська революція мала велике значення як для всієї держави, так і для України.

По-перше, робітничі, селянські і національно-визвольні рухи посилили демократичний фронт боротьби населення проти самодержавства. Лише протягом квітня - серпня 1905 р. в Україні відбулось понад 300 робітничих страйків, у яких взяли участь біля ПО тис. осіб. За масштабами селянського руху Україна займала одне з перших місць в імперії.

По-друге, в Україні суттєво були розширені межі легальної політичної та культурної діяльності. Так, було ліквідовано закон про заборону української мови. Демократичні свободи створили умови для організаційного об'єднання українців. На початок 1906р. в Україні налічувалось 17 українських газет. В містах діяли громади, клуби, культурні організації „Просвіта», кооперативи. В Київській губернії в 1907р. кооперативів було 193, на Подолі - 200, в Харківській губернії - 50.

По-третє, поширився процес масової самоорганізації суспільства. В Росії були створені буржуазні ліберальні політичні партії (кадети, октябристи), які поширювали свій вплив на Україну. Під час революції зросла численність партій соціалістичного напряму - есерів, соціал-демократів, як російських, так і українських. Почалося формування українських ліберально-демократичних партій - УРП і УДП. Внаслідок наростання масової боротьби, політизації народних мас з'явилась нова модель організації влади - Ради робітничих депутатів. В Україні вони діяли в Катеринославі, Києві, Одесі, Миколаєві, Маріуполі, Юзівці та інших містах.

Важливе значення революції полягало і в тому, що з'явилась легальна можливість впливу політичних організацій на владу - думська трибуна.

Українці спромоглися використати ії для постановки українського питання перед всім світом. Особлива заслуга в цьому належала МСГрушевському -відомому лідеру українського демократичного руху, вченому, публіцисту. З початком революції він залишив Галичину і прибув в Київ, де і почав організацію українського видавництва. В 1907р. під керівництвом Грушевського почало діяти українське наукове товариство, видавалися журнали „Записки УНТ», „Україна». В своїх статтях він обґрунтовував українські національні вимоги автономії України в оновленій демократичній Росії. З появою в Росії парламенту - Державної Думи, Грушевський покладав великі надії у вирішенні українського питання на конституційні форми діяльності.

В роботі І і II Державних Дум Росії активну участь приймали багаточисленні українські групи. В виборах у І Думу з українських політичних партій тільки УРДП у блоці з російськими кадетами одержала місця в парламенті. Значна кількість українців пройшла в Думу по мандатам інших російських партій. З 497 членів І Думи депутація України складалась з 63 українців, 22 росіян, 5 поляків, 4 євреїв і 1 німця. В Думі українці заснували свій клуб, видавали газету „Рідна справа».

Головною метою діяльності української громади в І і II Державних Думах Росії було прийняття законів про місцеве самоврядування, права української мови в школах, судах, про земельне питання, охорону праці. Більшість цих законопроектів були написані саме Грушевським. Він не був депутатом Думи, але керував роботою української громади в 1 і 11 Думах.

З червня 1907 р. царською владою було здійснено державний переворот. 11 Державна Дума була розпущена, а новий закон про вибори до 111 Думи позбавляв виборчих прав 80% населення імперії. Після державного перевороту представники українських партій не мали можливостей бути обраними в III і IV Думи.

Також, І російська революція сприяла проведенню нової аграрної реформи, реформи Столипіна. Руйнація селянської общини створила умови для виникнення великих та середніх приватновласницьких господарств -хуторів, огрубів та інших.