4. Проблеми репродуктивної поведінки в Україні.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я репродуктивне здоров'я – це стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб репродуктивної системи або порушення її функцій, тобто репродуктивне здоров'я означає можливість задовільної та безпечної здатності до відтворення.

Основним завданням політики Уряду щодо сім'ї, жінок, дітей та молоді є подолання тенденцій скорочення населення, посилення інституту сім'ї, державна підтримка народжуваності.

Негативні тенденції у відтворенні населення України обумовили від'ємний приріст населення, що вперше було зареєстровано в 1991 р. (-0,8 на 1000 населення), а в 2001 році він вже становив – 7,5. Збільшення народжуваності протягом останіх п’ятнадцяти років (на 9,5%) не вирішило проблем демографічної кризи. Рівень народжуваності залишається майже вдвічі нижчим за загальну смертність (16,0 на 1000 населення).

Такий стан справ загрожує національній безпеці України і зумовлює актуальність розроблення програми «Репродуктивне здоров'я нації 2006-2015». Значення зміцнення репродуктивного здоров'я як передумови і чинника підвищення рівня народжуваності, значно зростає, оскільки низький рівень здоров'я є тягарем для економіки країни і, навпаки, задовільний його рівень – це ресурс для соціального і економічного розвитку.

На рівні сім'ї поліпшення репродуктивного здоров'я зменшує імовірність безплідності чи появи небажаної вагітності, які призводять до психологічного дискомфорту сім'ї та дестабілізації шлюбно-сімейних відносин.

Основними проблемними питаннями репродуктивного здоров'я є:

• материнська та малюкова смертність,

• високий рівень абортів,

• невиношування вагітності,

• високий рівень ускладнень вагітності та пологів,

• поширеність жіночої та чоловічої безплідності,

• захворюваність населення інфекціями, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ/СНІД,

• онкологічна захворюваність репродуктивної сфери.

У зв'язку з тим, що материнська, перинатальна смертність та смертність немовлят вважаються одними з найчутливіших барометрів соціально-економічного благополуччя країни, їх виділяють із загальної проблеми смертності. Кожен випадок плодово-малюкових репродуктивних втрат спричиняє для держави і суспільства в цілому непрожите і «непропрацьоване» життя. Рівень смертності немовлят значною мірою визначає і середню очікувану тривалість життя людини. Особливого значення проблема рівня плодово-малюкових втрат набуває в сучасний період, коли природний приріст населення загрозливо зменшується.

На сьогоднішній день медико-соціального значення набула проблема абортів з огляду на високі показники безпосередніх та віддалених ускладнень після цієї операції, негативного впливу на сімейні відносини та на репродуктивні втрати як складові демографічних втрат, а також як значні економічні витрати в умовах обмежених економічних ресурсів.

Реалізація Національної програми «Репродуктивного здоров'я на 2001-2005 рр.» показала успішність міжсекторального підходу у вирішенні проблем репродуктивного здоров'я достроковим (2003р.) досягненням запланованих очікуваних результатів, а саме позитивної тенденції основних чинників порушень репродуктивного здоров'я жінок: зниження рівня захворювань, що передаються статевим шляхом, штучного переривання небажаної вагітності та їх наслідків (невиношування, материнської та малюкової смертності).

Національна програма стала достатнім політичним і стратегічним інструментом для розв'язання багатьох з вищезгаданих проблем. Тому розробка та впровадження нової Державної програми «Репродуктивне здоров'я нації 2006-2015», що охопить значно ширше коло проблем репродуктивного здоров'я різних верств населення України, стане логічним продовженням виробленої стратегії у напрямку досягнення позитивної динаміки показників репродуктивного здоров'я європейського рівня.

Репродуктивне здоров'я необхідно розглядати як частину громадського здоров'я – медико-соціальним ресурсом і потенціалом суспільства, що сприяє забезпеченню національної безпеки. Громадське здоров'я обумовлене комплексною дією соціальних, поведінкових і біологічних факторів; його поліпшення сприятиме збільшенню тривалості і якості життя, благополуччя людей, гармонійному розвиткові особистості і суспільства.

