Рекомендована література

1, 3, 4, 6-12, 20-22, 32-34, 37, 38, 48, 49, 58, 61-67, 134, 135, 142, 143

ТЕМА 2. ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

План вивчення теми

1. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності.

2. Об'єкти авторського права і суміжних прав.

3. Об'єкти промислової власності.

4. Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

Навчальні цілі

Закріплення, поглиблення, систематизація знань про: класифікацію та види об’єктів інтелектуальної власності.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

«Зачем изобретать велосипед, - спросите Вы.

- Ведь создатель давно обо всём позаботился.

- Изобретать велосипед полезно,

ведь попутно можно изобрести что-то ещё!»

Сергей Пронин

Починаючи самостійно вивчати другу тему необхідно приділити увагу поняттю «об’єкти інтелектуальної власності», на які групи вони поділяються в Україні і на міжнародному рівні, чим вони відрізняються від фолькльору. Для того щоб зрозуміти, чому отримати правову охорону на об’єкт промислової власності значно складніше від отримання правової охорони на об’єкт літературної творчості, необхідно ознайомитись з спеціальним законодавством в галузі інтелектуальної власності (Додаток 1). Проаналізувати які документи отримує автор (власник права) на різні об’єкти інтелектуальної діяльності. Який термін дії прав на об’єкт інтелектуальної власності.

Об'єктами права інтелектуаль­ної власності, як визначає Всесвітня організація інтелектуальної власності, Цивільний кодекс України, та інші закони є літературні, музичні твори, твори мистецтва, копіляції даних, ноу-хау, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної діяльності. Тобто, об'єктами інтелектуальної власності визнається результат інтелектуальної діяльності.

Пункт (viii), Ст.2 Конвенції, про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності(ВОІВ)[28], визначено що інтелектуальна власність об'єднує права, які стосуються:

• літературних, художніх і наукових творів;

• виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо - і телевізійних передач;

• винаходів у всіх галузях людської діяльності;

• наукових відкриттів;

• промислових зразків;

• товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань і комерційних позначень;

• захисту від недобросовісної конкуренції;

• всі інші права, стосуються інтелектуальної власності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Ця Конвенція[28], була ратифікована 26.04.1970, коли Україна ще входила до складу СРСР, а відповідно до Закону України «Про правонаступництво України»[111], Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України. Також, Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Цивільний кодекс України[132], є загальним законом в галузі інтелектуальної власності, питанням якої відведена окрема книга IV «Право інтелектуальної власності», яка включає в себе 12 глав (з 35 по 46) та 91 статтю (з 418 по 508).

В Цивільному кодексі (ЦК) здійснено визначення правового статусу форм та об'єктів правового захисту і самих понять об'єктів інтелектуальної власності.

Закон України «Про авторське право і суміжні права»[70]», який має статус спеціального законодавства в галузі інтелектуальної власності, надає: перелік об'єктів авторських і суміжних прав у галузі науки, літератури і мистецтва (наведений перелік не є вичерпним, оскільки не можна назвати всі результати творчої діяльності людини, які з'являються у процесі розвитку людства). Цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права(Додаток 11).

На міжнародному рівні охорону авторського і суміжних прав забезпечує: Бернська конвенція, Всесвітня конвенція про авторське право, Конвенція про охорону виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх форм та інші, перелік міжнародного законодавста в газузі інтелектуальної власності представлен у Додатку 2.

Для індивідуалізації свого товару або послуг власник підприємства (організації, фірми) може використовувати позначення: слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів за Цивільним Кодексом України таким позначенням є «торговельна марка», за Законом України «Про охорону прав на знак для товарв і послуг» - це «знак для товарів і послуг», тобто, в України можна вживати дві назви для такого позначення. На міжнародному рівні знак для товарів і послуг носить назву: «trademark»-торгова марка.Також можна зустріти такі назви як: «знак обслуговування», «логотип», «бренд» та інші. Дуже часто торгову марку ототожнюють з Брендом, але не завжди Бренд є торговою маркою.

Права що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг, майнові права, порядок отримання свідоцтва, захист прав на знак для товарів і послуг регулює Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»[104]. Закон надає роз’яснення з яких об’єктів складається знак для товарів і послуг, види експертизи заявки на реєстрацію знака для товарів і послуг(Додаток 12). Крім національного законодавства право володіти, розпоряджатись та використовувати торгову марку регулює Мадридська угода[36], яка встановлює систему охорони своїх торговельних марок шляхом подачі заяв на ці знаки у Міжнародне Бюро Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності, Україна ратифікувала цей міжнародний документ, тому норми Угоди поширюються і на Україну.

Відповідно до міжнародних конвенцій результати інтелектуальної діяльності уже давно поділються на дві основні групи: твори літератури і мистецтва або літературно-художня власність і технічні творчі витвори або промислова власність. Звідси і поділ творчості: літературно-художня і науково-технічна творчість. Зазначені групи видів творчості об'єднували і об'єднують широке коло окремих видів інтелектуальної, творчої діяльності[3].

Для самостійного вивчення другої теми необхідно обов’язково ознайомитись з Міжнародним законодавством (наприклад, Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності[28]., «Паризька Конвенція» [51], «Мадридська Угода»[36] та інші, перелік міжнародних документів надан в Додатку 2; Цивільним Кодексом України (приділити увагу кн. IV; гл. 75, кн.V); спеціальними Законам України в галузі інтелектуальної власності (Додаток 11-17).