Питання для самоконтролю

1. Що таке рух людності?

2. Що виступає основними характеристиками відтворення населення?

3. У чому сутність природного руху населення?

4. Що таке соціальний рух населення?

5. У чому сенс економічного руху населення?

6. Що виступає якісною стороною народонаселення?

7. Як визначається відтворення населення?

8. Що таке нетто-коефіцієнт відтворення населення?

9. Які є види відтворення населення та у чому їх сенс?

10. Які існують абсолютні показники природного руху населення?

11. Які існують відносні показники природного руху населення?

12. Що таке природний приріст населення?

13. Що визначає динаміку природного приросту населення?

14. У чому сутність механічного руху населення?

15. Що таке нетто-міграція?

16. Що таке брутто-міграція?

17. Чим відрізняються міграційні потоки і міграційні когорти?

18. У чому сутність диференційної міграції?

19. Які стадії проходять міграції у своєму розвитку?

20. Чим визначаються приживаність і облаштування новоселів?

21. Яку роль у вивченні міграцій відіграє генографія?

22. Які виділяють два види міграцій?

23. Якими ознаками відзначається міська форма розселення?

24. У чому сутність процесів урбанізації?

25. У чому сутність процесів контрурбанізації?

26. У чому сутність процесів рурбанізації?

27. У чому сутність процесів субурбанізації?

28. Чому у сучасному світі утворюються міські агломерації?

29. Які виділяють види міжнародної міграції?

30. Що спільного і відмінного між поняттями еміграції і депортації?

31. Що таке імміграція?

32. Що спільного і відмінного між поняттями іммігрант і експатріант?

33. Які виділяють види еміграції залежно від її причин?

34. У чому сенс етнічної дифузії?

35. Які особливості міграційних процесів в Україні за часів СРСР?

36. У чому особливості першої хвилі української еміграції?

37. У чому особливості другої хвилі української еміграції?

38. У чому особливості третьої хвилі української еміграції?

39. У чому особливості четвертої хвилі української еміграції?

40. Що таке діаспора?

41. У чому особливості східної української діаспори?

42. У чому особливості західної української діаспори?

Змістовий модуль іі. Основні демографічні проблеми сучасного людства лекція 5

Тема 4: Антропогенна криза, її симптоми та прогнози. Основні демографічні проблеми сучасного людства

План

1. Проблеми виживання людства у ХХІ ст.

2. Демографічний перехід від екстенсивного до інтенсивного типу відтворення населення як результат соціального прогресу.

3. Тенденції відтворення населення у світі. Демографічне старіння населення.

1. Проблеми виживання людства у ХХІ ст.

Процес взаємодії суспільства і природи дійшов такої кількісної і якісної межі, коли виник феномен взаємодії всього людського суспільства зі всією природою планети. Науково-технічна революція призвела, з одного боку, до формування у людства всеохоплюючої системи знань і технологій, з другого – до збільшення антропогенного впливу на природу. Сформувалися складні господарські системи, вплив яких поширюється на весь світ. Як результат – зростає взаємозв’язок і взаємозалежність господарського життя країн і природи світу. Сутність цих процесів і явищ породжує глобальні проблеми, що стосуються всього людства. Вони охоплюють всі аспекти відносин між державами світового співтовариства, між суспільством і природою, формування умов життєдіяльності людства. Глобальні проблеми вимагають і глобальних рішень. Для цього необхідне широке співробітництво і координація зусиль всього людства в різних сферах: політичній, економічній, науковій, освітянській.

Науковці нараховують кілька десятків проблем, які за своєю всеосяжністю можна вважати глобальними.

Сучасний суспільний інтерес до демографічних проблем зумовлений тими зрушеннями, які відбулися за останні 100-150 років. Умови демографічного буття змінилися корінним чином і ніколи вже не будуть такими, якими вони були до цього часу. Масштаб і значення цих зрушень ще не досить усвідомлені науковою думкою і суспільними поглядами. А між тим з кожним роком з'являються все нові і нові зв'язки економічного, соціально-політичного і культурного розвитку країн з проблемами демографії.