Громадська охорона здоров'я – система наукових і профілактичних заходів та структур медичного і немедичного характеру, діяльність яких спрямована на охорону і зміцнення здоров'я населення, профілактику захворювань і травм, збільшення тривалості активного життя і підвищення працездатності та передбачає об'єднання зусиль усіх членів суспільства. Громадська охорона здоров'я належить до системи охорони здоров'я і є найважливішою складовою життєзабезпечення населення.

Невід'ємними складовими покращання показника народжуваності є соціальне становище української сім'ї, стан і формування репродуктивного здоров'я та якість надання медичних послуг.

І. Соціально-економічні складові

Неефективність в українському суспільстві роботи на всіх рівнях щодо посилення ролі інституту родини та втрата історичних українських традицій щодо формування та збереження сім'ї, як основної складової суспільства є важливим чинником зменшення чисельності населення, пов'язаної з «недонародженням» дітей у сім'ях, батьки яких розлучилися. За останнє десятиріччя значно збільшилось число неповних сімей (з одним із батьків) або сімей, в якій один з батьків не є біологічним батьком дитини. Проте має важливе значення не тільки структура сім'ї, а й якість взаємин усередині сім'ї. Позитивні взаємини батьків посилюють почуття благополуччя дитини і зменшують імовірність поведінкового ризику для здоров'я.

Державна політика у сфері охорони репродуктивного здоров'я населення виходить за межі компетенції охорони здоров'я і набуває характеру першочергових завдань щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення у сфері репродуктивного здоров'я. Законодавство передбачає рівність жінки і чоловіка у сім'ї та в суспільстві, право жінки самій вирішувати питання про материнство з гарантією умов для поєднання праці з материнством та надання матеріальної і моральної підтримки сім'ї. Однак, чинні нормативно-правові документи потребують перегляду у зв'язку з їх недосконалістю, постійного доповнення, і водночас існує необхідність розробки і прийняття нових з погляду досягнень світової медичної практики, з урахуванням міжнародних правових документів, а також економічних, соціальних та галузевих реформ в Україні.

Недостатність державних гарантій соціального забезпечення майбутніх членів суспільства (народження, утримання, виховання, освіта, працевлаштування, відповідність заробітної плати повним, а не мінімальним потребам) призводить до невпевненості батьків у майбутньому своїх дітей та відмови від народження більше однієї дитини, що, в свою чергу, спричиняє зменшення чисельності населення. Дані соціологічного вивчення стану репродуктивного здоров'я українських жінок свідчать, що більшість українських жінок планують мати лише одну дитину, відкласти народження дитини або взагалі відмовитись від нього. Вже у віці 20-24 роки 30% жінок не планують народження наступної дитини, а у віці 25-29 років ця частка збільшується до 46,4%.

Недостатня соціальна та правова захищеність жінки у сфері праці, недостатній контроль за дотриманням правил та норм охорони праці, техніки безпеки є однією з причин незадовільного стану здоров'я жінок. Незадовільні умови праці сприяють погіршенню здоров'я.

Порушення гендерної рівності у вирішенні проблем працевлаштування сприяє поширенню «трудової міграції» населення, особливо жінок. Адже відомо, що кількість жінок від кількості тих, хто виїхав за кордон на роботу, становить не менш як 70 відсотків. Отже, йдеться про мільйони жінок репродуктивного віку, які виїхали з України у пошуках роботи.

Гендерного підходу потребує також питання підвищення рівня заробітної платні у сфері праці жінок та подолання такої негативної тенденції в українському суспільстві як «фемінізація бідності», оскільки саме жінки складають переважну більшість того населення, яке перебуває за межею або на межі бідності. Поширена з боку роботодавців, особливо, у сфері приватного бізнесу, дискримінація жінок у процесі найму та при звільненні з роботи – їх останніми приймають на роботу і першими звільняють У результаті жінки витісняються в низькооплачувані сфери або шукають роботу, в тому числі, і за сумісництвом, в тіньовому секторі. Багато жінок їдуть за кордон у пошуках кращих економічних можливостей і там реалізують свої репродуктивні функції. Розшарування соціального становища чоловіків та жінок стало причиною неспроможності виховання дітей у неповних сім'ях (здебільшого однією жінкою).

