Питання для самоконтролю

1. Хто виступає основними суб’єктами грошового обороту?

2. Які основні ринки зв’язуються грошовим оборотом?

3. Які критерії використовуються для класифікації грошових потоків?

4. Чим відрізняється грошовий обіг від грошового обороту?

5. Які фактори впливають на швидкість обігу грошей?

6. Яким чином швидкість обігу грошей впливає на грошову масу?

7. У чому полягає сутність закону грошового обігу і форми його прояву?

8. Якими факторами характеризується сталість грошей?

9. Яким чином введення нової грошової одиниці впливає на стабілізацію грошового обігу ?

10. Які засоби платежу обслуговують грошовий обіг в сучасних умовах?

11. Що таке грошовий оборот? Які особливості грошового обороту на мікро- та макроекономічному рівнях?

12. Які переваги і недоліки безготівкового обороту?

13. Які грошові агрегати визначає Національний банк України?

14. Який грошовий агрегат найкраще відображає функцію грошей як засобу обігу?

15. Що таке грошова база і з яких компонентів вона складається?

16. Хто є емітентом грошей?

17. Як здійснюється первинна емісія грошей?

18. Що таке обов’язкові резерви і яка межа їх встановлення?

19. Чи всі засоби платежу, що використовуються в обігу, можна назвати законними платіжними засобами?

Література

1. Вступ до банківської справи /За ред. Савлука М.І. – К.: Лібра, 1998. – Розд. ІІ, § 2.1.

2. Войтюк Д. Грошові потоки: класифікація та вплив на грошову масу і грошову базу // Економіка України. - № 5. – 1999.

3. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид.,перероб. і доп. / За ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002.

4. Івасів Б.С. Гроші та кредит. Підручник. – Вид. 2-ге змін. й доп. Тернопіль: «Карт-бланш», 2005.

5. Нікіфоров П.О. Система регулювання грошового обігу // Фінанси України. – 2001. - № 12.

Тема 4. Грошові системи

Мета роботи:

засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про грошові системи, інструменти грошово – кредитного регулювання, а також сутність “сеньйоранжу”.

План вивчення теми

1. Сутність, значення і структура грошової системи

2. Види грошових систем та їх еволюція

3. Створення та розвиток грошової системи України

4. Грошово-кредитна політика, її цілі та інструменти

5. Монетизація бюджетного дефіциту і ВВП в Україні

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Важливе значення для розуміння теорії грошей має питання про грошові системи. Загальноприйнятим є визначення грошової системи як встановленої державою форми організації грошового обігу в країні. Необхідно розглянути елементи грошової системи і вміти їх пояснювати.

Вивчаючи друге питання, зверніть увагу, що в ряді підручників йдеться не про види, а про типи грошових систем, що одне й те саме. Необхідно ознайомитися з класифікацією грошових систем за різними критеріями. Звертаємо увагу, що еволюція грошових систем відбувалась досить тривалий час і за цей період змінилась від металевого обігу на паперово-грошовий і згодом на кредитний обіг. Проте це не означає, що змінились і елементи грошової системи. Зміни відбулись всередині них. Інакше кажучи, обіг металевих грошових знаків залишився, але з відходом золота із обігу нині обмінюються білонні монети всередині національних грошових систем.

Третє питання присвячено створенню в Україні власної грошової системи в другій половині 90-х років минулого століття. Особливістю цього процесу є те, що українська національна грошова система була створена в ході грошової реформи 1996 р., запровадженню її передував перехідний період з тимчасовою грошовою одиницею – спочатку так званим купоном, а згодом українським карбованцем.

Грошово-кредитна політика, її цілі та інструменти розглядаються в четвертому питанні. Грошово-кредитна політика – це сукупність заходів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, які проводить держава. Розробкою і реалізацією грошово-кредитної політики займається центральний банк (ЦБ). Зауважимо, основними типами грошово-кредитної політики є політика грошово-кредитної рестрикції і політика грошово-кредитної експансії. Студентам треба знати, що являють собою обидва типи.

Слід визначити інструменти грошово-кредитної політики, що використовується ЦБ з метою грошово-кредитного регулювання. Це:

• здійснення операцій на відкритому ринку, де реалізуються державні цінні папери;

• регулювання резервної норми комерційних банків;

• зміна норми банківського процента.

Вивчаючи операції на відкритому ринку, слід зауважити, що вони зводяться до здійснення купівлі та продажу уповноваженими установами держави її цінних паперів.

Коли ЦБ купує цінні папери, що перебувають у володінні комерційних банків, він здійснює додаткову грошову емісію. У цьому разі у зв'язку із зростанням резервів збільшується кредитний потенціал комерційних банків.

Продаж цінних паперів держави комерційним банкам дає інший результат. У разі купівлі на відкритому ринку цінних паперів резерви, комерційного банку і, відповідно, кредитоспроможність падають. Як наслідок, загальна маса грошей, що перебувають в обігу, а також ліквідність фізичних та юридичних осіб знижується.

Далі слід звернути увагу на управління обов’язковими резервами. Обов'язкові резерви є частиною (нормою в процентах) банківських депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, яка, згідно з чинним законодавством або встановленими нормативними актами, має зберігатись у формі касової комерційних банків та їхніх депозитів у центральному банку.

ЦБ багатьох країн Заходу здійснюється диференційоване визначення норми резерву за поточними і терміновими вкладами. Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що встановлення норм обов'язкових резервів комерційних банків є компетенцією НБУ.

Мета нормативного визначення обов'язкових резервів — забезпечення захисту інтересів клієнтів і надійності комерційних банків, підтримання ліквідності останніх.

Студенти повинні знати, що змінюючи норму обов'язкового резерву,

ЦБ безпосередньо впливає на пропозицію грошей та банківського кредиту. Якщо зменшується норма обов'язкових резервів, комерційні банки мають можливість збільшити ліквідність своїх активів і вдатися через кредитування до емісії нових грошей. Коли норма резерву підвищується, ці можливості звужуються.

Розгляд питання слід завершити характеристикою облікової політики ЦБ. Облікова ставка процента формується на базі надання центральними банками позик комерційним банкам. Такий кредит надається банкам, що зіткнулися з тимчасовими фінансовими труднощами, як правило, на короткий строк і під заставу державних цінних паперів.

Коли комерційний банк бере позику у ЦБ, він збільшує на таку суму вільні резерви і кредитний потенціал. Це надає банкові-позичальнику можливість видавати додаткові кредити населенню та юридичним особам.

Облікова ставка відіграє опосередковану функцію — визначає комерційним банкам вартість кредитів ЦБ. Якщо облікова ставка процента знижується, то у комерційного банку виникає зацікавленість в отриманні додаткових сум таких кредитів, і навпаки. Відповідно, через зміну облікової ставки збільшується або зменшується на грошовому ринку пропозиція кредитних ресурсів. З урахуванням змін у позиції надлишкового резерву ця динаміка реалізується через механізм кредитного мультиплікатора.

Вивчаючи це питання, зверніть увагу на поняття «сеньйораж». Це —дохід, який отримує уряд внаслідок монопольного права друкувати гроші.

Необхідно підкреслити, що купівля ЦБ державних боргових зобов'язань називається монетизацією бюджетного дефіциту. Це в свою чергу призводить до інфляції.

Студенти повинні знати, що населення в країнах з високим рівнем інфляції, як правило, не купує нових державних зобов’язань, валютні резерви ЦБ вичерпані, тому держава фінансує бюджетний дефіцит шляхом емісії.