В 1998 році Національне географічне товариство США опублікувало карту світу під назвою «Земля в небезпеці». Небезпека номер один на цій карті – тиск населення. Справа в тому, що з середини ХХ століття відбувається неймовірне зростання чисельності світового населення. Homo sapiense – людина розумна як вид живих істот, вершина творіння життєвих форм на Землі – існує на планеті біля 100 тис. років, та лише приблизно 8 тис. років тому на Землі стало нараховуватися біля 10 млн. людей. Чисельність землян збільшувалася дуже повільно, поки вони жили полюванням і збиранням, вели кочовий спосіб життя. Але з переходом до осідлого землеробства, до нових форм виробництва, особливо промислового, кількість людей стала збільшуватися і до середини ХVIIІ століття склала майже 800 млн. Згодом настав період прискорення зростання населення на Землі. Приблизно в1820 році чисельність землян досягла 1млрд. У 1927 ця величина подвоїлась. Третій мільярд був зафіксований у 1959 році, четвертий вже через 15 років у 1974 році, а всього через 13 років 11 липня 1987 року було оголошено ООН «Днем народження 5-мільярдної людини». Шостий мільярд вступив на планету у 2000році.

За прогнозам експертів ООН до 2025 року населення світу досягне 8,3 млрд. людей. На земній кулі щорічно народжується більш ніж 130 млн. людей, вмирає 50 млн., таким чином, приріст населення складає близько 80 млн. людей.

Низькі темпи приросту очікуються лише після 2075 року, а стабілізація чисельності населення ще пізніше – після 2100 року. Демографи ООН припускають, що до 2010 року населення планети буде розподілятись таким чином: біля 1,5 млрд. – у розвинутих країнах і більше 5 млрд. – у решті країн. Щоб прогодувати всю цю масу людей, необхідно, як мінімум, вдвічі збільшити виробництво зернових культур. Між іншим, за деякими оцінками експертів, вже у 2010 році світовий дефіцит білка складатиме 25 млн. т.

У зв'язку з цим деякі спеціалісти гадають, що існують деякі границі чисельності населення, перевищення яких загрожує людству загибеллю, внаслідок вичерпання всіх видів життєвих ресурсів.

В той же час відповідно інших розрахунків на Землі може нормально жити біля 50 млрд. чоловік, якщо виробництво продуктів харчування скрізь досягне рівня індустріально високорозвинених країн. Однак, як буде при цьому вирішуватись питання із забрудненням природного середовища і вичерпанням енергетичних ресурсів., невідомо.

Відтворення населення, звичайно, розглядають як біосоціальний процес. При цьому мається на увазі, що фізіологічний механізм розмноження людини створений природою і підкорюється її законам, але соціальний побут людини накладає на неї свій відбиток. Регулювання розмноження людей на надіндивідуальному рівні, на рівні населення в цілому, являється результатом, перш за все, економічних і соціально-культурних процесів.

Важливий бік демографічних процесів полягає в тому, що кількісні характеристики, що відображають ті чи інші сторони процесів, завжди представляють собою сумарні, інтегральні показники дії більшості факторів природи: біологічних, соціальних, культурних, етичних, етнічних, соціально-психологічних та інших.

Не менш актуальний зв’язок існує між зростанням світового населення та такими глобальними проблемами, як забезпечення людства природними ресурсами та забруднення навколишнього середовища. Швидке зростання сільського населення вже призвело у багатьох країнах, що розвиваються, до такого «тиску» на природні ресурси (ґрунт, рослинність, тваринний світ, прісну воду тощо), який у деяких районах підірвав їх здатність до самовідновлення. Глобальні екологічні проблеми мають економічний, соціальний та технічний аспекти. Це стосується, наприклад, проблем раціонального використання мінеральних ресурсів у промисловості, розвитку енергетики, використання земельних ресурсів і виробництва продовольства, використання ресурсів Світового океану.

Серед інших глобальних екологічних проблем доцільно виокремити парниковий ефект та пов’язане з ним потепління клімату. Мільярди тонн вуглекислого газу щогодини потрапляють в атмосферу в результаті спалювання вугілля і нафти, природного газу і дров, мільйони тонн метану піднімаються в атмосферу від розробок газу, з рисових полів Азії викидаються туди водяна пара, фторхлорвуглець. Все це – «парникові гази». Як у парнику скляний дах і стіни пропускають сонячну радіацію, але не випускають тепло, так і вуглекислий газ і інші «парникові гази» практично прозорі для сонячних променів, але затримують довгохвильове теплове випромінювання Землі, не дають йому потрапити у космос. «Енергетичний бум» минулого століття збільшив концентрацію СО₂ в атмосфері на 25% і метану на 100%. Прогноз на майбутнє (2030-2050 рр.) передбачає можливе підвищення температури на 1,5-4,5^оС. До таких висновків дійшла Міжнародна конференція кліматологів в Австрії в 1988 році.