Сьогодення України характеризується ще однією медико-соціальною проблемою: особливістю смертності у працездатному віці є так звана «надсмертність» чоловіків: показник смертності від усіх причин в працездатному віці чоловіків у 3,6 рази перевищує смертність жінок – ( 962, 9 та 264, 2 на 100 тис. нас. відповідної статі), що є надзвичайно загрозливим як для сфери промислового виробництва, так і для відтворення нації. Незворотні втрати життя чоловіків у репродуктивному віці, який практично співпадає з працездатним, деформують статеве співвідношення у суспільстві, обумовлюють значну кількість одиноких жінок, неповних сімей та дітей-сиріт. Середня очікувана тривалість життя (СОТЖ) – інтегральний показник здоров'я населення. З початку 90-х років СОТЖ в Україні скоротилася майже на 3 роки (з 70,54, до 67,6 років) і сьогодні є меншою у порівнянні з середньоєвропейськими показниками на 6,45 роки, з країнами Євросоюзу – на 10,39 роки.

ІІ. Умови формування стану репродуктивного здоров'я населення

Незважаючи на позитивні досягнення останніх років, репродуктивне здоров'я населення України залишається незадовільним, позначаючись на кожному з життєвих етапів людини.

За даними 2001 р., лише 60% населення вважаються умовно здоровими. Решту становлять інваліди та особи, які перебувають на диспансерному обліку.

Здоров'я дитини значною мірою визначається умовами її розвитку в утробі матері, в періоді новонародженості, дитинстві та у підлітковому віці. Відповідно до стратегії охорони здоров'я ВООЗ, здоров'я та виживання дитини характеризується складним взаємним зв'язком із здоров'ям батьків, соціальним благополуччям сім'ї та послугами з репродуктивного здоров'я.

Стан здоров'я вагітних жінок в Україні не може забезпечити очікувань народження здорового покоління: частота анемій серед вагітних, яка здебільшого залежить від соціально-економічного стану сімей, а саме від неправильного харчування, збільшилась майже в 2, 5 рази за останні роки і нею страждає більше половини вагітних. Втричі зросли хвороби сечостатевої системи, як наслідок низької репродуктивної культури та безвідповідальної статевої поведінки. Спостерігається збільшення поширеності хвороб системи кровообігу (в 1,6 разів), значна частка яких успадкована з підліткового віку і пов'язана з нездоровим способом життя. Складна екологічна ситуація зумовлює зростання рівня захворюваності щитоподібної залози у вагітних жінок, яка за останнє десятиліття зросла майже у 10 разів.

Низький рівень здоров'я вагітних значно підвищує ризик материнської та дитячої патології, є причиною високої частоти ускладнених пологів (2008 р. – 64% випадків), що в свою чергу є ризиком репродуктивних втрат.

Штучне переривання вагітності наносить непоправну шкоду здоров'ю і, в першу чергу, репродуктивному, впливаючи на фертильність жінок, перебіг наступних вагітностей та пологів.

Рис. 22. Загальна захворюваність населення, на 100 тис. осіб.

Рівень абортів та їх наслідки все ще викликають велике занепокоєння. У структурі причин материнської смертності, якій можна було запобігти, аборти і пов'язані з ними ускладнення забирають життя майже кожної десятої жінки, що померла під час вагітності. Не зважаючи на тенденцію до зниження, рівень абортів в Україні залишається найбільш високим серед країн Європи і складає 21, на 1000 жінок фертильного віку; 45, 8 – на 100 вагітностей, 84 – на 100 пологів.

Спостерігається несприятлива тенденція до підвищення кількості абортів у вперше вагітних, наслідком яких є високий рівень захворюваності та ризик безплідності. Реально вплинути на рівень абортів можна шляхом охоплення сучасними методами контрацепції 40%-45% жінок фертильного віку. При позитивній динаміці використання сучасних методів контрацепції, охоплення ними жінок фертильного віку все ще залишається низьким, що обумовлене як недостатньою обізнаністю жінок щодо сучасних контрацептивів та безпеки їх застосування для здоров'я, так і низькою їх доступністю внаслідок високої вартості.

