Питання для самоконтролю

1. Для чого створені громадські обїеднання в сфері інтелектуальної власності?

2. Коли були прийняті перші закони, що встановлювали цивільно-правову охорону товарних знаків?

3. Коли Україна починає формування національної системи захисту авторського права?

4. На зміну чому в США прийшла патентна система?

5. На які етапи можна розбити історію виникнення та становлення системи правової охорони результатів інтелектуальної власності в Україні?

6. Охарактеризуйте коротко кожну з теорій права інтелектуальної власності: привілеїв, пропрієтарна, промислової власності, вічної промислової власності, рентна, договірна, деліктна, особова, виключних прав, виключних майнових прав.

7. Перелічьте декілька Всеукраїнських громадських обєднань.

8. Під час якиї подій у Франції були скасовані всі привілеї?

9. Чим займається Товариство винахідників і раціоналізаторів України?

10. Що ви знаєте про Статут Королеви Анни?

11. Що відноситься до сфери управління Державної служби інтелектуальної власності України?

12. Що є головним завданням державних інспекторів з питань інтелектуальної власності?

13. Що є головною функцією Укрпатенту?

14. Як виникало право інтелектуальної власності в різних країнах світу?

15. Яка історія виникнення торгової марки?

16. Яка мета у Всеукраїнської асоціації інтелектуальної власності (ВАІВ)?

17. Яка роль патентних повірених в Україні?

18. Яке основне завдання підприємства ДП «Інтелзахист»?

19. Який об’єкт інтелектуальної власності має найдавнішу історію?

20. Якими повноваженнями наділені Патентні повірені?

21. Які завдання покладені на Державну службу інтелектуальної власності України?

22. Які завдання поставлені перед інспекторами

23. Які задачи стоять перед Всеукраїнськими Асоціаціями з питань інтелектуальної власності?

24. Які можливості надавали привілеї?

25. Які функції покладені на Інститут інтелектуальної власності?

Завдання до самостійної роботи

3. Вивчити теоретичний матеріал за темою, засвоїти основні поняття і терміни.

4. Підготуватися до семінарського заняття (доповідь, презентаційний виступ, есе).

Термінологічний словник ключових понять

Державна система правової охорони інтелектуальної власності це – центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, сукупність наукових, експертних, інформаційних, освітніх та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності.

Привілей - виключне право, перевага. Привілеями юридично, традиційно або фактично володіють окремі меншини суспільства - особи, групи, класи, організації; привілеї недоступні для більшості населення. В сучасному ринковому та приватному праві - назва патенту, до певного часу використовувалася в міжнародному ліцензійному, авторському праві.

Рекомендована література

5, 8-12, 15-17, 19, 28, 32, 36, 42, 43, 46- 48, 51, 59, 61-67, 70, 71, 74, 75, 79, 80, 85-91, 95, 102-107, 110, 111, 114, 116, 118, 119, 120-122, 125-127, 132, 134,

Тема 4. Міжнародні системи інтелектуальної власності

План вивчення теми

1. Міжнародні установи охорони інтелектуальної власності

2. Міжнародно-правові акти з питань інтелектуальної власності.

3. Всесвітні та регіональні договори у сфері інтелектуальної власності.

Навчальні цілі

Закріплення, поглиблення, систематизація знань про: міжнародні установи охорони інтелектуальної власності, Всесвітню організацію інтелектуальної власності, міжнародно-правові акти з питань інтелектуальної власності, всесвітні та регіональні договори у сфері інтелектуальної власності.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Охорона прав інтелектуальної власності потребує наявності спеціалізованих установ, як на національному, так і на міжнародному рівнях. Основою міжнародної системи інтелектуальної власності є низка договорів та угод, більшість з яких регулюють правовідносини у сфері промислової власності, а ще декілька – у сфері авторського права і суміжних прав (Додаток2).

