2.2. Критерії оцінки знань та вмінь студентів за виконання індивідуальних завдань

Індивідуальне завдання виконується у вигляді реферату на окремих аркушах і відповідно оформлюється. Титульний лист преставлений на додатку 1. За виконання індивідуального завдання студент може отримати максимальну кількість балів – 20. При оцінюванні виконання індивідуального завдання враховується:

1) оформлення індивідуального завдання відповідно до вимог;

2) самостійність виконання;

3) вміння аналізувати ті чи інші процеси та явища;

4) уміння працювати з законодавчими документами та інструктивними матеріалами;

5) зведення розрахунків у таблиці, побудова графіків, діаграм;

6) використання не тільки підручників, але й періодичних видань, довідників, статистичних щорічників;

7) вміння коментувати, узагальнювати, робити висновки, обґрунтовувати власні судження.

2.3. Критерії оцінки знань та вмінь студентів за виконання тестових завдань

Тестові завдання приведені у даному посібнику по темах. До їх виконання можна підготуватися в процесі вивчення дисципліни під час самостійної роботи. Тестові завдання виконуються безпосередньо на занятті під керівництвом викладача. Одне завдання складається з 10 питань. Максимальна кількість балів, яку студент може отримати за цю роботу, дорівнює 5. Виконання тестових завдань спрямоване на перевірку знань студентів після самостійного опрацювання дисципліни та передбачає закріплення набутих знань.

2.4. Критерії оцінки знань студентів на екзамені

На екзамені студент має відповісти на 2 теоретичних питання, рішити задачу та відповісти на 5 тестів. За правильне виконання кожного завдання студент може отримати по 5 балів, тобто максимальна оцінка за екзамен складає 20 балів.

Відповіді повинні:

1) містити вірні тлумачення тих чи інших понять, законів;

2) бути аргументованими, лаконічними;

3) демонструвати професіоналізм (вільне володіння термінологією і розуміння сутності того, про що йдеться), інтелектуальні здібності (вміти проводити паралелі з реальною дійсністю, наводити історичні приклади, знати ті чи інші нормативні акти та закони, теорії);

4) хід рішення задачі необхідно пояснити або показати його письмово на аркуші.

3. Методичні рекомендації до самостійної роботи

МОДУЛЬ І

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.

ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ГРОШОВИХ ВІДНОСИН

Тема 1. Сутність і функції грошей

Мета роботи:	засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про роль держави у створенні грошей, а також особливості використання національних та колективних валют як світових грошей
План вивчення теми
1. Роль грошей в економіці.
2. Різновиди сучасних кредитних грошей.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Грошам належить визначальне місце в ринковій економіці. Масштабність виконання грошима своєї ролі не завжди легко збагнути і викласти логічно. Тому рекомендуємо студентам звернути увагу на певні моменти цього питання.

Гроші виконують важливу інформативну роль. Їх можна назвати "мовою ринку". Адже вся статистична, комерційна, виробнича інформація стосовно процесів, що відбуваються в економіці, подається через вартісні показники у їх грошовому вираженні.

Грошові відносини є найскладнішим елементом ринку. Вони мають широко розгалужену, багатоступінчасту структуру, реалізуються не на одному, а на декількох рівнях.

Гроші – досить нестійкий і чи не найуразливіший елемент ринкової економіки. Гроші є унікальною особливістю ринкової економіки, яка полягає в тому, що кожен із її структурних елементів одягнений в єдину, спільну для всіх, функціональну форму. Такою унікальною формою є грошова оболонка. Не зосереджуючи в собі скільки-небудь цінності, гроші служать мірилом вартості всіх оточуючих нас речей і мають здатність перетворюватись в будь-яку з них.Гроші тимчасово накопичуються для використання їх на спеціальні цілі: нові капіталовкладення, розширення підприємств і організацій, технічної реконструкції і оновлення виробництва, інші цілі. Можна побудувати свою доповідь за такими напрямами:

1) Гроші як засіб стимулювання та регулювання виробництва;

2) Гроші, як засіб нагромадження та переливання капіталу.

Сучасні кредитні гроші представлені паперовими, електронними, пластиковими картками. Значний інтерес викликають електронні гроші. В нашій країні склалася певна система їх використання. Система електронних платежів (СЕП) Національного банку України — це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків у електронній формі між банківськими установами (та їхніми філіями) як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов'язаннями банків один перед одним на території України. Основними завданнями системи є:

— задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;

— удосконалення кредитно-монетарної політики, яку проводить НБУ, через отримання оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;

— виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків;

— мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів;

— високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;

— надання широкого спектру послуг для користувачів;

— високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку та контролю;

Розрахунки за допомогою СЕП регламентуються відповідними документами Національного банку України. Це:

— «Положення про міжбанківські розрахунки в Україні», затверджене постановою Правління Національного банку України від 21 березня 1996 р.

— «Інструкція № 7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затверджена постановою Правління Національного банку України від 2 серпня 1996 р.

За відсутності належного правового регулювання діяльності, пов’язаної з електронними грошима, виникають суттєві правові та фінансові ризики. Правовий ризик виникає внаслідок того, що така діяльність не є легалізованою. Відсутність правової основи операцій, які виконуються у системах електронних грошей, є джерелом ризику як для окремих трансакцій та учасників, так і для систем в цілому. Фінансові ризики держателів і торговців виникають через певну невизначеність щодо остаточного виконання грошових зобов’язань з боку емітента. За погашення електронних грошей комерційні структури несуть договірну відповідальність, до того ж їм притаманний ризик банкрутства.

Міжнародні банківські установи наголошують, що мають бути встановленні чіткі правила та умови, за якими може здійснюватися емісія електронних грошей, запроваджений контроль за нею, оскільки така емісія може негативно вплинути на стабільність фінансової системи та безперебійне функціонування платіжних систем.

В Україні прийняття законодавчих норм щодо електронних грошей та їх емітентів є нагальною потребою. Необхідне адекватне правове регулювання процесів, в яких фактично вже приймає участь певна частина користувачів – постачальників та споживачів послуг. Внесення доповнень до законодавства продиктоване розвитком суспільства і дозволить легалізувати види діяльності, які на момент розробки діючих законів України не існували.

Метою внесення змін до законодавства є запровадження контролю за діяльністю, пов’язаною з електронними грошима, і разом з цим - створення регулятивної основи, яка б сприяла виявленню потенційних переваг електронних грошей і забезпечила потреби електронної торгівлі в Україні.

На 2006–2008 роки була прийнята Програма розвитку Національної системи масових електронних платежів, затверджена Постановою Правління НБУ від 30.03.2006 № 121, яка спрямована на створення необхідних умов для поліпшення структури грошового обігу та забезпечення високого рівня захищеності спеціальних платіжних засобів за рахунок розбудови в Україні масових безготівкових платежів з використанням платіжних карток і скорочення частки готівкових розрахунків.

Програма ґрунтується на положеннях Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, Концепції системи електронних розрахунків за товари та послуги в Україні, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 18.07.94 № 136.

Програма визначає основні завдання та шляхи їх реалізації щодо подальшого розвитку Національної системи масових електронних платежів з урахуванням світових тенденцій розвитку безготівкових розрахунків, досвіду та сучасних моделей функціонування платіжних систем. Але вона має бути вдосконалена і пролонгована.