Своєчасність народження бажаних дітей є підґрунтям для розуміння, що діти - це наш людський капітал та інвестиції у завтрашнє суспільство і суспільству слід піклуватися про ці інвестиції таким чином, щоб забезпечити найбільш можливі дивіденди. На фоні незадовільного стану здоров'я вагітних жінок, очікування народження здорових дітей є сумнівним. Це підтверджується тим, що причини перинатального періоду складають 98,2% в структурі захворюваності новонароджених, серед яких дихальні розлади, гіпоксія та розлади харчування. Такий стан здоров'я дітей при народженні є причиною збільшення поширеності захворювань серед дітей віком до 14 років (1992 р. – 130,9 на 100 дітей, 2008 – 174,0) та дитячої інвалідності (1992 р. – 95,7 на 10 000 дітей, 2008 – 196,0).

Забезпечення молодим людям найкращих можливостей в житті необхідно розглядати від зачаття до вісімнадцяти років. Аналіз стану здоров'я підлітків свідчить про негативну його тенденцію: захворюваність дівчат 15-17 років складає 8277,3 на 10 тис., а юнаків – 8135,0 відповідно. За останні роки в Україні загальна захворюваність дівчат зросла в 1,7 рази, хвороб сечостатевої системи – у 4, 6 рази, запальних захворювань репродуктивних органів – у 4,6 рази. Значний вплив на репродуктивне здоров'я цих контингентів населення має їх репродуктивна поведінка. До факторів, що впливають на репродуктивну поведінку підлітків та молоді, відносяться негативний вплив порнографії у багатьох інформаційних полях, в тому числі і пропаганда сексуального насилля, широке розповсюдження шкідливих звичок (тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія).

Одним із основних поведінкових чинників розладу репродуктивного здоров'я вважаються венеричні хвороби як у підлітковому, так і в дорослому віці. Зазначені інфекції нерідко стають причиною безплідності, невиношування вагітності, а також пренатального інфікування плоду з можливими тяжкими наслідками і навіть вадами розвитку плоду. Тривалий перебіг цієї групи хвороб також часто призводить до безплідності, а в подальшому – до онкогінекологічної патології. Як наслідок нездорового способу життя є запальні хвороби статевих органів. Частота даної патології залишається високою і має стійку тенденцію до зростання: за період з 1992 по 2008 рік вона збільшилась у 1,7 рази (у 1992 р. – 90, 4, у 2008 р. – 140,9 на 10 тис. жінок 18 років і старше). Щорічне виникнення репродуктивних проблем у більш як 11 тис. жінок пов'язано із позаматковою вагітністю, рівень якої значною мірою впливає на репродуктивні процеси та втрати. Доведено, що ризик виникнення позаматкової вагітності після перенесеного запального процесу статевих органів збільшується в 6-10 разів.

Епідемічна ситуація з туберкульозом та ВІЛ-інфекцією/СНІДом продовжує залишатися серйозною проблемою для України. Відсутність належної уваги до цих хвороб на тлі соціально-економічної кризи в країні та в охороні здоров'я є однією з причин зростання захворюваності, зокрема, на туберкульоз, та смертності від цієї недуги. Щороку від цієї хвороби помирає 10-11 тис. громадян, а це понад 30 осіб на день.

З 1990-1994 років спостерігається погіршення епідемічної ситуації з туберкульозом на тлі соціально-економічної кризи, скорочення обсягу протитуберкульозних заходів. Зросла кількість тяжких і занедбаних форм туберкульозу, з'явилися нові проблеми – розвиток мультирезистентного туберкульозу, що не піддається стандартному лікуванню, і туберкульозу, зумовленого СНІДом. У 1995 році ВООЗ зафіксувала в Україні епідемію туберкульозу, оскільки кількість хворих перевищувала 1% населення. За останніми даними ВООЗ, Україна з показником 95 випадків на 100 тис. населення посідає 8-ме місце серед країн Європи та Євразії.

Україна знаходиться в епіцентрі епідемії ВІЛ у Східній Європі – показник кількості зареєстрованих нових випадків ВІЛ-інфікування майже вдвічі перевищує відповідний показник для Західної Європи, і майже в 14 разів – для Центральної Європи. Викликає стурбованість не стільки кількість ВІЛ-інфікованих, скільки швидкість, з якою поширюється інфекція, причому вже з 1995 року епідемія вийшла із середовища ін'єкційних наркоманів і розповсюджується серед так званих «благополучних» груп населення.