Закони кожної окремої держави регулюють, як правило, дії, вчинені тількина території цієї держави. З метою гарантування охорони інтелектуальної власності своїх громадян в іноземних державах було запроваджено міжнародну охорону права інтелектуальної власності[32].

Колегією Державного департаменту інтелектуальної власності прийнято Концепцію розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009—2014 роки, В Концепцією затверджена Програма розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2010—2014 роки, спрямована на практичне виконання положень Концепції.

Законодавство у сфері інтелектуальної власності має розвиватися шляхом імплементації сучасних міжнародних норм та усунення розбіжностей, які існують у чинних редакціях спеціальних законів України, кодексах України та актах міжнародного законодавства, включаючи норми директив Ради ЄС та Європейського Парламенту. Програма розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні на 2010 – 2014 роки:

Директиви 2004/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 29 квітня 2004 року про забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності;

Директиви 98/44/ЄC Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 6 липня 1998 про правову охорону біотехнологічних винаходів;

Директиви 98/71/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 13 жовтня 1998 року про правову охорону промислових зразків;

Регламенту Ради ЄС 207/2009 від 26 лютого 2009 року про торговельну марку Європейського Співтовариства;

Директиви Ради Європейських Співтовариств 87/54/ЄЕС від 16 грудня 1986 року про правову охорону топографії напівпровідникових виробів;

Регламенту Ради ЄС № 510/2006 від 20 березня 2006 року про захист географічних зазначень та позначень походження сільськогосподарської продукції та продуктів харчування;

Директиви Ради Європейських Співтовариств 89/552/ЄЕС від 3 жовтня 1989 року про координацію певних положень, визначених законами, підзаконними актами, та адміністративних заходів у державах-членах, що стосуються здійснення діяльності з телевізійного мовлення;

Директиви Ради Європейських Співтовариств 91/250/ЄЕС 14 травня 1991 року про правову охорону комп’ютерних програм;

Директиви 93/83/ЄC від 27 вересня 1993 року Ради Європейських Співтовариств про узгодження деяких положень авторського права і суміжних прав за застосування їх до супутникового мовлення і кабельної ретрансляції;

Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 96/9/ЄС від 11 березня 1996 року про правову охорону баз даних;

Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2001/29/ЄС від 22 травня 2001 року про гармонізацію певних аспектів авторського права та суміжних прав у інформаційному суспільстві;

Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2001/84/ЄЕС від 27 вересня 2001 року про право слідування на користь автора оригінального твору мистецтва;

Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2006/115/ЄС від 12 грудня 2006 року про право на прокат, право на позичку і деякі суміжні права у сфері інтелектуальної власності;

Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2006/116/ЄС від 12 грудня 2006 року про строк охорони авторських прав і певних суміжних прав.

Приєднання до міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності має здійснюватися в разі доцільності після всебічного й глибокого аналізу положень міжнародних договорів та прогнозування можливих позитивних і негативних наслідків такого приєднання. Вирішення зазначених питань потребує проведення наукових досліджень.

Програма[118] передбачає розвиток міжнародного співробітництва та участь України в здійсненні міжнародної політики з метою підвищення міжнародного іміджу нашої держави та впливу України на міжнародні процеси у сфері інтелектуальної власності:

1) забезпечення заходів щодо виконання міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності, учасницею яких є Україна;

2) участь у розробці сучасних принципів та норм міжнародного права у сфері інтелектуальної власності;

3) використання досвіду і ресурсів зарубіжних відомств і міжнародних організацій з метою підготовки і підвищення кваліфікації українських спеціалістів у сфері інтелектуальної власності;

4) розвиток двосторонніх зв’язків для вирішення питань про взаємне використання результатів пошуків та експертизи з метою скорочення трудовитрат експертів;

5) розвиток співробітництва з патентними відомствами інших держав, зокрема активізація обміну досвідом щодо захисту прав УЄФА під час проведення чемпіонатів з футболу;

