24. Дати оцінку соціально-економічного та політичного розвитку українських земель у складі Австрійської, а з 1867 р. Австро-у горської імперії (кін.Хуш - поч.Хх ст.)

У другій половині XIX ст. на путь капіталістичного розвитку ставали західноукраїнські землі - Галичина, Північна Буковина та Закарпаття, які після розподілів Польщі ввійшли у склад Австрійської імперії. Основними рисами їх розвитку в кінці ХУШ-поч.ХІХ ст.. були політична і економічна залежність від імперської влади.

По-перше, з кінця XIX ст. на цих землях була демонтована польська система управління, в якій панувала шляхта, і введена нова австрійська, з дисциплінованим і підпорядкованим центру чиновництвом. Відкрито проводилась колоніальна політика. Територія Східної Галичини, де переважало українське населення, стала частиною так званого "Королівства Галичини та Лодомерії" (з центром у Львові) і була розділена на 12 округів. Окремим округом в нього входила Буковина з центром в Чернівцях. Влада в "королівстві" належала губернатору, якого призначав імператор.. Він опирався на крайовий становий сейм, де засідали представники магнатів, шляхти, духовенства. Весь склад магістрів в містах призначався імперським урядом із Відня. Закарпаття входило у склад Угорського королівства і поділялось на чотири комітета.

По-друге, в Австрійській імперії, багатонаціональній за складом населення, керувала династія Габсбургів. Австрійці (німці за походженням) займали панівне становище в суспільстві, за ними йшли угорці, поляки, Відносно українців влада проводила політику асиміляції.

По-третє, українське селянство було доведено до повного виснаження постійним гнітом польської шляхти. Селяни-кріпаки були повинні відробляти панщину, відбувати численні роботи в панських маєтках, сплачувати натуральний оброк. Володарі маєтків постійно експропріювали селянські та общинні землі, залишаючи селянам чимраз менші наділи. Таким чином у господарстві українців тривали феодальні відносини

.Буржуазно-демократична революція 1848-49 рр. в Австрійській імперії поклала край феодально-кріпосницькій системі. Буржуазне реформування в Австрії мало ряд спільних рис з аналогічним процесом в Російській імперії, а також мало ряд відмінностей.

Спільними рисами було проведення реформ за рахунок селян, сплачування селянами поміщикам вартості кріпосних повинностей та загарбання поміщиками кращих земель. Внаслідок селянської реформи 1848 р. в Галичині українці отримали 70% пахотних земель і 30% поміщицьких, за які поміщики отримали компенсацію. Але в сільському господарстві залишались деякі феодальні пережитки, що приводило до втрати селянами землі. Економічне положення західноукраїнських селян ускладнювалось великими податками та виплатами панам за користування пасовиськами, лісами та ін. Зростала частина бідних селян, малоземельних та безземельних. В пошуках долі вони емігрували у ХВС-поч. XX ст. в Канаду, Бразилію, Сполучені Штати Америки.

Головною відмінністю реформування суспільно-економічного устрою були більш кардинальні зрушення політичної та економічної системи Австрійської імперії. Так, внаслідок реформ селяни Західної України, Буковини і Закарпаття перетворились на власників, отримали громадянські права, що сприяло формуванню в них політичної самосвідомості

.Важливим досягненням українців Галичини під час буржуазної революції в Австрії було відкриття імперського парламенту. Весною 1848 р. українці утворили власний представницький орган - Головну Руську Раду. Ця подія стала першим кроком українців Австрії до постановки українського національного питання, до визнання українців окремою нацією з рівними мовними правами і рівними можливостями. Але конституційний процес було перервано у грудні 1848 р. Новий імператор Франц Йосиф розпустив парламент.

Повільним був промисловий розвиток західноукраїнських земель. Ці землі австрійський уряд вважав своїм ринком збуту і тому українські господарства не витримували конкуренції більш дешевих товарів розвинутих провінцій Австрійської імперії. Головним чином розвивалась добувна те переробна промисловість - нафтова, лісова, тютюнова, мукомельна. Переважало кустарно-промислове виробництво. Промисловість інвестувалась австрійським, німецьким, французьким капіталом.

В 1860 році в Австрійській імперії була прийнята Федеративна Конституція, яка розподілила владу між імператором, рейхстагом та обласними центрами. Внаслідок загострення національних протиріч в імперії, влада повинна була піти на створення дуалістичної держави -Австро-Угорщини. В грудні 1867 р. була прийнята нова Конституція, яка знаменувала перехід від централізму до федералізму. В ній декларувались ідеї рівності народів у державних установах, судах, школах. Виборча система була становою і спиралась на владні класи. Українське селянство згідно з куріальною системою знаходилось в невигідному становищі, І хоч українці становили більшість населення в Галичині, в місцевому сеймі вони займали всього 15% місць, а більшість місць займали польські буржуазно-поміщицькі кола.

В цілому конституційні засади сприяли виходу Західної України із ізоляції. У Львові діяла перша політична організація "Головна Руська Рада". У Східній Галичині виникло 50 місцевих та 13 регіональних рад. Почала виходити в 1848 р. перша українська газета "Зоря Галицька". Здобутком українців було відкриття у Львівському університеті кафедри української мови та літератури. Були сформовані українські військові частини - січові стрільці. Ці досягнення українці пов'язували з династією Габсбургів і тому всіляко її підтримували. Керівництво національним рухом було в руках духовенства.