Важливою проблемою сьогодення стала проблема ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, що, в свою чергу, призводить до негативної динаміки збільшення ВІЛ-інфікованих дітей. Щорічне збільшення на 20% кількості ВІЛ-інфікованих вагітних призводить до збільшення кількості ВІЛ-інфікованих дітей. Сучасні технології на світовому рівні дозволяють майже у 100% випадків попередити ВІЛ у новонароджених. Більшість з них запроваджено в Україні, що дало можливість знизити рівень вертикальної трансмісії до 8,2%. Проте існуючий рівень перинатального інфікування вимагає мобілізації зусиль не лише медичної галузі, а всього суспільства у боротьбі з поширенням ВІЛ серед населення України як загрозу його чисельності в значних масштабах.

Незадовільний стан репродуктивного здоров'я призводить до репродуктивних втрат за рахунок невиношування, безплідності, материнської та малюкової смертності.

Невиношуванням за даними аналізу останніх трьох років закінчується кожна десята вагітність, здебільшого як результат високої розповсюдженості абортів, інфекцій, що передаються статевим шляхом, ендокринної патології та ін. Прямі репродуктивні втрати від невиношування вагітності щорічно складають 36-40 тис. ненароджених бажаних дітей.

Про репродуктивні втрати свідчить і те, що більше 40-50% випадків перинатальної патології та смертності пов'язані або зумовлені передчасними пологами. З кожним роком зростає число маловагових дітей (з масою тіла при народженні менше 1000 грамів), питома вага їх серед новонароджених складає від 5% до 10%, а рання неонатальна смертність цих новонароджених у 18 разів вища, ніж серед доношених дітей.

Безплідність є одним із важливих показників стану репродуктивного здоров'я і патологією не тільки жінок, а й чоловіків. На сьогодні небажана безплідність стосується 10-15% українських сімей, що можна розглядати як прямі репродуктивні втрати. Оціночна кількість неплідних подружніх пар складає в Україні біля 1 млн. За науковими даними майже у 80% випадків причиною безплідності у жінок є аборт, у 15-25% – запальні хвороби статевих органів. Вирішення проблеми безплідності є важливим резервом поліпшення демографічної ситуації.

Рівень материнської та малюкової смертності є одними із найважливіших показників стану РЗ та складовими загальної смертності населення. Зусилля служби охорони материнства та дитинства в останні роки сприяли покращанню показників материнських та дитячих втрат шляхом впровадження заходів з планування сім'ї, сучасних стандартів профілактики, діагностики та лікування хвороб репродуктивної системи та надання якісної медичної допомоги, а також створення неонатологічної служби.

Зниженням за останні десять років рівня материнської смертності на 60%, малюкової – на 36% вдалося досягнути орієнтовних показників ВООЗ (відповідно 15,0 та 10,0) для нашої країни відносно рівня соціально-економічного розвитку, що позитивно вплинуло на демографію населення.

Поширеність онкологічної патології репродуктивних органів, яка є однією з провідних причин у жіночій смертності, що також призводить до втрати життів значної кількості молодих жінок, які не реалізували свою репродуктивну функцію. Так, рівень загальної захворюваності населення в Україні на онкологічну патологію протягом 1992-2002 років підвищився на 3 %, а жіночого населення – на 6,4% і продожує зростати. Щорічно помирає понад 1000 жінок працездатного віку (майже співпадає з репродуктивним) до одного року від встановлення діагнозу раку статевих органів.

Така ситуація зумовлена як індивідуальними факторами ризику (спадковість, порушення репродуктивної функції, паління, стресовий та малорухомий спосіб життя, зловживання алкоголем, надмірна вага тіла), так і впливом зовнішніх чинників , перш за все, антропогенних.

Поширеність інфекцій, що передаються статевим шляхом серед чоловіків, хвороби урогенітальної системи, рівень безплідності (50% в загальній структурі) потребує приділення уваги цій проблемі. Жіноча і чоловіча репродуктивні системи – це динамічні інтегральні структури, що забезпечують відтворення потомства, тобто реалізація репродуктивної функції залежить від стану репродуктивного здоров'я як жіночого, так і чоловічого населення. Адже на фоні низької народжуваності репродуктивне здоров'я чоловіків є додатковим несприятливим фактором негативної динаміки демовідтворення населення.