6) сприяння діловому співробітництву з міжнародними державними та недержавними організаціями, установами іноземних держав з питань правової охорони інтелектуальної власності;

7) організація й проведення в Україні та за кордоном конференцій, семінарів, круглих столів, стажувань, тренінгів та інших заходів з питань правової охорони інтелектуальної власності за участю представників міжнародних організацій та іноземних відомств;

8) розвиток міжнародного співробітництва з питань освіти у сфері інтелектуальної власності:

- поглиблення співробітництва з Всесвітньою Академією ВОІВ, Академією ЄПВ та іншими освітніми організаціями;

- запровадження освітньої діяльності, пов’язаної з реалізацією міжнародних магістерських програм підготовки фахівців у сфері інтелектуальної власності;

- створення Міжнародного навчально-наукового центру з питань розвитку сфери інтелектуальної власності та забезпечення розвитку його правової та матеріально-технічної бази.

Розвитком та захистом інтелектуальної власності в усьому світі займається Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ)[28].

Всесвітня організація інтелектуальної власності або ВОІВ (англ. World Intellectual Property Organization або WIPO)— одне зі спеціалізованих агентств ООН; створена у 1967 році з метою заохотити творчу діяльність та забезпечити захист інтелектуальної власності в усьому світі. Штаб-квартира цієї організації знаходиться у місті Женева, Швейцарія. Наразі Генеральним директором ВОІВ є Френсіс Гаррі[151].

Станом на 1 червня 2014 року ВОІВ нараховує 187 члени та адмініструє 23 міжнародні угоди.

Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності[28] визначає такі цілі ВОІВ, Організація має: сприяти охороні інтелектуальної власності в всьому світі шляхом співпраці держав й у відповідних випадках у взаємодії з будь-якої іншої міжнародної організацією; забезпечувати адміністративне співробітництво Союзів.

Основні функції ВОІВ визначає ст.4 Конвенції:

• сприяє розробці заходів, розрахованих на поліпшення охорони інтелектуальної власності в усьому світі і на гармонізацію національних законодавств у цій галузі;

• виконує адміністративні функції Паризького союзу, спеціальних Союзів, утворених у зв'язку з цим Союзом, і Бернського союзу може погодитися прийняти на себе адміністрацію по здійсненню будь-якого іншого міжнародного угоди, покликаного сприяти охороні інтелектуальної власності, або брати участь в такій адміністрації;

• сприяє укладенню міжнародних угод, покликаних сприяти охороні інтелектуальної власності;

• пропонує свою співпрацю державам, запитуючою юридико-технічну допомогу в області інтелектуальної власності;

• збирає і поширює інформацію, що відноситься до охорони інтелектуальної власності, здійснює і заохочує дослідження в цій області і публікує результати таких досліджень;

• забезпечує діяльність служб, що полегшують міжнародну охорону інтелектуальної власності та в відповідних випадках здійснює реєстрацію в цій області, а також публікує відомості, що стосуються даної реєстрації;

• вживає будь-які інші належні дії.

Україна є членом Договору ВОІВ з 6 березня 2002 р. Необхідність підписання ДАП була викликана у зв'язку з сучасними технологіями і не врегульованими раніше правами. Так, серед об'єктів, які охороняє авторське право є комп'ютерні програми незалежно від форми і способу їх втілення, компіляція даних або іншої інформації у будь-якій формі, що становлять собою результат інтелектуальної творчості. Договір розглядає права авторів право на розповсюдження, прокат і доведення творів до загального відома. Серед розділів Договору є розділ щодо захисту електронної інформації про управління правами. Мається на увазі інформація, що ідентифікує автора, твір, інформація про умови використання твору. З міжнародних джерел, які регулюють суміжні права, виділяють наступні. По-перше, це Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. Україна є учасником Конвенції з 12 червня 2002 р. Римська конвенція встановлює національний режим охорони, охорону виконавців від дій, на які вони не давали згоди, охорону прав виробників фонограм і організацій ефірного мовлення. Конвенція встановлює строк охорони суміжних прав у 20 років з моменту, коли було зроблено запис, відбулося «живе» виконання або передача в ефір.