Проблема озонового шару виникла в 1982 році, коли зонд, запущений з британської станції в Антарктиді, на висоті 25-30 км. виявив різке зниження вмісту озону. З тих пір над Антарктидою весь час реєструється озонова «діра» змінних форм і розмірів. За останніми даними вона дорівнює 24,7 мільйонам квадратних кілометрів. Пізніше така ж «діра» була виявлена над канадським арктичним архіпелагом, над Шпіцбергеном, а потім і в різних місцях Євразії, зокрема над Воронежем.

Виснаження озонового шару представляє набагато небезпечнішу реальність для всього живого на Землі, ніж падіння якого-небудь надвеликого метеориту, адже озон не допускає небезпечне випромінювання до поверхні Землі. У разі зменшення озону людству загрожує, як мінімум, спалах раку шкіри і очних захворювань. Взагалі збільшення дози ультрафіолетових променів може ослабити імунну систему людини, а заразом зменшити урожай полів, скоротити і без того вузьку базу продовольчого постачання Землі. Було встановлено, що багато озону знищується ракетними двигунами сучасних літаків, що літають на великих висотах, а також при запусках космічних кораблів і супутників.

Одна з причин загибелі лісів в багатьох регіонах світу – кислотні дощі, головними винуватцями яких є електростанції. Викиди двоокису сірки і перенесення їх на великі відстані призводять до випадання таких дощів далеко від джерел викидів. У Австрії, на сході Канади, в Нідерландах і Швеції більше 60% сірки, випадної на їх території, потрапляють із зовнішніх джерел, а в Норвегії навіть 75%. Іншими прикладами перенесення кислот на великі відстані є випадання кислотних дощів на таких віддалених островах в Атлантичному океані як Бермудські, кислотного снігу в Арктиці. У розвинених країнах кислотні дощі викликали пошкодження значної частини лісів: у Чехословакії – 71%, в Греції і Великобританії – 64%, в Германії – 52%.

За останніх 20 років світ втратив майже 200 мільйонів гектарів лісових масивів. Особливо велику екологічну загрозу являє виснаження тропічних лісів – «легенів планети» і основного джерела біологічної різноманітності планети. Там щорік вирубується або спалюється приблизно 200 тисяч квадратних кілометрів лісів, а, відповідно, значить, зникає 100 тисяч видів рослин і тварин. Особливо швидко цей процес йде в найбагатших тропічними лісами регіонах – Амазонії і Індонезії.

Під впливом живих організмів, води і повітря на поверхневих шарах літосфери поступово утворюється найважливіша екосистема, тонка і крихка, – ґрунт, який називають «шкірою Землі». Це хранитель родючості і життя. Жменя хорошого ґрунту містить мільйони мікроорганізмів, що підтримують родючість. Аби утворився шар ґрунту завтовшки в 1 сантиметр, потрібне століття. Він може бути втрачений за один польовий сезон. За оцінками геологів, до того як люди почали займатися сільськогосподарською діяльністю, пасти худобу і розорювати землі, річки щорік зносили в Світовий океан близько 9 мільярдів тонн ґрунту. Нині цю кількість оцінюють приблизно в 25 мільярдів тонн.

Особливо важка ситуація виникає, коли зноситься не лише ґрунтовий шар, але і материнська порода, на якій він розвивається. Тоді настає поріг безповоротного руйнування, виникає антропогенна (тобто створена людиною) пустеля.

Один з найгрізніших, глобальніших і швидкоплинних процесів сучасності – розширення запустинювання, падіння і, в самих крайніх випадках, повне знищення біологічного потенціалу Землі, що призводить до умов, аналогічних умовам природної пустелі.

Природні пустелі і напівпустелі займають більше 1/3 земної поверхні. На цих землях проживає близько 15% населення світу. Пустелі – природні утворення, що грають певну роль в загальній екологічній збалансованості ландшафтів планети. У результаті діяльності людини до останньої чверті ХХ століття з'явилося ще понад 9 мільйонів квадратних кілометрів пустель, і всього вони охопили вже 43% загальній площі суші.

У 90-х роках запустинювання стало загрожувати 3,6 мільйонам гектарів посушливих земель. Це складає 70% потенційно продуктивних посушливих земель, близько 1/6 населення світу страждає від цього процесу.

Як вважають експерти ООН, сучасні втрати продуктивних земель призведуть до того, що до середини століття світ може втратити майже 1/3 своїх орних земель. Така втрата в період безпрецедентного зростання населення і збільшення потреби в продовольстві може стати воістину згубною.

Таблиця16.