На сучасному етапі спосіб життя кожної людини вважається одним із головних чинників формування та збереження репродуктивного здоров'я. Складові здорового способу життя включають різноманітні елементи, що поширюються на всі сфери здоров'я – фізичну, психічну, соціальну, духовну. Однією з головних стратегій держави з питань здоров'я є формування у дітей і молоді стереотипу здорового способу життя (вживання якісних продуктів харчування, питної води тощо; збільшення рухової активності; попередження або відмова від шкідливих звичок: паління, вживання алкоголю, наркотиків; безпечної статевої поведінки; психогігієни).

Недостатнє усвідомлення батьками ролі у вихованні дітей, а також перекладання відповідальності на освітні заклади та оточуюче середовище є першопричиною численних порушень здоров'я майбутнього покоління. Лише 58% батьків обговорюють з своїми дітьми питання статевого розвитку та статевого життя, безпечної сексуальної поведінки. Понад 25% зважають на «небажання дітей обговорювати ці теми», 10% вважають, що «це за мене зроблять інші», що уособлює собою безвідповідальне ставлення до статевого виховання власних дітей.

Таке явище, як «сексуальна революція» серед молодого покоління, яка супроводжувала соціально-економічні перетворення у нашій країні на початку 90-х років стало одним із негативних чинників незадовільного стану репродуктивного та статевого здоров'я підлітків Вік «сексуального дебюту» в Україні знижується, поширюється тенденція збільшення числа статевих партнерів, що підтверджується проведеними соціологічними дослідженнями. Причин такої ситуації є декілька. В першу чергу, на свідомість та сексуальну поведінку підлітків впливають недоліки виховання в сім'ї та освітніх закладах, великий обсяг негативної інформації і все сильніше відчувається вплив низькопробної іноземної культури, в тому числі сексуальної, технологій, особливо комунікаційних.

Тенденція до збільшення з віком кількості шкідливих звичок. Особливо стрімким є зростання з віком кількості підлітків, що вживають наркотики. Найбільшу питому вагу серед причин схильності до шкідливих звичок займають: проста зацікавленість, пропозиції друзів та бажання розслабитись. У віковій групі 19-20 років із цікавості почали вживати алкоголь біля 19% опитаних дівчат та 42% юнаків. Зустрічаються, навіть, випадки, коли вживання алкоголю було запропоновано батьками (5-8%) та примушено силою (1-3%). У віковій групі 12-14 років юнаки із простої зацікавленості почали вживати алкоголь у 22% випадків, палити – 16%, вживати наркотики – біля 1%. Отриманий поведінковий «вантаж» звичок, з яким молоді люди приходять у доросле життя, має негативний вплив на загальний стан здоров'я у подальшому, на репродуктивне - зокрема.

Як інфекційні, так і неінфекційні захворювання більш розповсюджені серед малозабезпечених та соціально незахищених прошарків. Результати спеціального дослідження рівності в отриманні послуг з охорони здоров'я, проведеного Українським інститутом громадського здоров'я, свідчать, що поширеність захворювань серед малозабезпеченого населення на 45,7% перевищує аналогічний показник у забезпечених; рівень госпіталізації осіб з низьким рівнем доходів втричі вищий, ніж осіб з доходами, вищими за середні. Більшим серед малозабезпечених є також рівень поширеності хронічних неінфекційних хвороб, наявність яких обмежує можливість заробляти на життя; незадовільні умови проживання та харчування погіршують ситуацію, а лікування виснажує і так незначні збереження. Поширеність шкідливих звичок серед малозабезпечених верств населення є більш високою, що обумовлює формування патології, пов'язаної з тютюнопалінням та зловживанням алкоголем, та, відповідно, зростання потреби у медичній допомозі.

ІІІ. Якість надання медичних послуг

Функціонування системи, яка забезпечує наступність у наданні медичної допомоги жінкам та новонародженим, залежить від адекватного фінансування. Відсутність механізмів стабільного фінансового забезпечення охорони здоров'я не дозволять домогтися покращання показників здоров'я матерів та дітей.

