Питання для самоконтролю

1. Яку роль відіграють небанківські кредитно-фінансові установи?

2. Чим відрізняється діяльність інвестиційних і фінансових компаній?

3. Які існують проблеми розвитку небанківських кредитно-фінансових установ?

4. Які операції здійснюють небанківські кредитно-фінансові установи?

5. Які спільні та відмінні риси діяльності парабанківських установ та комерційних банків?

6. Які функції парабанківських установ?

7. Яку роль відіграють парабанківьскі інститути на фінансовому ринку?

8. Що таке міжбанківські об’єднання?

9. Чим відрізняються асоціативні і корпоративні банківські об’єднання?

10. Яким чином розподіляються ризики, пов’язані зі зміною вартості активів і пасивів у небанківських кредитно-фінансових інститутах?

11. Як поділяються міжбанківські об’єднання, виходячи із різних критеріїв класифікації?

12. Які основні шляхи створення міжбанківських об’єднань?

13. Що собою являє банківський консорціум?

14. У чому полягає головна мета діяльності консорціуму?

15. Що собою являє банківський картель?

16. Які структурні підрозділи можуть входити до складу банківського концерну крім банків?

17. Що собою являє банківський трест?

18. Що є джерелом грошових ресурсів фінансових компаній?

19. Які операції виконують факторингові компанії?

20. Яким чином формується капітал кредитних товариств?

Література

1. Вступ до банківської справи /За ред. Савлука М.І. – К.:Лібра, 1998.

2. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид.,перероб. і доп. / За ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002.

3. Смоляр Ю.О., Терещенко Г.М. Особливості інвестиційної діяльності недержавних пенсійних фондів: зарубіжний досвід і вітчизняна практика // Фінанси України. – 2008. - № 3. С. 43-51.

4. Леонов Д. Недержавні пенсійні фонди в Україні: стан та проблеми розвитку // Ринок цінних паперів України. – 2006. – № 9/10. – C. 73-79.

5. Момотюк Л. Роль недержавних пенсійних фондів у системі пенсійного забезпечення // Фінанси України. – 2006. – № 5. – C.71-77.

Змістовий модуль 4. Теоретичні основи функціонування валютного ринку

Тема 12. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною

Мета роботи:

засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про політику траншів та механізм розширеного фінансування МВФ; Банк міжнародних розрахунків та основні напрямки його діяльності.

План вивчення теми

1. Міжнародні валютно – кредитні установи, особливості їх організації та форми співробітництва з Україною

2. Група Світового банку

3. Міжнародний валютний фонд: мета його створення, напрямки діяльності та роль у функціонуванні світової валютної системи

4. Регіональні валютно – кредитні установи

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Міжнародні та регіональні валютно-кредитні установи з'явилися у XX ст. Вони створені та діють на основі міждержавних угод та покликані регулювати міжнародні економічні відносини, їх мета — сприяти розвитку зовнішньої торгівлі й міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримувати рівновагу платіжних балансів країн, що входять до них, регулювати курси їхніх валют, надавати кредити цим країнам і гарантувати приватні позики за кордоном.

Варто зауважити, що міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації мають свої цілі, вирішують різні завдання та діють на глобальному та регіональному рівнях, їх діяльність є важливою складовою світового та регіонального співробітництва й інтеграції. Україна, розвиваючи співробітництво з багатьма з них, намагається інтегруватися у світову економічну систему.

Слід знати, що найважливішу роль серед названих міжнародних організацій відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який є головною установою Групи Світового банку. Окрім МБРР, до структури Групи Світового банку входять Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Багатостороння агенція гарантування інвестицій (БАГІ), а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК). МБРР — одна з найбільших і найвпливовіших у світі міжнародних фінансово-кредитних установ, яка надає довгострокові позики під державні програми тільки урядам і центральним банкам країн-членів. Членами МБРР можуть бути тільки члени МВФ.

При розгляді третього питання, запам’ятати, що МВФ є міжурядовою валютно-фінансовою організацією. В 1947 р. МВФ уклав угоду з ООН і став одним із її економічних підрозділів.

Слід з’ясувати функції МВФ. Статутом МВФ визначається, що метою цієї організації є забезпечення співробітництва у міжнародних валютних проблемах, сприяння стабілізації валют, утворення багатосторонньої системи платежів і розрахунків, досягнення рівноваги та платіжних балансів країн-учасниць. У ст. IV статуту МВФ зазначається: “Фонд повинен стежити за розвитком міжнародної валютної системи, забезпечувати її ефективне функціонування”. Водночас підкреслюється, що МВФ має аналізувати виконання кожною країною – членом спільних зобов‘язань. Статутом МВФ передбачається й те, що країни учасниці, вступаючи до фонду, беруть на себе добровільні зобов‘язання співпрацювати з фондом і між собою в питаннях стабілізації валютних відносин. Зміст цих зобов‘язань такий:

• сприяння міжнародній валютній співпраці через механізм консультацій з міжнародних валютних проблем між країнами-членами фонду;

• сприяння ефективності та збалансованому зростанню міжнародної торгівлі на високому рівні зайнятості, отриманню доходів та розвиткові виробничих ресурсів усіх членів;

• сприяння стабільності обміну, а також усуненню конкурентного знецінення валюти;

• сприяння створенню багатосторонньої системи платежів за поточними розрахунками між членами;

• тимчасове надання під відповідні гарантії в розпорядження членів активів фонду, що має на меті усунення диспропорції в балансі платежів, але без вживання заходів, що могли б порушити національний чи міжнародний достаток.