У 1972 р. було прийнято Женевську конвенцію[163] про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм. Конвенція є відкритою для всіх країн-учасниць ООН, Україна приєдналась до неї 18 лютого 2000 р. Конвенція передбачає обов'язок кожної учасниці охороняти інтереси виробника фонограм, який є громадянином іншої договірної держави. Таку охорону надають відповідно до законодавства в галузі авторського і суміжного права, законодавства про недобросовісну конкуренцію і кримінального права.

Брюссельська конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники, була прийнята у 1974 р.

Договір ВОІВ про виконання і фонограми (ДВФ) укладено 20 грудня 1996 р. Україна приєдналась до договору 20 травня 2002 р. Договір стосується прав інтелектуальної власності виконавців і виробників фонограм[32].

Паризька конвенція[51] про охорону промислової власності – перший міжнародно-правовий документ у сфері інтелектуальної власності. Перша редакція від 20 березня 1883 р. Конвенція переглядалася багато разів, останній раз у Женеві в лютому-березні 1984 р. На початок 2009 року учасниками Паризької конвенції є 173 держави, у тому числі й Україна. В країнах-учасниках Паризька конвенція діє під різними редакціями в залежності від того, який з її текстів був ратифікований країною. Учасники Конвенції утворюють так званий Міжнародний союз по охороні промислової власності (також відомий як Паризький союз). На сьогодні Паризька конвенція є основним міжнародно-правовим документом, який визначає засади всіх інших міжнародно-правових документів, що стосуються охорони промислової власності. Паризька конвенція визначила національний режим, за яким іноземний патентовласник в іноземній державі-учасниці користується тими самими правами, що і її власні громадяни. Патент все ж залишається таким, що має територіальний характер. Для одержання правової охорони промислової власності її об’єкт необхідно запатентувати в країні, де передбачається одержати його охорону[120].

Угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) укладена в 1994 р. і є обов'язковою для всіх учасників Всесвітньої торгової організації. Угода ТРІПС[126] побудована на таких принципах:

• встановлення стандартів охорони і здійснення прав на інтелектуальну власність;

• надання національного режиму охорони;

• надання режиму найбільшого сприяння;

• дотримання міжнародних конвенцій щодо охорони прав інтелектуальної власності.

У країнах-учасницях ВТО встановлюються мінімальні стандарти на охорону й здійснення права інтелектуальної власності - об'єкти авторського і суміжного права, винаходи, промислові зразки, товарні знаки, географічні найменування, топології інтегральних мікросхем, комерційну таємницю. Угода встановлює чіткі стандарти захисту прав інтелектуальної власності й заходи щодо примусового виконання цих прав.

За роки незалежності в Україні розбудовано Державну систему правової охорони інтелектуальної власності[32].

У 2013 році Україна брала активну участь в роботі керівних та робочих органів ВОІВ. Зокрема, у роботі 51-ї серії засідань Асамблей керівних органів Всесвітньої організації інтелектуальної власності, в ході яких були обговоренні результати виконання програми та бюджету Організації у 2012-2013 рр., затверджені бюджет на 2014-2015 рр., звіти Комітету з питань розвитку та інтелектуальної власності, Постійного комітету з авторського права та суміжних прав, Консультаційного комітету із захисту прав, Міжурядового комітету з інтелектуальної власності, генетичних ресурсів, традиційних знань і фольклору, питань які стосуються Мадридського, Гаазького й Лісабонського союзів, союзу МПК та PCT. Україна та міжнародні організації. Постійне представництво, Всесвітньої організації інтелектуальної власності України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях, знаходиться у Женеві[219].