Частка загальних витрат на охорону здоров'я від ВВП протягом 13 років незалежної України в основному коливалася в межах 3,3-3,5%, що значно нижче, ніж у близьких західних сусідів – Польщі, Угорщині, Литві, Латвії, Чехії та Естонії, де цей показник впритул наблизився до середньоєвропейського і коливається в межах 5,5-7,8%. Недостатнє матеріально-технічне забезпечення закладів охорони здоров'я, які надають послуги з репродуктивного здоров'я гальмує впровадження сучасних технологій акушерської діяльності. Більшість родопомічних закладів не готові надати ефективну медичну допомогу недоношеним дітям. Для надання якісної медичної допомоги необхідно забезпечення закладів охорони здоров'я необхідним обладнанням, засобами медичного призначення і ліками, організація дієвих схем направлення до спеціалістів і транспортного забезпечення (для надання медичної допомоги), а також якісне управління в поєднанні із організаційно-методичною підтримкою.

Нерозв'язані проблеми у підготовці спеціалістів у сфері репродуктивного здоров'я, як з питань профілактики, так і надання медичних послуг мають значення у поліпшення показників репродуктивного здоров'я. Недостатня взаємодія та співробітництво між представниками різних професій та на міждисциплінарному рівні, відставання сучасних навчальних програми в рамках до- та післядипломної освіти від принципів сучасної медицини, недостатнє виділення годин для питань планування сім'ї. Надання медичної допомоги з питань репродуктивного здоров'я потребує впровадження інтегрованого підходу.

Значно обмежені можливості фахівців галузі охорони здоров'я України використовувати інформацію стосовно доказової медицини та стандартизації, оскільки в Україні немає загальнодоступного ресурсного центру доказової медицини. Недостатнім є як ресурсне забезпечення процесу надання медичної допомоги, так і відсутність досвіду роботи медперсоналу з медичними стандартами. Розроблені стандарти та протоколи в сфері репродуктивного здоров'я на основі науково-доказової медицини потребують матеріальних можливостей закладів охорони здоров'я для реформування та реорганізації, а також мобілізації зусиль щодо перепідготовки спеціалістів з питань сучасних перинатальних технологій. Приклад впровадження сучасних акушерських технологій в пілотних областях вказує на їх ефективність: зниження рівня ускладнених пологів, операцій кесаревого розтину, покращання показників здоров'я матерів та дітей.

Надважливою передумовою народження здорової дитини є те, що дитина повинна народитись бажаною і в оптимальні для сім'ї строки. Існуюча в Україні система планування сім'ї потребує суттєвого удосконалення, особливо в сільських регіонах, як в технологічному, так і в організаційному аспекті. Забезпечення населення методами та засобами попередження небажаної вагітності - це, перш за все, основа репродуктивного здоров'я, а також суттєві інвестиції в економіку країни. В умовах відсутності системи обов'язкового державного медичного страхування фінансові витрати на пацієнтку значною мірою покриваються за рахунок сім'ї. Видатки ж на засоби попередження небажаної вагітності вдвічі менші: на аборти та лікування ускладнень – 1900,9 млн. грн., на засоби планування сім'ї – 994, 9 млн. грн.

Результати дослідження свідчать про значні негативні економічні наслідки штучного переривання вагітності і вимагають активних та ефективних дій на всіх рівнях виконавчої влади щодо реалізації політики планування сім'ї та збереження репродуктивного здоров'я жіночого населення.

Народження здорової дитини в значній мірі залежить від якості надання медичної допомоги. На сьогодні якість надання акушерсько-гінекологічної допомоги потребує покращання, оскільки ще мають місце неефективність антенатального догляду, поліпрагмазія у веденні вагітності та пологів, не завжди медична допомога надається на основі принципів науково доказової медицини та сучасних низькозатратних технологій. Наявні також проблеми у питаннях забезпечення рівної доступності до консультативно-медичної допомоги у підлітків на всіх рівнях (як у сім'ї, так у і державних закладах), які надають зазначені послуги з метою збереження здоров'я молодого покоління українського населення.