У вирішенні цього комплексу завдань першочергова увага надається здійсненню системи заходів з регулювання валютних курсів, що забезпечує найсприятливіші умови розвитку зовнішньоекономічної діяльності країн-

учасниць, зниженню валютного ризику, кон‘юнктурної невизначеності тощо.

Останнім часом зросла роль МВФ як аналітичного і координаційного центру. Фонд має у своєму розпорядженні великий банк інформації, яка дозволяє йому проводити системні дослідження та розробляти прогнози глобальних економічних процесів світової економіки. Вказані дослідження і прогнози широко використовуються світовою спільнотою.

Необхідно знати, що МВФ — міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН. МВФ сприяє міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют, підвищенню ступеня їх конвертованості, підтримує рівновагу платіжних балансів країн - членів Фонду, надає короткострокові кредити країнам - членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їхніх платіжних балансів, на ліквідацію валютних обмежень, організовує консультативну допомогу з фінансових і валютних питань.

Зверніть увагу на різницю між МВФ та МБРР.

Слід охарактеризувати регіональні міжнародні валютно-кредитні установи. Студенти повинні знати, що вони були створені поступово, відповідно до певних етапів розвитку світогосподарських зв'язків та інтенсивності інтеграційних процесів. Вони мають схожі цілі — це розвиток економіки, економічного співробітництва та інтеграції у регіоні. У них однотипний порядок формування пасивів, однакова форма правління, ідентичні об'єкти кредитування — переважно інфраструктура, сільське господарство, добувна промисловість. Кредити надаються лише країнам-членам.

Слід підкреслити, що до найвідоміших регіональних валютно-кредитних установ належать Міжамериканський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку. У межах європейського економічного співробітництва діють кілька регіональних міжнародних валютно-кредитних установ: Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд валютного співробітництва та ін. Для сприяння країнам Центральної та Східної Європи у становленні ринкової економіки європейськими країнами було створено у 1991 р. Європейський банк реконструкції та розвитку. Додатково треба ознайомитись з інформацією про форми співробітництва України з міжнародними валютно-кредитними установами.

Тести

1. Плаваючі валютні курси національних одиниць впроваджено:

а). на Паризькій конференції (1837 р.);

б) на Паризькій конференції (1867 р.);

в) на Генуезькій конференції (1911 р.);

г) на Бреттон-Вудській конференції (1933 р.);

д) на Бреттон-Вудській конференції (1944 р.);

е) на Ямайській конференції (1967 р.);

є) на Ямайській конференції (1976 р.).

2. БМР виконує функції:

а) приймає від центральних банків депозити в іноземній валюті або золоті, проводить операції з купівлі-продажу і зберігання золота, надає центральним банкам забезпечені золотом або депозитами кредити;

б) проводить операції з купівлі-продажу акцій ТНК, надає центральним банкам забезпечені золотом або депозитами кредити;

в) розробляє документи з банківського нагляду, подає до міжнародного суду позови на неправомірні дії тих чи інших національних банків, зберігає золото та депозити, надає кредити та інші різноманітні послуги.

3. Фінансовий інститут - координатор діяльності центральних банків:

а) МВФ; б) БМР; в) Світовий банк.

4. Кредитно-фінансова установа ЄС:

а) МВФ;

б) Європейський інвестиційний банк;

в) Європейський банк реконструкції та розвитку.

5. До інструментів прямого банківського фінансування ЄБРР не належить:

а) кредити;

б) інвестиції в акціонерний капітал;

в) гарантії,

г) розробка інвестиційних проектів.

6. Валютні активи держави – це:

а) національна валюта;

б) депозити в національній та іноземній валютах;

в) іноземна валюта, авуари в СПЗ, золото.

7. Виберіть правильні способи здійснення валютної інтервенції:

а) використання національної валюти;

б) використання резервів у національній валюті;

в) продаж цінних паперів, розміщених у іноземній валюті;

г) емісія грошей;

д) зміна ставок оподаткування

8. Міжнародний фінансовий інститут – це:

а) ООН; б) Європейський інвестиційний та кредитний центр;

в) МВФ; г) ЮНЕСКО,

9. Міжнародна конференція, на якій була знищена функція золота в якості міри вартості валютних одиниць:

а) Ямайській (1976 р.);

б) Маастріхській конференції (1991 р.);

в) Бреттон-Вудській конференції (1944 р.).

10. Розвиток світового ринку капіталів відзначився формуванням:

а) міжнародних фінансових центрів;

б) глобалізацією;

в) створенням нового економічного порядку;

г) міжнародних ТНК.

11. Світова організація торгівлі побудована на принципах:

а) МВФ; б) Європейський інвестиційний банк; в) ГАТТ.

12. Україна є членом ( знайдіть, що невірне):

а) МВФ; б) СОТ; в) Європейського фінансового клубу; г) ЄБРР.

13. Форми регіональних валютно-фінансових відносин:

а) венчурні фонди;

б) розвиток малих та середніх підприємств;

в) продаж облігацій внутрішньої позики.

14. Опосередковане фінансування відбувається через:

а) створення фондів;

б) програми розвитку фінансового сектору;

в) розвиток малих та середніх підприємств;

г) банківські гарантії.

15. Багатостороння Агенція Гарантії Інвестицій (БАГІ):

а) страхує життя;

б) надає підтримку розвитку приватного сектора;

в) страхує інвестиції від втрат, викликаних некомерційними ризиками;

г) займається розробкою нормативно-правових документів щодо митних тарифів.