Загальні правила поведінки на переговорах

Потрібно	Не можна
Запитувати	Говорити надто багато
Слухати	Пом'якшувати доводи
Узагальнювати	Робити надто багато зустрічних пропозицій
Ґрунтуватися на їхніх ідеях	Підкреслювати розбіжності
Знайти спільні інтереси і ґрунтуватися на них	Сперечатися, вигравати бали, глузувати, мудрувати, нападати (захищати, загрожувати, звинувачувати)
Вести себе недвозначно	Виявляти розбіжності
Виражати свої почуття	Вживати такі слівця, як "За всієї моєї поваги до Вас", "Щиро кажучи"

Конференція

Для пошуку шляхів вирішення якихось кардинальних на­укових або практичних проблем використовують таку форму колективного обговорення, як конференція. Мета конференції полягає в тому, щоб довести підняту ідею до необхідності відповідних змін, виробити загальний погляд на майбутнє, на­мітити перші кроки до реалізації змін і сприяти активній участі присутніх у їх проведенні. На конференціях, спрямова­них на пошук стратегічних змін у режимі реального часу, ге­нерується набагато більше інформації, ніж в інших формах ко­лективного обговорення. За часом конференція може відбува­тися від одного до кількох днів. За цей час її учасники озброю­ються розумінням тих практичних кроків, які слід зробити для підтримки стратегії, і мотивів для їх здійснення. Тому, як пра­вило, на конференцію запрошуються люди, що мають хорошу професійну підготовку і практичний досвід діяльності з обра­ної проблеми.

Набули поширення зустрічі "за круглим столом", коли кілька учасників дискутують між собою в присутності слу­хачів. Така дискусія дає змогу ознайомити людей з різними поглядами фахівців на якусь проблему і стимулювати до ак­тивного мислення, самостійних висновків. Інколи колектив­не обговорення має форму диспуту, під яким розуміють пуб­лічну суперечку на наукову чи суспільно важливу тему. Учас­ники диспуту, звичайно, не ставлять перед собою мети обов'яз­ково дійти згоди.

Останнім часом для розв'язання перспективних і досить складних проблем дедалі частіше використовується така фор­ма колективного обговорення, як "мозковий штурм". Вона дає змогу генерувати нові ідеї, шукати шляхи розв'язання склад­них проблем, окреслювати шляхи розвитку, скажімо, якоїсь організації. Ця форма, як і інші, зокрема ділові та рольові ігри, використовується не тільки для соціально-орієнтованого на­вчання людей, а й у виробничій сфері для вирішення проблем­них завдань.

Презентація

У наш час, коли постійно зростає кількість пропозицій про нові проекти, види продукції, послуги та ін., важливим стає те, як представити інформацію про них. І для того, щоб нові ідеї дійшли до свого адресата, треба це робити в заманливій, цікавій і переконливій формі. Такою формою може стати пре­зентація. Змістом презентації може бути інформація про нову видану книгу, новий товар, створену організацію.

Презентація проводиться з метою надання інформації для певної групи людей. І в цьому вона схожа на лекцію. Але це не лекція, бо люди на презентацію приходять не за власним ба­жанням, щоб пізнати щось нове, і рідко виявляють активність. Як правило, на презентацію людей спеціально запрошують, причому у запрошених бажання отримати нову інформацію значно менше, ніж у організаторів передати її.

Презентація для того щоб бути успішною, по­требує значної підготовчої роботи. Необхідно визначити її цілі, персональний склад запрошених. На презентації обов'язково мають бути: керівник організації, особа, відповідальна за підготовчу роботу, спеціаліст з предмета презентації, спеці­аліст із запрошеної аудиторії. Виступати повинен той, у кого це краще вийде. Звичайно, треба продумати, в якому при­міщенні провести цю зустріч, які допоміжні матеріали, у тому числі й сувеніри, треба мати, як розподілити час, щоб не обтя­жувати запрошених і підтримувати їхню увагу.

Особливості підготовки виступу на пре­зентації:

— спочатку сказати декілька приємних фраз, щоб привер­нути до себе увагу присутніх, встановити психологічний кон­такт із ними;

— розповісти про власний досвід, пов'язаний з предметом презентації;

— використавши запитання, з'ясувати, наскільки аудито­рія знайома з предметом презентації;

— зазначити, чому саме цих людей запрошено;

— накреслити хід проведення презентації і чітко визначи­ти час, необхідний для цього;

— викласти в дохідливій формі проблему, розбивши її на декілька етапів;

— за допомогою запитань з'ясувати, як аудиторія зрозумі­ла сказане;

— використати аудіовізуальні та інші допоміжні засоби (таблиці, схеми, діаграми);

— сформулювати пропозиції до присутніх;

— показати, що саме кожен із присутніх може втратити, якщо не підтримає запропоновану ідею;

— роздати запрошеним підготовлені матеріали (буклети, проспекти, схеми) та маленькі сувеніри;

— з'ясувати, чи мають присутні якісь запитання і дати відповідь на них;

• висловити присутнім подяку за те, що вони надали мож­ливість представити їм нову ідею, а також сподівання на по­дальше спілкування і взаємодію.